![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Крим-2010. Частина друга. Бахчисарай. Частина перша
Настав час рушати далі, валяння-нічого-нероблення закінчилося і змінилося на насичені різноманітними програмами дні. Як уже говорилося першим мав бути Бахчисарай. По-перше із-за того що він якраз лежав на шляху з Сак до Севастополя, а по-друге - із-за того, що я там вже колись давно бував в 91-му році, але в звязку з малою кількістю років майже нічого не пам'ятав і цікаво було обновити враження. В планах було відвідати ханський палац, Успенський монастир та гірське місто Чуфут-Кале - оскільки вони лежали практично на одній прямій в самому місті.
До нього добрався без проблем, вказівники були розставлені на всьому шляху і промахнутися було б складно. Здивувала деяка наявність сервісу - запрошували і вказували на стоянки, на яких можна було запаркуватися, що і було зроблено і після того направлено свої стопи до пам'ятки архітектури.
Місто, в тій частині, де довелося гуляти, складає враження затиснутого серед гір, які нависають прямо над будівлями:
Зустрілася якась стара будівля на шляху та пам'ятник Пушкіну, якому тут також довелося побувати і про що буде сказано пізніше:
А після цього був сам палац. Взагалі, доля йому випала не з самих легких. Заложений він був на початку XVI-го століття, після того як ханській челяді перестало вистачати місця на попередньому місці дислокації. З кожним наступним ханом він добудовувався, облаштовувався і.т.д. Але після 1736-го року прийшлося взятися практично з самого початку - ібо палац був спалений російськими військами які захопили тоді Бахчисарай, те що можна побачити зараз, можна сказати, в основном, було сформовано після цього року. Після включення Криму до складу Російської імперії в 1783 палац неодноразово перебудовувався, замальовувався-прихорошувався, не дивлячись ні на які памятки і їх цінність, етакий тодішній "євроремонт" фасадів і внутрішніх приміщень. Це призвело повністю до зміни його зовнішнього вигляду. Лише з 1961 р. почали проводитися реставраційні роботи під час яких обдирався той "євроремонт" і палац повертався в біль-менш ханський вигляд.
Прохід в сам палац безкоштовний і по головному подвір'ю можна гуляти скільки заманеться, але щоб побачити щось цікавіше - необхідно платити гроші - відвідування Соколиної башти, мечеті, Бань з кладовищем можливе самостійно, а от оглянути ханські покої, гарем, фонтани, диван і.т.д. можливе тільки в складі екскурсії...
Зустрічає палац відвідувачів надбрамною вежею північних воріт:
Далі йде подвір'я палацу - зараз тут квіти, клумби, рослини, але колись був голий плац - де хан вселяв героїчний дух в свої війська перед походом або ж де його рідко могли бачити прості люди:
Оглядини основного комплексу починаються з посольського дворику - де колись збиралися та очікували аудієнції у хана посли, проходячи на цю саму аудієнцію в саму старовинну архітектурну памятку палацу - портал Алевіза:
Створений в 1503—1504 роках італійським скульптором Алевізом, який прямував в Москву, але якого попросили затриматися. Теоретично цей портах був створений навіть не на цьому місці, ще в старій резиденції, а сюди переїхав при побудові нової. Сподобався напис який його прикрашає (взагалі їх там два) - "Цей величавий поріг і ці піднесені двері побудовані за наказом государя двох материків і хакана двох морів, государя, сина государя, Менглі Герая хана, сина государя Хаджи Герая хана. 909 (1503)" скромністю тоді ніхто не страждав :)
Далі Диван - місце засідання уряду:
По всьому палацу вражали потолки - небуло жодного однакового, кожен відрізнявся деталями кольором і.т.д, потолок в Дивані:
Лавки на яких сиділи беї - радники хана:
Ханський трон, як він представляється реставраторам:
Басейний дворик:
Літня альтанка з фонтаном:
- спочатку являла собою класичну відкриту альтанку, але згодом застіклили, була створена чудова стеля:
з надбудованим "золотим" кабінетом:
У фонтанному дворику знаходиться два фонтани - знаменитий фонтан сліз та золотий фонтан. Фонтан сліз прославився після того, як вражений ним Пушкін написав поему "Бахчисарайский фонтан". Створений даний фонтан був в пам'ять коханої хана Гірея - Даляри-БІкеч і знаходився спочатку біля її мавзолею, але згодом, з якихось технічних проблем з водою, якщо я не помиляюся, був перенесений в фонтанний дворик, де стоїть без змін до сьогоднішнього дня. Рядки вірша Пушкіна
"Фонтан любви, фонтан живой!
Принес я в дар тебе две розы.
Люблю немолчный говор твой
И поэтические слезы."
дали початок цікавої традиції працівників комплексу - класти на фонтан дві рози. Знайшов свою фотку минулих відвідин - таки да, 2 рози лежить, так само як і зараз:
Золотий фонтан отримав свою назву завдяки кольору свого оздоблення:
Використовувався він для омовіння перед відвідуванням малої ханської мечеті. Користуватися нею могли тільки люди з ханської сім'ї та найвищі і найблищі сановники.
Персидський дворик - який він сьогодні, слугував для усамітненого відпочинку на свіжому повітрі:
Від будівель ханського гарему практично нічого не осталося - все що вціліло - це невеликий флігєль який був реставрований в 80-х роках. Хоча раніше гарем складався з 4 корпусів з величезною кількістю різноманітних приміщень. Оскільки після захоплення Криму Росією він втратив свою актуальність - почав потрохи приходити в негодність і в кінці-кінців основна маса його будівель була знесена.
Вхід в гарем:
Внутрішні приміщення того що лишилося від гарему:
Если б я, был султан... цікаво, а які санітарні умови були у всіх цих покоях тоді...це зараз все гарно,прибрано, без запахів, а тоді в жару і в такому одязі...
Ще декілька різних стель з корпусів палацу:
Також під час екскурсійного проходу ще відбувався огляд інших приміщень, але вони не запамяталися особливо нічим.
Самостійно далі я пішов до Соколиної башти, за її відвідини необхідно було платити окремо:
Назву башта отримала із-за того, що там жили мисливські соколи. Крім того вона використовувалася жительками гарему. Оскільки їм ні з ким не дозволялося спілкуватися - та башта слугувала етаки телевізором - з оглядового майданчику зверху вони могли спостерігати за тим що відбувається на території не вступаючи ні з ким в контакт.
Теоретично той самий відреставрований майданчик:
Вигляд з башти:
Панорами з неї відриваються непогані.
Доступ на садові тераси були перекриті металевими воротами скрізь які було видно памятник блищий нам по часу:
Цікаво, чому його вирішили встановити саме тут?
Я тут недавно згадував санітарію, можливо і не все так погано було? На території присутні бані - колись давно, коли був тут, вони були на реставрації - я це чітко запамятав - оскільки дорога до них веде через кладовище, а нас тоді туди не пустили. Так от, про бані - існував поділ на чоловічу та жіночу частини, мали в підвальному приміщенні хитру систему опалення - завдяки якій прогрівалося як повітря так і вода - таким чином були крани з гарячою водою, з холодною водою і тепле повітря - доволі непогано. На території Бань нічого не фотографував, оскільки ханське кладовище через яке треба було пройти, спричинило якусь таку зміну настрою, не знаю як навіть і описати - якесь таке , як в фільмах жахів - старе, в тєні, прохолодне і мертва тиша + специфічні надгробки тільки додавали вражень від цеї картини, незатишно загалом для мене.
Потім ще була Велика ханська мечеть. Запамяталася своєю фаянсовою плиткою, якою оброблено ханську ложу. Плитка старовинна, але досі десь в жарких краях існує підприємство яке її продовжує випускати, саме таку якою було обкладено сотні років тому цю ложу і за її раритетність випуску(що виготовляється без змін хз скіко років) правлять за неї купу грошей. Принаймні мені так сказали місцеві працівники і навіть з гордістю показали місце де була встановлена замість побитої нова - мала такий самий малюнок але була не така вицвівша - видно загалом що нова, але якщо не приглядатися, то не помітиш різниці між новою-встановленою в останнє 10-річчя і тими які вкладені сотні років назад....
На цьому огляд було закінчено і шлях лежав до авто, щоб з ним добратися до підніжжя дороги що веде до Успенського монастиря та Чуфут-Кале.
Далі буде....
До нього добрався без проблем, вказівники були розставлені на всьому шляху і промахнутися було б складно. Здивувала деяка наявність сервісу - запрошували і вказували на стоянки, на яких можна було запаркуватися, що і було зроблено і після того направлено свої стопи до пам'ятки архітектури.
Місто, в тій частині, де довелося гуляти, складає враження затиснутого серед гір, які нависають прямо над будівлями:
Зустрілася якась стара будівля на шляху та пам'ятник Пушкіну, якому тут також довелося побувати і про що буде сказано пізніше:
А після цього був сам палац. Взагалі, доля йому випала не з самих легких. Заложений він був на початку XVI-го століття, після того як ханській челяді перестало вистачати місця на попередньому місці дислокації. З кожним наступним ханом він добудовувався, облаштовувався і.т.д. Але після 1736-го року прийшлося взятися практично з самого початку - ібо палац був спалений російськими військами які захопили тоді Бахчисарай, те що можна побачити зараз, можна сказати, в основном, було сформовано після цього року. Після включення Криму до складу Російської імперії в 1783 палац неодноразово перебудовувався, замальовувався-прихорошувався, не дивлячись ні на які памятки і їх цінність, етакий тодішній "євроремонт" фасадів і внутрішніх приміщень. Це призвело повністю до зміни його зовнішнього вигляду. Лише з 1961 р. почали проводитися реставраційні роботи під час яких обдирався той "євроремонт" і палац повертався в біль-менш ханський вигляд.
Прохід в сам палац безкоштовний і по головному подвір'ю можна гуляти скільки заманеться, але щоб побачити щось цікавіше - необхідно платити гроші - відвідування Соколиної башти, мечеті, Бань з кладовищем можливе самостійно, а от оглянути ханські покої, гарем, фонтани, диван і.т.д. можливе тільки в складі екскурсії...
Зустрічає палац відвідувачів надбрамною вежею північних воріт:
Далі йде подвір'я палацу - зараз тут квіти, клумби, рослини, але колись був голий плац - де хан вселяв героїчний дух в свої війська перед походом або ж де його рідко могли бачити прості люди:
Оглядини основного комплексу починаються з посольського дворику - де колись збиралися та очікували аудієнції у хана посли, проходячи на цю саму аудієнцію в саму старовинну архітектурну памятку палацу - портал Алевіза:
Створений в 1503—1504 роках італійським скульптором Алевізом, який прямував в Москву, але якого попросили затриматися. Теоретично цей портах був створений навіть не на цьому місці, ще в старій резиденції, а сюди переїхав при побудові нової. Сподобався напис який його прикрашає (взагалі їх там два) - "Цей величавий поріг і ці піднесені двері побудовані за наказом государя двох материків і хакана двох морів, государя, сина государя, Менглі Герая хана, сина государя Хаджи Герая хана. 909 (1503)" скромністю тоді ніхто не страждав :)
Далі Диван - місце засідання уряду:
По всьому палацу вражали потолки - небуло жодного однакового, кожен відрізнявся деталями кольором і.т.д, потолок в Дивані:
Лавки на яких сиділи беї - радники хана:
Ханський трон, як він представляється реставраторам:
Басейний дворик:
Літня альтанка з фонтаном:
- спочатку являла собою класичну відкриту альтанку, але згодом застіклили, була створена чудова стеля:
з надбудованим "золотим" кабінетом:
У фонтанному дворику знаходиться два фонтани - знаменитий фонтан сліз та золотий фонтан. Фонтан сліз прославився після того, як вражений ним Пушкін написав поему "Бахчисарайский фонтан". Створений даний фонтан був в пам'ять коханої хана Гірея - Даляри-БІкеч і знаходився спочатку біля її мавзолею, але згодом, з якихось технічних проблем з водою, якщо я не помиляюся, був перенесений в фонтанний дворик, де стоїть без змін до сьогоднішнього дня. Рядки вірша Пушкіна
"Фонтан любви, фонтан живой!
Принес я в дар тебе две розы.
Люблю немолчный говор твой
И поэтические слезы."
дали початок цікавої традиції працівників комплексу - класти на фонтан дві рози. Знайшов свою фотку минулих відвідин - таки да, 2 рози лежить, так само як і зараз:
Золотий фонтан отримав свою назву завдяки кольору свого оздоблення:
Використовувався він для омовіння перед відвідуванням малої ханської мечеті. Користуватися нею могли тільки люди з ханської сім'ї та найвищі і найблищі сановники.
Персидський дворик - який він сьогодні, слугував для усамітненого відпочинку на свіжому повітрі:
Від будівель ханського гарему практично нічого не осталося - все що вціліло - це невеликий флігєль який був реставрований в 80-х роках. Хоча раніше гарем складався з 4 корпусів з величезною кількістю різноманітних приміщень. Оскільки після захоплення Криму Росією він втратив свою актуальність - почав потрохи приходити в негодність і в кінці-кінців основна маса його будівель була знесена.
Вхід в гарем:
Внутрішні приміщення того що лишилося від гарему:
Если б я, был султан... цікаво, а які санітарні умови були у всіх цих покоях тоді...це зараз все гарно,прибрано, без запахів, а тоді в жару і в такому одязі...
Ще декілька різних стель з корпусів палацу:
Також під час екскурсійного проходу ще відбувався огляд інших приміщень, але вони не запамяталися особливо нічим.
Самостійно далі я пішов до Соколиної башти, за її відвідини необхідно було платити окремо:
Назву башта отримала із-за того, що там жили мисливські соколи. Крім того вона використовувалася жительками гарему. Оскільки їм ні з ким не дозволялося спілкуватися - та башта слугувала етаки телевізором - з оглядового майданчику зверху вони могли спостерігати за тим що відбувається на території не вступаючи ні з ким в контакт.
Теоретично той самий відреставрований майданчик:
Вигляд з башти:
Панорами з неї відриваються непогані.
Доступ на садові тераси були перекриті металевими воротами скрізь які було видно памятник блищий нам по часу:
Цікаво, чому його вирішили встановити саме тут?
Я тут недавно згадував санітарію, можливо і не все так погано було? На території присутні бані - колись давно, коли був тут, вони були на реставрації - я це чітко запамятав - оскільки дорога до них веде через кладовище, а нас тоді туди не пустили. Так от, про бані - існував поділ на чоловічу та жіночу частини, мали в підвальному приміщенні хитру систему опалення - завдяки якій прогрівалося як повітря так і вода - таким чином були крани з гарячою водою, з холодною водою і тепле повітря - доволі непогано. На території Бань нічого не фотографував, оскільки ханське кладовище через яке треба було пройти, спричинило якусь таку зміну настрою, не знаю як навіть і описати - якесь таке , як в фільмах жахів - старе, в тєні, прохолодне і мертва тиша + специфічні надгробки тільки додавали вражень від цеї картини, незатишно загалом для мене.
Потім ще була Велика ханська мечеть. Запамяталася своєю фаянсовою плиткою, якою оброблено ханську ложу. Плитка старовинна, але досі десь в жарких краях існує підприємство яке її продовжує випускати, саме таку якою було обкладено сотні років тому цю ложу і за її раритетність випуску(що виготовляється без змін хз скіко років) правлять за неї купу грошей. Принаймні мені так сказали місцеві працівники і навіть з гордістю показали місце де була встановлена замість побитої нова - мала такий самий малюнок але була не така вицвівша - видно загалом що нова, але якщо не приглядатися, то не помітиш різниці між новою-встановленою в останнє 10-річчя і тими які вкладені сотні років назад....
На цьому огляд було закінчено і шлях лежав до авто, щоб з ним добратися до підніжжя дороги що веде до Успенського монастиря та Чуфут-Кале.
Далі буде....