![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Італія. Венеція. Традиційно-туристичне коло від Сан-Марко до Сан-Марко.
Венеція — це мабуть одне з найвідвідуваніших, найтоповіших, найрозтиражованіших, найпопсовіших, найтуристичніших, найнезвичніших і ще багато чого най-най-най міст в Італії, після Риму мабуть. І ми в ній побували. Що я можу сказати... Інколи доводиться чути, що насправді то фігня, канали воняють, натовпи народу і.т.д. і.т.п. всякий негатив коротше. Але я з ним не згідний. Однозначно це місто варте свого відвідування оскільки воно насправді унікальне, незвичне та абсолютно не схоже на будь-яке інше з своїми водними вулицями і малою присутністю твердої землі під ногами. Крім того воно надзвичайно гарне, якщо в ті й же Флоренції палаци в основній масі нагадують мініфортеці, то тут вони насправді палаци з купою декору, відсутністю відвертої фортифікації і.т.п. А крім того Венеціанці в часи свого розквіту намагалися дістати собі все те гарне до чого могли дотягнутися в інших місцевостях, які внаслідок своєї ослабленості дозволяли це зробити. Ну і здається в самому місті була відсутня настільки яскрава і кровожерна боротьба між різними родами (можу помилятися, не впевнений). Це мабуть спричинено самою історією формування міста — під час варварських розбірок на колишніх землях Риму ця місцевість стала прихистком для всіх втікачів з навколишніх спустошуваних регіонів.
А оскільки добігти вдавалося не всім та й взагалі бути біженцем на той час задачка непроста, то й таким природнім відбором відповідно і населення Венеції склалося непростим, що і стало однією з причин майбутнього її розквіту(це вже я теоретизую :)).
Знову ж зауважу, це було ДАВНО.
Ну досить тексту, пішли до міста. Так само, як і Флоренція, Венеція розпочалася з тупикового вокзалу. Ну тут це вже і не дивно, насправді, куди їхати далі — вода навкруги.
На невеликій площі за вокзалом очікували на посадку в катер, який мав відвезти лагуною до одного з багаточисельних причалів недалеко від площі Сан-Марко. Навпроти церква Сан-Сімеон-Пікколо
а отой водний простір, то, до речі, шматок знаменитого Гранд-каналу
Прогулянка містом нижче під cut-ом
В процесі плавання цікаво було спостерігати за навколишніми будівлями, які здавалося б були побудовані колись буквально на дні моря, як наприклад колишній млин і фабрика макаронів Stucky
Збудовані в 1895 році, з годинником на горі, став зразком промислової архітектури Італії кінця XIX, початку ХХ ст.
А зараз це житлові квартири і готель мережі Хілтон
Ще трохи морських будинків з зовнішніх островів (це я так для себе назвав) Венеції.
«Зовнішній фасад» внутршніх островів — церква Джезуаті
Церква Іль Реденторе
Далі я вже з моря не фотографував, катер пристав до пристані і в нас розпочалася офіційна екскурсія. Якщо чесно, то я був трохи замордований попередніми днями, тому відходив її як якийсь сновидло, в голові абсолютно нічого не затрималося з того що розповідали. Ну і давно це було. Зазвичай якісь цікаві факти, які виділяються на фоні «було побудовано в такому то році...», «геніальним архітектором таким то...» залишаються в пам“яті, проте тут пусто. Але то таке.
Екскурсія розпочалася з площі Сан-Марко
Площу я, сподіваюся, покажу згодом окремим постом, а зараз пішли далі…
По вузеньких сухопутних вуличках поряд з значно ширшими каналами вийшли до кампо Сан-Лука. В Венецї тільки одна площа має стату площі — це Сан-Марко всі інші площі і площочки це кампо і кампан“єли. Не дивлячись на свою невзрачність ця площа рахується центром Венеції, із-за цього має камінь з флагштоком
Один із будинків цієї кампо
Звідти наш шлях пролягав до найвужчої вулиці Венеції. Будь-яке старовинне місто повинно мати найвужчу вулицю яку необхідно показувати туристу :)
Але перед тою вулицею ще був черговий типовий елемент венеціанського містовлаштування — корте дель Театро, подвір“я. Він мене порадував наявністю хоча б якої-неякої зелені серед усіх цих кам“яних джунглів середньовіччя
А ось і вуличка, погляд вверх
погляд вздовж покажу трохи згодом, коли будемо проходити самі і вуличка не буде забита купою людей
І ось, центральна стометрівка Венеції — Гранд-канал.
Забудована найбагатшими палаццо міста, які дійно виглядають як палаццо, а не похмурі напівфортеці. Свою сторону незручно фотографувати, проте можливо. Ось палаццо Бембо XV ст.
мабуть виходити на балкон і спостерігати за Гранд-каналом в рідкі хвилини спокою та паузи між роботою було неймовірно.
Та й сам вигляд з води на такі хмарочоси в середньовіччя мав вражати.
Один із канальчиків між будинками
до речі, водні шляхи тоді рахувалися більш престижними, будинки своїми парадними фасадами будувалися до водних каналів, а сухопутні шляхи то так, для черні, продукти панам заносити.
Нарешті, наближаємося до чергового символу Венеції, без фотографій якого необходиться практично жодне відвідування цього міста — міст Ріальто
Скажу я вам, він гідний такої пошани. Збудований ще в 1588-1591 (от вміли колись будувати, не те що тепер), з купою торгових лавок, посеред Гранд-каналу. Неймовірне видовище.
ще б банерами його не завішували…
До мосту ми ще повернемося самостійно, перейдемо його, але про це, знову ж , сподіваюся, напишу пізніше, а зараз з екскурсією повертаємося назад.
Кампо Сан-Бартоломео з пам“ятником дрматургу Карло Гольдоні по центру
Палаццо «Giustinian Faccanon», пишуть що XV ст. і унікальне своює лоджією.
отак приплив і одразу в себе вдома, навіть взуття від бруду непотрібно витирати, бо де ж ти в нього замастишся, пішохідна частина відсутня взагалі…
Ще трохи канального
Місцевий транспорт і основна туристична принада — гондола з гондольєром.
гондоли усі стандартизовані, причому ще з XVIII ст., кількість ліцензій на заняття цією діяльністю обмежена.
Міст Зітхань — міст над палацовим каналом, що вів з суду в тюрму
А далі ми знов повернулися на єдину площу Венеції
та розпочали самостійну прогулянку містом.
Про це, сподіваюся, напишу згодом і
Далі буде...
А оскільки добігти вдавалося не всім та й взагалі бути біженцем на той час задачка непроста, то й таким природнім відбором відповідно і населення Венеції склалося непростим, що і стало однією з причин майбутнього її розквіту(це вже я теоретизую :)).
Знову ж зауважу, це було ДАВНО.
Ну досить тексту, пішли до міста. Так само, як і Флоренція, Венеція розпочалася з тупикового вокзалу. Ну тут це вже і не дивно, насправді, куди їхати далі — вода навкруги.
На невеликій площі за вокзалом очікували на посадку в катер, який мав відвезти лагуною до одного з багаточисельних причалів недалеко від площі Сан-Марко. Навпроти церква Сан-Сімеон-Пікколо
а отой водний простір, то, до речі, шматок знаменитого Гранд-каналу
Прогулянка містом нижче під cut-ом
В процесі плавання цікаво було спостерігати за навколишніми будівлями, які здавалося б були побудовані колись буквально на дні моря, як наприклад колишній млин і фабрика макаронів Stucky
Збудовані в 1895 році, з годинником на горі, став зразком промислової архітектури Італії кінця XIX, початку ХХ ст.
А зараз це житлові квартири і готель мережі Хілтон
Ще трохи морських будинків з зовнішніх островів (це я так для себе назвав) Венеції.
«Зовнішній фасад» внутршніх островів — церква Джезуаті
Церква Іль Реденторе
Далі я вже з моря не фотографував, катер пристав до пристані і в нас розпочалася офіційна екскурсія. Якщо чесно, то я був трохи замордований попередніми днями, тому відходив її як якийсь сновидло, в голові абсолютно нічого не затрималося з того що розповідали. Ну і давно це було. Зазвичай якісь цікаві факти, які виділяються на фоні «було побудовано в такому то році...», «геніальним архітектором таким то...» залишаються в пам“яті, проте тут пусто. Але то таке.
Екскурсія розпочалася з площі Сан-Марко
Площу я, сподіваюся, покажу згодом окремим постом, а зараз пішли далі…
По вузеньких сухопутних вуличках поряд з значно ширшими каналами вийшли до кампо Сан-Лука. В Венецї тільки одна площа має стату площі — це Сан-Марко всі інші площі і площочки це кампо і кампан“єли. Не дивлячись на свою невзрачність ця площа рахується центром Венеції, із-за цього має камінь з флагштоком
Один із будинків цієї кампо
Звідти наш шлях пролягав до найвужчої вулиці Венеції. Будь-яке старовинне місто повинно мати найвужчу вулицю яку необхідно показувати туристу :)
Але перед тою вулицею ще був черговий типовий елемент венеціанського містовлаштування — корте дель Театро, подвір“я. Він мене порадував наявністю хоча б якої-неякої зелені серед усіх цих кам“яних джунглів середньовіччя
А ось і вуличка, погляд вверх
погляд вздовж покажу трохи згодом, коли будемо проходити самі і вуличка не буде забита купою людей
І ось, центральна стометрівка Венеції — Гранд-канал.
Забудована найбагатшими палаццо міста, які дійно виглядають як палаццо, а не похмурі напівфортеці. Свою сторону незручно фотографувати, проте можливо. Ось палаццо Бембо XV ст.
мабуть виходити на балкон і спостерігати за Гранд-каналом в рідкі хвилини спокою та паузи між роботою було неймовірно.
Та й сам вигляд з води на такі хмарочоси в середньовіччя мав вражати.
Один із канальчиків між будинками
до речі, водні шляхи тоді рахувалися більш престижними, будинки своїми парадними фасадами будувалися до водних каналів, а сухопутні шляхи то так, для черні, продукти панам заносити.
Нарешті, наближаємося до чергового символу Венеції, без фотографій якого необходиться практично жодне відвідування цього міста — міст Ріальто
Скажу я вам, він гідний такої пошани. Збудований ще в 1588-1591 (от вміли колись будувати, не те що тепер), з купою торгових лавок, посеред Гранд-каналу. Неймовірне видовище.
ще б банерами його не завішували…
До мосту ми ще повернемося самостійно, перейдемо його, але про це, знову ж , сподіваюся, напишу пізніше, а зараз з екскурсією повертаємося назад.
Кампо Сан-Бартоломео з пам“ятником дрматургу Карло Гольдоні по центру
Палаццо «Giustinian Faccanon», пишуть що XV ст. і унікальне своює лоджією.
отак приплив і одразу в себе вдома, навіть взуття від бруду непотрібно витирати, бо де ж ти в нього замастишся, пішохідна частина відсутня взагалі…
Ще трохи канального
Місцевий транспорт і основна туристична принада — гондола з гондольєром.
гондоли усі стандартизовані, причому ще з XVIII ст., кількість ліцензій на заняття цією діяльністю обмежена.
Міст Зітхань — міст над палацовим каналом, що вів з суду в тюрму
А далі ми знов повернулися на єдину площу Венеції
та розпочали самостійну прогулянку містом.
Про це, сподіваюся, напишу згодом і
Далі буде...