terwik: (Default)
Ще під час доїзду до озера від Колочави було помічено якийсь цікавий об’єкт біля дороги. При більш детальному огляді по дорозі назад, то виявився «Реабілітаційний центр бурого ведмедя».


Будівництво центру розпочалося в 2011 р., розташовується він на огородженій території розміром в 12 гектарів. Призначений для реабілітації ведмедів, які до цього жили в складних умовах в неволі, можливо для тимчасового підліковуваня виявлених в дикій природі.

З дороги було видно тільки паркан, ведмеді не спостерігалися, тому прийняли рішення пройтися вздовж забору по дорозі трохи вверх, можливо якийсь заблудший з’явиться.

Ведмеді... )
terwik: (Default)
На транспорті під'їхали не безпосередньо до озера, а до стоянки внизу. Як потім виявилося, можна виїхати аж до самого озера, цілком офіційно сплативши певну суму на КПП. Якщо у вас мало часу на озеро, і хочеться по-довше побути на ньому, не витрачаючи час на підйом — це рішення для вас, якщо ж хочеться просто насолодитися природою і є час, то варто йти все ж пішки, бо природа там гарна.

Внизу традиційно стоїть стенд з інформацією про тутешню цікавинку.


До озера і кругом нього... )
terwik: (Default)
Ще один музей Колочави — “Колочавська вузькоколійка” почав діяти з 2009 р. Експонати для нього збиралися з усіх усюд. Паровоз був взятий з Боржавської вузькоколійки, частина вагонів в вигляді металобрухту з Лопухово Тячівського району (якщо я правильно зрозумів) і так, з миру по нитці постав цей музей.


Далі вузькоколійка... )
terwik: (Default)
Музей-скансен “Старе Село” в Колочаві відносно молодий, мабуть один із самих свіжих музеїв подібного плану в Україні. Відкрито перші експонати було в 14 червня 2007 р. І з того часу розбудова музею, наскільки я зрозумів, триває до сьогодні.
Практично всі представлені там будівлі, експонати родом з самої Колочави чи присілок. Одразу пораджу, що якщо будете там — варто брати екскурсію оскільки з нею можна заходити практично в кожен з будинків і спокійно брати в руки та відчувати багато предметів з тих часів. Та й проводять її місцеві по своїх же експонатах, що позбавляє, як на мене, їні розповіді зайвої формальності. Після її проходження від музею складається зовсім інше враження ніж від простого ходіння.

На вході гостей музею зустрічає Микола Шугай, вже легендаризований місцевий чи то злочинець, чи то Робін Гуд.


Автор скульптури — той же самий П. Штаєр.

Схема музею

щоправда вона трохи дивна, наприклад на ній відсутня корчма чи школа...

Але в мене вони будуть, пішли далі по експонатам цього музею.

По музею... )
terwik: (Default)
Вже давно хотілося побачите те саме гірське озеро Синевир, але ніяк не виходило. І от, накінець, вдалося це зробити. Шлях лежав на Львів, а потім далі в гори.
Ранішній Львів зустрів ще практично пустими вулицями,


на цьому, в принципі і закінчився.
Пысля нього на Карпати, перевал, неблизьку для мене Закарпатську область, озеро Синевир та інші цікавинки по дорозі.

Про що й піде мова далі... )
terwik: (Default)
Перші згадки Берегового стосуються IX ст.. Тоді воно називалося Лампертгаза, на честь засновника – герцога Ламперта, згодом для покращення демографічної та економічної ситуація після набігів на місто були переселені німці з Саксонії – після того місто отримало назву Лампертсас. Згодом після того як стало центром комітату Берег – назва стала Берегсас. Сучасним Береговим воно почало називатися тільки після того, як владу на цій території отримали чехи, да і лишилося з такою назвою згодом , вже в складі УРСР та України.

На авто запаркувалися на площі Ракоці, звідки і почали огляд міста. Година вже була пізня, трохи спішили, тому частина фотографій буде не найкраща.

Перше, що впало у вічі – це масивна стіна «Графського двору»

літня резиденція графа Бетлені , побудована ним на місці монастиря в 1629 році. Зараз там місцевий краєзнавчий музей та якесь ПТУ. Не дивлячись на сувору зовнішню стіну, з подвір’я він доволі таки дворянський маєток, хоч я і не бачив вживу, тільки на фото в інеті, рахую - якщо буде відчинено, то в середину попасти варто .

Місто... )
terwik: (Default)
Коли виїхали з Ужгорода, прикинули, що світлового дня повинно ще вистачити, благо вже весна, стрілки переведені і день довгий, що невідомо, коли знов занесе доля в Закарпаття, тому не можна пропускати такої можливості, раз вона є – побачити, як кругом всі розповідають, найбільш закордонне місто країни – Берегове.

Через півтори годинки і 70 з чимось кілометрів були в ньому.

Як каже перепис, близько 50% місцевих мешканців є угорцями, тому і не дивно, що кругом помітно сильний вплив угорського. Це відчувається вже на в’їзді в місто, коли на в’їзному дорожньому знакові бачиш перекреслене з балона слово Берегове і написане тим же балоном слово Beregszász.

Проте, перебуваючи в місті, я не відчув знаходження в іншій країні, як це описують багато побувавши тут. Всі, до кого зверталися чудово розуміли українську, славнозвісних написів «за київським часом» теж не бачив, да і взагалі , внутрішньо не було почуття чужого, я к от в Білорусі чи Болгарії. Наше і все.

Не дивлячись на це, угорського тут таки багато. Отже тут, про угорськість Берегового, а про саме місто в наступному пості.

В першу чергу тут присутній Петефі, на Закарпатті без нього нікуди:)


Закордонне Берегове... )
terwik: (Default)
Ужгородський замок виявився десь посередині маршруту по місту. В нього ми потрапили запізно, тому приміщення музею, внутрішнє подвір’я палацу, інше, що знаходиться в його межах толком, на жаль, роздивитися не вийшло.

Перші згадки про існування замку, так само як і міста, йдуть ще з IX ст.. був він дерев’яним. Під час проходження тут мадярських племен замок спалюється , новий, кам’яний, будується в X-XI ст.. Протягом тривалого часу – 1322-1691 р. знаходився у власності династії Другетів, завдяки діяльності яких і набув загалом свого сучасного вигляду, згодом був переданий греко-католикам, для організації тут богословської академії. З 1947 р. тут знаходиться місцевий краєзнавчий музей.

З загрозливих напрямів замок оточений потужними мурами, по кутах бастіонами, та по колу ровом


Замок... )
terwik: (Default)
Від Галагова швиденько пішли по набережній до Корзо, по Корзо з купою вже імперських гарних будинків



До головного пішохідного перехрестя з Волошина і звідти по Волошина в сторону замка

Далі по місту... )
terwik: (Default)
Як уже писав раніше, після огляду мукачівського замку шлях лежав на Ужгород. Якщо бути неуважним, то на великій розвилці, де поворот на Ужгород з дороги від замку є паскудний круг з хитрим водінням по розмітці. Що б виїхати на Ужгород потрібно стояти в середні полосі, я був неуважним, тому це й круг і став для мене паскудним :(. Ну, то таке…
В місто їхав подивитися саме місто :), сакури, про які я вже був колись писав (тут їх практично не буде, хто хоче побачити, вам таки сюди) і замок. Зараз про місто, про замок згодом.

В хроніках перші згадки про місто датуються ще IX ст.. Заснували його слов’яни, деякий час було столицею князівства, але згодом прийшли угорські племена, захопили і рішили, що будуть тепер тут жити. В принципі, виходить, що практично за весь свій час існування місто належало Угорщині. Тільки певний час було в складі Чехословаччини, а згодом ввійшло в УРСР. Не дивно, що тут відчутний вплив Угорщини.

При огляді забудову  умовно розділив на дві історичні частини – це старе місто часів Австро-Угорської імперії та чеський район Галагов – побудований в міжвоєнні десятиліття. Є в принципі 3 частина – радянська епоха, але вона нас не цікавила, тому тут і не буде. Як дивився потім по фотографіях, маршрут вийшов закручений, з купою зігзагів і нелогічних розворотів, ну що ж як вийшло, вперед в місто…

Заїхав я в нього зі сторони Мукачева, в стару частину потрапляти на авто бажання не було – шукати ті роз’їзди, мости, плутати і.т.д. Тому прямо під’їхав до площі Шандора Петефі та звідти вже пішки оглядати місто.

Увагу ще на цьому березі привертає величезна будівля палацу Фріда.

спотворена внизу різноманітними магазинчиками… Знайти місце, щоб сфотографувати повністю не вдалося. Побудований в 1910 році Фрідом Ігнацом.

Прогулянка по місту... )
terwik: (Default)
До замку з міста добирався простим шляхом – щоб не петляти і не зрізати через місто невідомими дорожками, виїхав на окружну тим самим шляхом, що і приїхав, а там вже по ній легко і просто добрався до самого замку. На жаль замок не сфотографував, здалеку, тому тут такої грізної фотографії – а ля могутній замок на горі не буде. Взагалі, здається про мукачівський замок Паланок стільки вже всього розписано, показано і розказано, що і не знаю, що і писати особливо.

Перші згадки в документах про укріплення на вершині згаслого вулкана відносяться до XI ст.. , згодом ним володів Федір Коріятович, значно розбудував його та перетворив в могутню твердиню. За часів найбільшої потужності замок володів значною кількістю оборонних рівнів – це і дубовий частокіл паланок – звідки він отримав свою назву, і рів, і сама гора, на якій він знаходився, Нижній, Середній та Верхні замки. За всі часи облог він ні разу не був взятий саме штурмом. Володіли ним різноманітні володарі, протягом тривалого часу він був основним оплотом і «столицею» трансільванських князів роду Ракоці. Австрійці влаштовували в ньому тюрму, чехи – розташували військову частину, точно так само згодом зробили угорці та радянські військові. Але радянські військові затрималися там не на довго – замок перепрофілювали в профтехучилище ))). Музей відкрили тільки в 1960 р.

Добиратися до нього пішки дійсно не просто. Добре що я не лишив авто знизу, а під’їхав під самі ворота, а то на тій жарі, хоч і весняній, підніматися було б не солодко, хоча, не буду сперечатися цікаво і запам’ятовувально.

Вхід в нижній замок охороняють потужні бастіони


Далі в прогулянку по замку... )
terwik: (Default)
Далі назад, ще побувати на пішохідній Федорова.
Греко-католицький Успенський Собор практично на розі Пушкіна і Федорова

збудований в 1859 р. на дзвіниці був встановлений годинник, виготовлений у Мюнхені.

Закінчення прогулянки по вулицях... )
terwik: (Default)
Давно хотів побувати на Закарпатті. Побачити тамтешні цікавинки, українську Угорщину і.т.п. В результаті поїздка відбулася, до того ж вдалося її так спланувати, що б відбулася в час цвітіння сакур. Плани будувалися різні на неї – одноденна, на два дні, але в результаті виїхали ввечері в п’ятницю, там з п’ятниці на суботу переночували та на суботу було бажання побачити Мукачево з фортецею, Ужгород з фортецею і сакурами та Берегово. В принципі, ці всі плани вдалося виконати.

Отже, почну з того, що було хронологічно першим – Мукачева.
Ночівля проходила поряд з ним, тому в нього першого і попрямували, спочатку місто, згодом замок.

Місто вперше згадується в літописах в 896 р. За час свого існування більшість часу належало угорцям, було центром повстання Ференца Ракоці , за час розвалу Австро-Угорської імперії побувало в складі Угорщини автономною Рускою Країною, Румунії і в результаті залишилося в міжвоєнний період в складі Чехословаччини, після 2-гої світової увійшло в УРСР.  До архітектурного вигляду доклали руку і імперці, і чехословаки, і радянські. Є суперником Ужгорода у всіх галузях, друге місто по розміру на Закарпатті.

В місто в’їхав з окружної, їдучи по головній можна без проблем попасти в сам центр. По дорозі був здивований якорем поряд з мостом через Латорицю.

Проїхав мимо костьолу св. Мартина,

зрозумів, що ось він центр, десь зовсім поряд і почав шукати де припаркуватися. В кінці кінців зупинився поруч з якимось банком, ну дуже там люблять знаки зупинка і стоянка заборонена пішов дивитися місто.
Прогулянка по місту... )
terwik: (Default)
На площі перед облрадою в Ужгороді напередодні Пасхи влаштували отаку акцію - виростили Пасхальні дерева, чи як то його правильно назвати?

Ще декілька подібних екземплярів ближче )

Profile

terwik: (Default)
terwik

October 2017

M T W T F S S
       1
2345678
9101112 1314 15
16 17 181920 2122
23242526272829
3031     

Most Popular Tags

Expand Cut Tags

No cut tags