![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Летичів. Залишки замку, костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії і домініканський монастир.
Якщо ще хтось пам’ятає писав я був про Летичів і лишалося мені показати його 3 в 1 – замок-монастир-костел.
Від замку багато не лишилося трохи стін та одна башта, яку після 2-гої світової хотіли навіть поруйнувати, проте, на щастя, від цієї ідеї відмовилися і зараз вона є однією з цікавинок та візитівок Летичева, яку бачать всі хто рухається по трасі М12 між Хмельницьким та Вінницею.
Ще фортеці, трохи пам’ятнику та монистиря з костелом далі під cut-ом.
Прапорець на башті стверджує, що датою побудови фортеці є 1598 рік, хоча та ж вікіпедія однозначної дати не знає, проте проти того, що в цьому році замок вже 100% існував не заперечує.
(я намагався його сфотографувати нормально, проте вітер був не на моїй стороні)
Вжух, а це вигляд комплексу для тих, хто проїхав мимо
Але ж я ще не показав самої класичної і «цитованої» фотографії цього містечка – Кармелюк і Башта
Пам’ятник був встановлений в 1974 році, авторства скульптора В. Зноби, архітектора І. Шмульсона. Сам же Кармелюк також похований на місцевому кладовищі (я про це писав раніше).
Поряд є хрест жертвам голодомору
Та табличка загиблим в концтаборі, що за часів німецької окупації був на території фортеці.
Якщо обійти по периметру, то основне, що можна побачити зі сторони фортеці – це муровану стіну та костел за нею
Хоча є і декілька кадрів з нетипових ракурсів ) Наприклад показану раніше башту
Або ж «не знаю як називається ця архітектурна деталь» костелу
Ще є замурована брама
Та актуальна брама
Пишуть, що колись над в’їздом на територію замку існувала чотирикутна вежа, де саме то було на місцевості не визначиш…
Але досить ходити довкола – час йти всередину.
Мимо будівель монастиря
До самого костелу
Напис на ньому стверджує, що костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії і домініканський монастир були збудовані на території замку в 1606 році, проте знову ж, в інтернетах єдності щодо року немає…
В свій час це місце славилося чудотворною іконою Богородиці, яка була копією ікони з базиліки Св. Петра, привезена сюди її домініканські ченці та з плином часу отримала назву Летичівської Богородиці.
Під час буремних події вона декілька раз вивозилася на безпечні території, згодом поверталася, в 1920 році її рятували від більшовиків і на сьогодні вона зберігається у Любліні.
Хоч Богоматір і зображена на фасаді, проте це не з згаданої раніше ікони
Зверху всевидюще око і хрест
Із-за того, що в радянські часи тут традиційно було все – від складів до швейних майстерень, з внутрішніх інтер’єрів автентичного нічого не вціліло. Все, що видно на фотографії – це відновлене вже за часів незалежності.
Крім власне костелу та приміщень монастиря на загальнодоступній території можна побачити хрест в честь реконсекрації костелу
Статую Богоматері
Сцену, територія дозволяє проводити тут масзаходи
Поруч з нещодавно збудованою, мабуть, баштою
Влаштували невеликий лапідарій
колись на території було невелике кладовище.
В той час, коли я там побував, був один дзвін
можливо, зараз з цим щось і змінилося…
І до речі, я не даремно говорив вище про загальнодоступну територію. За непримітною брамою праворуч
ховається ще один невеликий дворик, в який частково можна заглянути через ворота поруч з пам’ятником Кармелюку.
Що я, звичайно і зробив.
А там є цікаве, наприклад, виявляється, башту не просто відреставрували зовні та повернули дах, а ще й зробили дерев’яну галарею на стіні з входом на верхній ярус башти. Шкода, що туди не пускають.
Ще там можна роздивитися якусь арку, мабуть, це той замурований з протилежної сторони вхід, який я вже показував
З дивною скульптурою поруч
Та щось схоже на фонтан з Богоматір’ю.
На цьому про замок-монастир-костел та й загалом про Летичів, буду закінчувати.
Дякую за увагу.
Від замку багато не лишилося трохи стін та одна башта, яку після 2-гої світової хотіли навіть поруйнувати, проте, на щастя, від цієї ідеї відмовилися і зараз вона є однією з цікавинок та візитівок Летичева, яку бачать всі хто рухається по трасі М12 між Хмельницьким та Вінницею.
Ще фортеці, трохи пам’ятнику та монистиря з костелом далі під cut-ом.
Прапорець на башті стверджує, що датою побудови фортеці є 1598 рік, хоча та ж вікіпедія однозначної дати не знає, проте проти того, що в цьому році замок вже 100% існував не заперечує.
(я намагався його сфотографувати нормально, проте вітер був не на моїй стороні)
Вжух, а це вигляд комплексу для тих, хто проїхав мимо
Але ж я ще не показав самої класичної і «цитованої» фотографії цього містечка – Кармелюк і Башта
Пам’ятник був встановлений в 1974 році, авторства скульптора В. Зноби, архітектора І. Шмульсона. Сам же Кармелюк також похований на місцевому кладовищі (я про це писав раніше).
Поряд є хрест жертвам голодомору
Та табличка загиблим в концтаборі, що за часів німецької окупації був на території фортеці.
Якщо обійти по периметру, то основне, що можна побачити зі сторони фортеці – це муровану стіну та костел за нею
Хоча є і декілька кадрів з нетипових ракурсів ) Наприклад показану раніше башту
Або ж «не знаю як називається ця архітектурна деталь» костелу
Ще є замурована брама
Та актуальна брама
Пишуть, що колись над в’їздом на територію замку існувала чотирикутна вежа, де саме то було на місцевості не визначиш…
Але досить ходити довкола – час йти всередину.
Мимо будівель монастиря
До самого костелу
Напис на ньому стверджує, що костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії і домініканський монастир були збудовані на території замку в 1606 році, проте знову ж, в інтернетах єдності щодо року немає…
В свій час це місце славилося чудотворною іконою Богородиці, яка була копією ікони з базиліки Св. Петра, привезена сюди її домініканські ченці та з плином часу отримала назву Летичівської Богородиці.
Під час буремних події вона декілька раз вивозилася на безпечні території, згодом поверталася, в 1920 році її рятували від більшовиків і на сьогодні вона зберігається у Любліні.
Хоч Богоматір і зображена на фасаді, проте це не з згаданої раніше ікони
Зверху всевидюще око і хрест
Із-за того, що в радянські часи тут традиційно було все – від складів до швейних майстерень, з внутрішніх інтер’єрів автентичного нічого не вціліло. Все, що видно на фотографії – це відновлене вже за часів незалежності.
Крім власне костелу та приміщень монастиря на загальнодоступній території можна побачити хрест в честь реконсекрації костелу
Статую Богоматері
Сцену, територія дозволяє проводити тут масзаходи
Поруч з нещодавно збудованою, мабуть, баштою
Влаштували невеликий лапідарій
колись на території було невелике кладовище.
В той час, коли я там побував, був один дзвін
можливо, зараз з цим щось і змінилося…
І до речі, я не даремно говорив вище про загальнодоступну територію. За непримітною брамою праворуч
ховається ще один невеликий дворик, в який частково можна заглянути через ворота поруч з пам’ятником Кармелюку.
Що я, звичайно і зробив.
А там є цікаве, наприклад, виявляється, башту не просто відреставрували зовні та повернули дах, а ще й зробили дерев’яну галарею на стіні з входом на верхній ярус башти. Шкода, що туди не пускають.
Ще там можна роздивитися якусь арку, мабуть, це той замурований з протилежної сторони вхід, який я вже показував
З дивною скульптурою поруч
Та щось схоже на фонтан з Богоматір’ю.
На цьому про замок-монастир-костел та й загалом про Летичів, буду закінчувати.
Дякую за увагу.