![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Польща. Варшава. Лазєнки.
Спочатку розповім про Варшаву.
З здивуванням виявив, що Варшаву туристичний потік якось оминає, про різноманітні цікаві місця міста інформації в рази менше ніж про інші. От і покажу, що тут теж є що подивитися. Розповідатиму в хронологічному порядку наших переміщень :)
Отже, саме перше куди ми попали – це був парк Лазєнки.
Вперше про нього я взнав ще в далекому дитинстві, читаючи книги про пригоди Томека Вільмовського авторства Шклярського. Дуже вже малому і боцману цей парк подобався і згадували про нього. От і цікаво стало глянути, що ж то так в тих книжках хвалили.
Історія парка розпочиналася з того, на що вказує його назва – Лазєнки – лазні – бані-купальні. Поруч з цим місцем колись виник замок. Його черговий власник – Станіслав Любомирський в районі 1683-1690 років на території лісу-парку, який був поруч з замком, звів два будинки – серед них було приміщення бані, що постало на острові оточеному каналами. Він же заклав перший парк. Згодом ця територія відійшла останньому королю Речі Посполитої – Станіславу Понятовському, який перетворив тутешню місцину в свою заміську резиденцію та завдяки діяльності якого парк набув сьогоднішнього вигляду.
При вході в парк одразу привернув увагу якийсь пам’ятник вдалині.
Виявилося – це пам’ятник Яну ІІІ Собеському встановленому тут в честь 105-тої річниці перемоги над турками під Віднем.
Правда коник вийшов якийсь маленький, скоріше на поні схожий))))
Знаходиться він на мосту Агріколь, з якого відкривається чудовий вигляд на «Палац на воді»
Саме в ньому розмістилася заміська дача Станіслава Понятовського і саме він поглинув в свої стіни баню Любомирського.
Знаходиться на штучному острові, з’єднаний з «великою» землею двома містками.
По ходу ліворуч була будівля старої кордегардії, але схоже вона мене не вразила, бо не фотографував і будівля Великого-флігеля - Підхорунжівки , яка чимось привернула увагу, бо її сфотографував
В ньому колись знаходилися кухні, житлові приміщення, мабуть і жили ті самі підхорунжі, якщо будівлю так назвали :)
А ось від того моста ми прийшли, тут вже сонце світить в спину, можна гарно фотографувати
Дуже вже мені подобається таке відображення в воді…
Інша сторона палацу
Я спочатку думав, що він практично подібний з двох сторін, але виявилося, що це не так
Крім того з цієї сторони присутня невелика площа, на якій є фонтан.
В момент нашого перебування там, він, на жаль був на ремонті, тому фотографії фонтану не буде, а буде одна із статуй.
Взагалі, по території розкидано різноманітних скульптур багато – як реальних осіб
Так і міфічних
Ось, трохи відволікся… З цієї площі відкривається гарний краєвид на озеро
По якому, при бажанні, можна і покататися, уявити себе якимось вельможею з тих часів, пропливти поруч з островом-сценою…
Глядацький зал знаходиться на землі, а сцена відділена від глядачів водним плесом
Все стилізовано під такі собі древньоантичні руїни.
Цікавинкою є театральні леви. Кажуть скульптори в живу їх ніколи не бачили, тому і зліпили такими як уявляли
А з іншої сторони ця краса – палац, театр та природа, виглядають так
В цьому ж парку знаходиться пам’ятник Фредеріку Шопену, який зображує фігуру композитора під мазовецькою вербою.
Спроектований в 1908 р. Вацлавом Шимановським був встановлений лише в 1926 р. Під час 2-гої світової німці чомусь дуже сильно його невзлюбили – знищили не лише пам’ятник, а й всі доступні їм копії. З великими труднощами в післявоєнний час його відновили і зараз ми бачимо скульптуру встановлену та відкриту в 1958р.
Кажуть він являється одним із найбільш впізнаваних символів Варшави, але я про це дізнався тільки в Варшаві ) Поряд з ним проводять концерти творі Шопена.
О, ще з Шопеном – в парку, та й не тільки, є лавочки, на вигляд зроблені з чорного мармуру чи граніту, вони не прості – музичні. Якщо використовувати їх за призначенням – починає грати та чи інша мелодія написана Шопеном.
Повертаємося до парку. Що я ще не показав так це сам парк – його алеї
Рівно підстрижені, нетоптані та незасмічені газони
І те, що мене найбільше вразило
Качки, павичі гуляють собі спокійно, нічим не огороджені, нічого не бояться, кажуть там навіть кролі можуть бути, але цього я не бачив. В нас мені таке складно поки уявити :(. Або бездомні песики, або й люди пустять їх на безкоштовний додаток до свого раціону. А тут на тобі, гуляють, та як в нас голуби.
Звичайно, в парку можна було гуляти багато і довго, алеї в нього затишні та тінисті, не все ми побачили, але часу було обмаль, в центрі вже чекав товариш, та й на місто були плани, змушені були йти.
Виходили трохи іншими доріжками, побачили ще Мисливський палац.
Використовувався він спочатку як житло для придворних, згодом там жив Юзеф Понятовський.
На жаль, парку довелося говорити do widzenia, хоча при гарній погоді та відповідному настрої в ньому можна провести день і не помітити цього…
Далі буде…
З здивуванням виявив, що Варшаву туристичний потік якось оминає, про різноманітні цікаві місця міста інформації в рази менше ніж про інші. От і покажу, що тут теж є що подивитися. Розповідатиму в хронологічному порядку наших переміщень :)
Отже, саме перше куди ми попали – це був парк Лазєнки.
Вперше про нього я взнав ще в далекому дитинстві, читаючи книги про пригоди Томека Вільмовського авторства Шклярського. Дуже вже малому і боцману цей парк подобався і згадували про нього. От і цікаво стало глянути, що ж то так в тих книжках хвалили.
Історія парка розпочиналася з того, на що вказує його назва – Лазєнки – лазні – бані-купальні. Поруч з цим місцем колись виник замок. Його черговий власник – Станіслав Любомирський в районі 1683-1690 років на території лісу-парку, який був поруч з замком, звів два будинки – серед них було приміщення бані, що постало на острові оточеному каналами. Він же заклав перший парк. Згодом ця територія відійшла останньому королю Речі Посполитої – Станіславу Понятовському, який перетворив тутешню місцину в свою заміську резиденцію та завдяки діяльності якого парк набув сьогоднішнього вигляду.
При вході в парк одразу привернув увагу якийсь пам’ятник вдалині.
Виявилося – це пам’ятник Яну ІІІ Собеському встановленому тут в честь 105-тої річниці перемоги над турками під Віднем.
Правда коник вийшов якийсь маленький, скоріше на поні схожий))))
Знаходиться він на мосту Агріколь, з якого відкривається чудовий вигляд на «Палац на воді»
Саме в ньому розмістилася заміська дача Станіслава Понятовського і саме він поглинув в свої стіни баню Любомирського.
Знаходиться на штучному острові, з’єднаний з «великою» землею двома містками.
По ходу ліворуч була будівля старої кордегардії, але схоже вона мене не вразила, бо не фотографував і будівля Великого-флігеля - Підхорунжівки , яка чимось привернула увагу, бо її сфотографував
В ньому колись знаходилися кухні, житлові приміщення, мабуть і жили ті самі підхорунжі, якщо будівлю так назвали :)
А ось від того моста ми прийшли, тут вже сонце світить в спину, можна гарно фотографувати
Дуже вже мені подобається таке відображення в воді…
Інша сторона палацу
Я спочатку думав, що він практично подібний з двох сторін, але виявилося, що це не так
Крім того з цієї сторони присутня невелика площа, на якій є фонтан.
В момент нашого перебування там, він, на жаль був на ремонті, тому фотографії фонтану не буде, а буде одна із статуй.
Взагалі, по території розкидано різноманітних скульптур багато – як реальних осіб
Так і міфічних
Ось, трохи відволікся… З цієї площі відкривається гарний краєвид на озеро
По якому, при бажанні, можна і покататися, уявити себе якимось вельможею з тих часів, пропливти поруч з островом-сценою…
Глядацький зал знаходиться на землі, а сцена відділена від глядачів водним плесом
Все стилізовано під такі собі древньоантичні руїни.
Цікавинкою є театральні леви. Кажуть скульптори в живу їх ніколи не бачили, тому і зліпили такими як уявляли
А з іншої сторони ця краса – палац, театр та природа, виглядають так
В цьому ж парку знаходиться пам’ятник Фредеріку Шопену, який зображує фігуру композитора під мазовецькою вербою.
Спроектований в 1908 р. Вацлавом Шимановським був встановлений лише в 1926 р. Під час 2-гої світової німці чомусь дуже сильно його невзлюбили – знищили не лише пам’ятник, а й всі доступні їм копії. З великими труднощами в післявоєнний час його відновили і зараз ми бачимо скульптуру встановлену та відкриту в 1958р.
Кажуть він являється одним із найбільш впізнаваних символів Варшави, але я про це дізнався тільки в Варшаві ) Поряд з ним проводять концерти творі Шопена.
О, ще з Шопеном – в парку, та й не тільки, є лавочки, на вигляд зроблені з чорного мармуру чи граніту, вони не прості – музичні. Якщо використовувати їх за призначенням – починає грати та чи інша мелодія написана Шопеном.
Повертаємося до парку. Що я ще не показав так це сам парк – його алеї
Рівно підстрижені, нетоптані та незасмічені газони
І те, що мене найбільше вразило
Качки, павичі гуляють собі спокійно, нічим не огороджені, нічого не бояться, кажуть там навіть кролі можуть бути, але цього я не бачив. В нас мені таке складно поки уявити :(. Або бездомні песики, або й люди пустять їх на безкоштовний додаток до свого раціону. А тут на тобі, гуляють, та як в нас голуби.
Звичайно, в парку можна було гуляти багато і довго, алеї в нього затишні та тінисті, не все ми побачили, але часу було обмаль, в центрі вже чекав товариш, та й на місто були плани, змушені були йти.
Виходили трохи іншими доріжками, побачили ще Мисливський палац.
Використовувався він спочатку як житло для придворних, згодом там жив Юзеф Понятовський.
На жаль, парку довелося говорити do widzenia, хоча при гарній погоді та відповідному настрої в ньому можна провести день і не помітити цього…
Далі буде…