![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Польща. Варшава. Місто.
Повертаючись до написаного в попередньому пості, я скажу, що місця поїсти товариш знає. Було смачно і багато. От де-де, а в Варшаві я накінець побачив те, що і для мене стало великою порцією, доїдав до кінця вже насилу.
Якщо кого цікавить, що це і де це — називається кафе Запічек(Zapiecek), для того, щоб потрапити, достатньо вийти з Старого міста через барбакан і йти прямо. За показаним останнім в попередньому пості костелом і буде їжа (ще простіше — на розі вулиць Dluga і Freta).
Ще по дорозі в Варшаву мене гризла нав'язлива ідея побувати в знаменитій варшавській висотці, тій яка рахується подарунком Сталіна і ривалий час була найвищим будинком Європи. До того ж не просто в середині, а й на оглядовому майданчику. Компанію в здравості такої ідеї вдалося переконати і ми пішли в її напрямку оглядаючи паралельно все те, що траплялося на шляху.
Першим трапився костел з довгою назвою — Діви Марії, королеви Польщі і гетьмана польских солдат.
Гарнізонний храм Війська Польського, збудований в 1701 р., тривалий час за владарювання Росії був православним храмом.
З іншої сторони розмістився цікавий комплекс споруд і скульптур, спочатку я подумав, що він єдиний
Але ж ні. Пам'ятник створений в пам'ять Варшавського повстання 1944 р. Містить дві “групи” - перша, показана вище, це повстанці на барикадах, а друга
Це повстанці, що опускаються в люк каналізації, що в той час слугувала для їх переміщення по місту.
Відкритий пам'ятник був на 45-річчя повстання в 1989 р.
Що ж відносно колон...
Вони становлять єдине ціле з будівлею зі скла
А та в свою чергу являється Верховним судом збудованим вже наприкінці 90-х років....
На колонах (їх 67) написано правничі цитати. Якщо кого цікавлять які, можна подивитися тут
Цікаво вийшло, я ось до цього часу думав, що колони і пам'ятник є одним цілим, а скляну будівлю добудували згодом, вписавши в існуючу скульптурну композицію. Тільки шукаючи інформацію про побачене, взнав що це не так...
А, як видно з попередньої фотографії, праворуч видніється якийсь палац.
Це палац Красинських.
Ця будівля, яка теж встигла побувати Верховним судом, а зараз є частиною Національної бібліотеки Польщі постала в 1677-1683 рр.
Як і будь-який інший порядний палац, цей теж мав свій парк. Існує він і сьогодні, нам якраз було по шляху через нього йти.
Нє. ну я не можу, бачите качок? Якщо придивитися, можна побачити з протилежної сторони як качки гуляють поруч з людьми. В мене навіть в селі свійські не настільки ручні...
Салат з качок і голубів
Сірі ворони і невеликий грот в цьому ж саду
Вийшли з парку, пішли на трамвайну зупинку... Бачили Публічну бібліотеку
А далі їхали на варшавському трамваї... Ох, який в Варшаві трамвай, які там колії... Це я вперше їздив на громадському транспорті закордоном... Це просто казка. Тихо, плавно, без гуркоту, без стуку, без хитань зі сторони в сторону, з відчуттям, що трамвай зараз з колій злетить... Коротше, щоб зрозуміти що це таке... Можна взяти звичайний ліфт в нашій багатоповерхівці, який там їздить з радянських часів — це буди типовий наш трамвай. А можна взяти новий ліфт з готелю — це буде варшавський, да і не тільки трамвай... Ось таке наочне порівняння, сподіваюся, більшості, хто прочитав цей текст, воно буде зрозумілим :)
Дорога проходила мимо мерії, проте я не встиг зорієнтуватися та сфотографувати її. Проте поруч з нею знаходиться будівля Мазовецької обладміністрації, якщо я правильно зрозумів, то її сфотографував
І ось з вікна трамвая вже видно мою прєлєсть
Я мабуть ще не розповідав, але я вже давно є фанатом висотних будівель, чим вона вища, тим крутіша. І от, нарешті, я, біля першого справжнього Хмарочоса. Ще й з планами побувати в середині, на оглядовому майданчику, подивитися на людський мурашник з такої висоти.
Прямо вже весь був в мріях.
І тут попав на жосткий облом, після чого досить сильно образився на Варшаву — майданчик виявився з якоїсь радості зачиненим для відвідувачів :(
Ех... нема щастя, нема долі...
Загалом, поряд з цим будинком зробив трохи фотографій, присвячу їм окремий пост, ми ж розвернулися і пішли назад вже пішки...
Не дивлячись на сумний настрій не забував дивитися по сторонам і фотографувати всяке-різне.
Ось наприклад Будинок під орлами, 1912-1917 років побудови
Прочитавши його назву я подумав тоді, що це якась райрада, але гугл переклав це як Національна рада кооперативів. Якщо раптом він переклав невірно — поправте...
Йдемо далі, ще щось цікаве, на фасаді 1893 р.
В решті решт потрапляємо на вулицю Нови Свят, яка являється частиною Королівської дороги
Зустріли такий цікавий чи то магазинчик, чи то незрозуміло що...
В районі палацу Сташиця 1823 р. , що належить Польській академії наук (перед ним пам'ятник Миколі Копернику )
вул. Новий свят переходить в варшавську стометрівку — вул. Краківське передмістя на якій знаходиться багато всякого цікавого.
Варшавський університет
Церква Св. Іосифа 1765 року побудови
Готель Брістоль — кругом такі готелі були :)
Президентський палац
Доступ був ніби вільний, і поліцейські там тинялися з явно скучним виразом на обличчі, але по території ходити ми не ризикнули. Серед всіх варшавських палаців цей найбільший.
Перед палацом встановлений пам'ятник князю Юзефу Понятовському
Бачили звичайно там умовно звичайні будинки, як же без них.
Але я собі так думаю, що кожен з них має якусь свою історію.
Ну і ще один пам'ятник. Безсумнівно обов'язковий для всіх польських міст.
Як ви думаєте, кому?
Звичайно, Адаму Міцкевичу. Встановлений в 1898 р. на 100-річчя дня народження, ревідкритий після зруйнування, в 1950 р.
А ми вже повертаємося до Замкової площі. Ось вже й почав відчуватися дух Старого міста
А он вдалині видніється і воно
Огляд Варшави добігав свого кінця. Побачили явно не все, але на жаль це було не реально. Місто справило приємне враження, не знаю як кому, а мені туди хочеться повернутися ще.
Але про Варшаву це ще не все.
Далі буде...
Якщо кого цікавить, що це і де це — називається кафе Запічек(Zapiecek), для того, щоб потрапити, достатньо вийти з Старого міста через барбакан і йти прямо. За показаним останнім в попередньому пості костелом і буде їжа (ще простіше — на розі вулиць Dluga і Freta).
Ще по дорозі в Варшаву мене гризла нав'язлива ідея побувати в знаменитій варшавській висотці, тій яка рахується подарунком Сталіна і ривалий час була найвищим будинком Європи. До того ж не просто в середині, а й на оглядовому майданчику. Компанію в здравості такої ідеї вдалося переконати і ми пішли в її напрямку оглядаючи паралельно все те, що траплялося на шляху.
Першим трапився костел з довгою назвою — Діви Марії, королеви Польщі і гетьмана польских солдат.
Гарнізонний храм Війська Польського, збудований в 1701 р., тривалий час за владарювання Росії був православним храмом.
З іншої сторони розмістився цікавий комплекс споруд і скульптур, спочатку я подумав, що він єдиний
Але ж ні. Пам'ятник створений в пам'ять Варшавського повстання 1944 р. Містить дві “групи” - перша, показана вище, це повстанці на барикадах, а друга
Це повстанці, що опускаються в люк каналізації, що в той час слугувала для їх переміщення по місту.
Відкритий пам'ятник був на 45-річчя повстання в 1989 р.
Що ж відносно колон...
Вони становлять єдине ціле з будівлею зі скла
А та в свою чергу являється Верховним судом збудованим вже наприкінці 90-х років....
На колонах (їх 67) написано правничі цитати. Якщо кого цікавлять які, можна подивитися тут
Цікаво вийшло, я ось до цього часу думав, що колони і пам'ятник є одним цілим, а скляну будівлю добудували згодом, вписавши в існуючу скульптурну композицію. Тільки шукаючи інформацію про побачене, взнав що це не так...
А, як видно з попередньої фотографії, праворуч видніється якийсь палац.
Це палац Красинських.
Ця будівля, яка теж встигла побувати Верховним судом, а зараз є частиною Національної бібліотеки Польщі постала в 1677-1683 рр.
Як і будь-який інший порядний палац, цей теж мав свій парк. Існує він і сьогодні, нам якраз було по шляху через нього йти.
Нє. ну я не можу, бачите качок? Якщо придивитися, можна побачити з протилежної сторони як качки гуляють поруч з людьми. В мене навіть в селі свійські не настільки ручні...
Салат з качок і голубів
Сірі ворони і невеликий грот в цьому ж саду
Вийшли з парку, пішли на трамвайну зупинку... Бачили Публічну бібліотеку
А далі їхали на варшавському трамваї... Ох, який в Варшаві трамвай, які там колії... Це я вперше їздив на громадському транспорті закордоном... Це просто казка. Тихо, плавно, без гуркоту, без стуку, без хитань зі сторони в сторону, з відчуттям, що трамвай зараз з колій злетить... Коротше, щоб зрозуміти що це таке... Можна взяти звичайний ліфт в нашій багатоповерхівці, який там їздить з радянських часів — це буди типовий наш трамвай. А можна взяти новий ліфт з готелю — це буде варшавський, да і не тільки трамвай... Ось таке наочне порівняння, сподіваюся, більшості, хто прочитав цей текст, воно буде зрозумілим :)
Дорога проходила мимо мерії, проте я не встиг зорієнтуватися та сфотографувати її. Проте поруч з нею знаходиться будівля Мазовецької обладміністрації, якщо я правильно зрозумів, то її сфотографував
І ось з вікна трамвая вже видно мою прєлєсть
Я мабуть ще не розповідав, але я вже давно є фанатом висотних будівель, чим вона вища, тим крутіша. І от, нарешті, я, біля першого справжнього Хмарочоса. Ще й з планами побувати в середині, на оглядовому майданчику, подивитися на людський мурашник з такої висоти.
Прямо вже весь був в мріях.
І тут попав на жосткий облом, після чого досить сильно образився на Варшаву — майданчик виявився з якоїсь радості зачиненим для відвідувачів :(
Ех... нема щастя, нема долі...
Загалом, поряд з цим будинком зробив трохи фотографій, присвячу їм окремий пост, ми ж розвернулися і пішли назад вже пішки...
Не дивлячись на сумний настрій не забував дивитися по сторонам і фотографувати всяке-різне.
Ось наприклад Будинок під орлами, 1912-1917 років побудови
Прочитавши його назву я подумав тоді, що це якась райрада, але гугл переклав це як Національна рада кооперативів. Якщо раптом він переклав невірно — поправте...
Йдемо далі, ще щось цікаве, на фасаді 1893 р.
В решті решт потрапляємо на вулицю Нови Свят, яка являється частиною Королівської дороги
Зустріли такий цікавий чи то магазинчик, чи то незрозуміло що...
В районі палацу Сташиця 1823 р. , що належить Польській академії наук (перед ним пам'ятник Миколі Копернику )
вул. Новий свят переходить в варшавську стометрівку — вул. Краківське передмістя на якій знаходиться багато всякого цікавого.
Варшавський університет
Церква Св. Іосифа 1765 року побудови
Готель Брістоль — кругом такі готелі були :)
Президентський палац
Доступ був ніби вільний, і поліцейські там тинялися з явно скучним виразом на обличчі, але по території ходити ми не ризикнули. Серед всіх варшавських палаців цей найбільший.
Перед палацом встановлений пам'ятник князю Юзефу Понятовському
Бачили звичайно там умовно звичайні будинки, як же без них.
Але я собі так думаю, що кожен з них має якусь свою історію.
Ну і ще один пам'ятник. Безсумнівно обов'язковий для всіх польських міст.
Як ви думаєте, кому?
Звичайно, Адаму Міцкевичу. Встановлений в 1898 р. на 100-річчя дня народження, ревідкритий після зруйнування, в 1950 р.
А ми вже повертаємося до Замкової площі. Ось вже й почав відчуватися дух Старого міста
А он вдалині видніється і воно
Огляд Варшави добігав свого кінця. Побачили явно не все, але на жаль це було не реально. Місто справило приємне враження, не знаю як кому, а мені туди хочеться повернутися ще.
Але про Варшаву це ще не все.
Далі буде...