![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Буша. Історико-культурний заповідник "Буша". До скельного храму.
Прогуляємося до скельного храму з знаменитим барельєфом. Проте, самого скельного храму тут не буде. Так, можна було б все вмістити в один допис, проте я хочу виділити для нього окремий.
А на шляху ще є розмальовані стіни та будинки. Ну і пачка скульптур від Подільського оберегу. Як я пройду мимо такого, не сфотографую, а потім не понудю і не по набридаю вам показуючи їх без кінця ))) ?
До речі знайшов, що ці будинки були розфарбовані в рамках фестивалю «Мальована хата». Мабуть під час нього з’явилася ця стіна дитячої творчості.
І точно завдяки йому отримав свій вигляд Художній музей
Який, на жаль, внаслідок карантину був зачинений (здається я вже згадував, що заповіднику тоді дали добро на відкриття одних об’єктів та не дали для інших).
Все інше на шляху до скельного храму нижче під cut-ом.
Наступний фасад розфарбованої хати, знаходиться між двома попередніми об’єктами.
От таке мені подобається найбільше. В Самчиках, до речі, щось схоже має бути, там теж хати, паркани розфарбовували своїм розписом…
Ну і скульптури, вони вже є одразу поруч з художнім музеєм.
Ще одна з багатьох місцевих багатосторонніх
Оскільки храм та барельєф оповиті численними легендами, можуть мати для когось сакральне значення, то в рамках проведення фестивалів вирішили, облаштувати таку собі дорогу з скульптурами, які ніби мали підготувати відвідувача до храму.
Проте, як бачите, сучасний благоустрій трохи змінив маршрут і між скульптурами можна пройти тільки за гарної погоди.
Хто це?
Щось химерне виглядає з-під дерева
Тут я бачу овечку внизу, проте не розумію, що і навіщо вверху.
Поруч трапляються відкриті поклади матеріалу для скульптур
Хтось з глечиком в руках, залишений та не обрубаний камінь складає таке враження, ніби має крила.
Стовп, просто стовп, а можливо й не просто стовп, проте мені сподобався.
Річка Бушанка з рибацьким містком та порогами в ту спеку дарувала приємну прохолоду.
А цей будинок, на протилежному березі, я сфотографував по тій причині, що нам сказали про його будівельний матеріал, здається, крейду.
Або ж з чогось іншого, проте теж незвичного, а про крейду я запам’ятав невірно…
Для мене, як для міського мешканця, ще й не гористої, а тільки горбистої місцевості, такі зони відпочинку завжди виглядають неймовірно.
Вже підходимо до храму, зустрічає така поважна персона.
В 1988 році поруч встановили «Ворота до храму»
Як таке тоді взагалі допустили?
Це спільна робота А. Микитюка, О. Альошкіна та Г. Чуєнко, по проекту вона мала відкривати алею скульптур вздовж річки.
Хоча, коли я про то прочитав, в мене виникло єдине питання – звідки відкривати… Зараз вона скоріше закриває її, бо далі якесь поле кукурудзи-некукурудзи, хоча, хто зна як було в 88-мому році?
А ось, власне, сходи до сучасної будівлі, яка прикриває від непогоди храм та барельєф.
Якщо придивитися, праворуч можна помітити місцевого охоронця )
Про храм, сподіваюся, напишу згодом і…
Далі буде…
А на шляху ще є розмальовані стіни та будинки. Ну і пачка скульптур від Подільського оберегу. Як я пройду мимо такого, не сфотографую, а потім не понудю і не по набридаю вам показуючи їх без кінця ))) ?
До речі знайшов, що ці будинки були розфарбовані в рамках фестивалю «Мальована хата». Мабуть під час нього з’явилася ця стіна дитячої творчості.
І точно завдяки йому отримав свій вигляд Художній музей
Який, на жаль, внаслідок карантину був зачинений (здається я вже згадував, що заповіднику тоді дали добро на відкриття одних об’єктів та не дали для інших).
Все інше на шляху до скельного храму нижче під cut-ом.
Наступний фасад розфарбованої хати, знаходиться між двома попередніми об’єктами.
От таке мені подобається найбільше. В Самчиках, до речі, щось схоже має бути, там теж хати, паркани розфарбовували своїм розписом…
Ну і скульптури, вони вже є одразу поруч з художнім музеєм.
Ще одна з багатьох місцевих багатосторонніх
Оскільки храм та барельєф оповиті численними легендами, можуть мати для когось сакральне значення, то в рамках проведення фестивалів вирішили, облаштувати таку собі дорогу з скульптурами, які ніби мали підготувати відвідувача до храму.
Проте, як бачите, сучасний благоустрій трохи змінив маршрут і між скульптурами можна пройти тільки за гарної погоди.
Хто це?
Щось химерне виглядає з-під дерева
Тут я бачу овечку внизу, проте не розумію, що і навіщо вверху.
Поруч трапляються відкриті поклади матеріалу для скульптур
Хтось з глечиком в руках, залишений та не обрубаний камінь складає таке враження, ніби має крила.
Стовп, просто стовп, а можливо й не просто стовп, проте мені сподобався.
Річка Бушанка з рибацьким містком та порогами в ту спеку дарувала приємну прохолоду.
А цей будинок, на протилежному березі, я сфотографував по тій причині, що нам сказали про його будівельний матеріал, здається, крейду.
Або ж з чогось іншого, проте теж незвичного, а про крейду я запам’ятав невірно…
Для мене, як для міського мешканця, ще й не гористої, а тільки горбистої місцевості, такі зони відпочинку завжди виглядають неймовірно.
Вже підходимо до храму, зустрічає така поважна персона.
В 1988 році поруч встановили «Ворота до храму»
Як таке тоді взагалі допустили?
Це спільна робота А. Микитюка, О. Альошкіна та Г. Чуєнко, по проекту вона мала відкривати алею скульптур вздовж річки.
Хоча, коли я про то прочитав, в мене виникло єдине питання – звідки відкривати… Зараз вона скоріше закриває її, бо далі якесь поле кукурудзи-некукурудзи, хоча, хто зна як було в 88-мому році?
А ось, власне, сходи до сучасної будівлі, яка прикриває від непогоди храм та барельєф.
Якщо придивитися, праворуч можна помітити місцевого охоронця )
Про храм, сподіваюся, напишу згодом і…
Далі буде…