terwik: (Default)
Люки, чомусь я відчуває до них слабкість і теж кругом при нагоді фотографую. Так було і в Чорногорії, тут невелика добірка з домішкою інших технологічних штук.

Підозрюю, що подібно до Чернівців, в спадок від Австро-Угорської імперії, їм дісталися квадратні люки
От як в Будві



Ще трохи... )
terwik: (Default)
Про автомобілі.

Чорногорія виявилася справжнім Клондайком раритетних автомобілів, яких на наших дорогах практично нереально зустріти.

В більшості випадків це італійські автомобілі, вироблені або в Італії, або ще в Югославії по ліцензіям.
Італія була щедрою на продаж ліцензій на свої автомобілі соціалістичним країнам і їх можна зустріти і в нас, і в Польщі, і в країнах колишньої Югославії.

Поїхали...

Спочатку легкові.
Почнемо з чистокровного італійця, Renault 4 GTL



Спокійно загорав під сонцем у Будві. Згодом ще неодноразово бачив подібні автомобільчики з старих комедій в інших місцях.

Ще багато старих і дуже авто... )
terwik: (Default)
Переходимо до тематичних постів.

План по котам виконав, ну тепер щоб вже точно як справжній блогер, покажу їжу :).
В їжі я не вибагливий, всяких делікатесів ніколи не шукаю, головне щоб ситно, економно і смачно.
Типовий сніданок виглядав так


Величезна тарілка з сиром, різними типами м'яса, відбивною та овочами.

Обід, вечеря... )
terwik: (Default)
От і все, пора повертатися додому.
Зранку збігав до моря, скупався ще наостанок, та й до аеропорту.

Тіватський аеропорт звичайно не Бориспіль, багато часу в ньому проводити було б тяжко, але кілька годин можна.

О ще я там таку штуку побачив. Час від часу зустрічаються відео з тим, як пасажирські речі вантажать або розвантажують з літаків — швиряють, перекидають і.т.д. Щось подібне довелося побачити і там. Якраз розвантажувався літак і було гарно видно як цей процес проходив. Так от, один вантажник забрався в літак, інший стояв внизу і розвантаження відбувалося доволі швидко. Виглядало це приблизно так: той що зверху — хєраась, кинув якийсь чемодан на пандус з літака в візок, чемодан по ньому тидик-тидик-тидик — хряп вниз, наступна сумка — хєєрась, тидик-тидик-тидик — хряп, візок забився до верху, нижній протупив і чийсь багаж після стандартного тидик-тидик-тидик по стрічці зробив смачний гуп на асфальт.

Що я скажу, якісно пакуйте речі і якщо у вас гарна сумка не забудьте завернути її в поліетилен.

Хотів нафотографувати там літаків коли сідав в наш, але мене спіткала невдача. Фотографії робив телефоном, на фотоапараті майже закінчилося місце, і випадково перемкнув камеру з тилової на фронтальну. Сонце було якраз яскраве, і за ним не було видно толком, що фотографується, та й спішно все відбувалося... Таким чином я став власником багаточисельних селфі в аеропорту Тіват :(
Єдиний літак який сфотографував на фотоапарат ось


Авіакомпанія та ліврея для наших споттерів ексклюзивна, жаль, решітки хвіст закрили.

Ще трохи фотографій з літака... )
terwik: (Default)
За день перед вильотом додому нічого не передбачало біди і нових походеньок. Провів я його точно так само, як і попередній на пляжі, Бечічі вже показав, тому ніби і не було б нічого показувати. Не було б, якби не шило в одному місці.

По-перше, я немало начитався вдома і наслухався вже там про нічне життя в Будві, по-друге, мене все не давала спокою думка сфотографувати нічне узбережжя, освітлене вогнями міст з того гнізда фортеці Могрен. В кінці кінців я зрозумів, що це потрібно реалізовувати, десь в 9 вечора виповз з нори і поїхав в Будву.

Про враження від нічної Будви, як вона перетворюється на гібрид сільського клубу та елітної дискотеки я розповідав вже раніше. Фотографій теж немає, то покажу лишень нічне узбережжя.

Дорогу до того спостережного пункту я знав, на щастя ніякі бомжі та інші асоціальне елементи в тих хащах не трапилися, видерся на австро-угорське укріплення і зробив декілька фотографій


Помітно підсвічену башту церкви Св. Івана в Старій Будві, готельні комплекси..

Ще декілька фото... )
terwik: (Default)
На Которі мої мандрівки різними місцями і містами Чорногорії закінчилися. В планах і мріях ще було відвідування центральної частини країни, хотів побачити міст Джурджевича, захоплюючі каньйони річок, але я смалодушнічав, полінувався та вирішив що гір з мене досить, коротше кажучи два повних дні, що лишалися, провів на пляжу (ну майже весь час) :)

Зараз я про це звісно жалкую, за втраченою можливістю побачити в іншій країні ще щось, але як вже є. Тому показуватиму всякі різні штуки.

Покажу Бечічі, передмістя Будви в якому знаходилася моя база.



Умовно кажучи, назвемо це 6 днем :) Етакі походеньки з фотоапаратом по цьому містечку, хоча фотографував в різні дні, в різний час, так що не дивуйтеся різким переходам.

Містечко невелике, кількість населення сягає 800 чоловік, в скільки раз людей збільшується в туристичний сезон уявлення не маю.

Дорога на першій фотографії — це Ядранське шосе, основна автомагістраль узбережжя (по нашому Адріатичне).

Йдемо дивитися Бечічі... )
terwik: (Default)
Щоб далеко не ходити, після музею котів в Которі покажу вам підбірку чорногорських котів не тільки з Котору :).

В Бечічах коти виявилися худющими, з бандістко-гопнічєским оскалом


Звичайно на фотографіях вони можуть здаватися добрими і милими, але при їх виді мене не покидала думка, що якби вони могли б говорити, то першими словами було – «Тушонка (ковбаса, м’ясо) є? А якщо пошукати?»


Ще коти... )
terwik: (Default)
Не взнати про існування музею котів в Которі неможливо. По всьому старому місті можна побачити вказівники з стрілками які приведуть до його невеличкої експозиції, що розмістилася в декількох залах.

Квиток коштує 1 чи 2 євро, а в експозиції представлені найрізноманітніші предмети побуту з зображеннями котячих.

Розповідати там особливо багато немає що, думаю, що любителі котів і всякого котячого будуть від нього в захваті, іншим просто буде цікаво глянути.
Покажу декілька фотографій, що вийшли хоч якось, бо фотографувати мені моєю мильничкою при тамтешньому освітленні і бликуючими поверхнями ну ніяк не виходило...

Основна маса предметів виставки представлена листівками різних часів з різними сюжетами




Ще трохи прикладів експозиції... )
terwik: (Default)
Десь в другій половині підйому, здається, після позиції Соранко, через одну з бійниць є хитрий лаз, що веде в закинуте невелике село Шпіл'ярі. Коли воно закинулося, чому його покинули люди — інформації нізвідки виколупати не вдалося — в інтернеті інфа відсутня, опитування людей тоді там теж нічого не дало. Ну, принаймні на вигляд, покинули його не “вчора”, а значно раніше.


Єдине місце, де в районі цього села лишилися люди, це невеликий будинок лівіше, практично на тій римсько-австрійській дорозі


Туристи його чомусь не жалують, спускатися туди не хочуть, хоча нічого складного немає. Ну та й воно добре, нам було не ліньки, а виходиш за стіни фортеці і опиняєшся в дзвенячій природній тиші, де з навколишніх звуків пропадає весь людський гамір і лишається тільки природа і шурхання власних ніг об стежку.

Йде в село... )
terwik: (Default)
Продовжуємо дертися вище…
Якось химерно переплітаючись, Мала фортеця переходить в позицію Соранко XVII ст.




Беремо фортецю! )
terwik: (Default)
В склад оборонних споруд Котору крім природи та рівнинних стін (які я вже показував раніше) входить система укріплень, що піднімається на самий вершечок однієї з мінігір над містом. За одними даними максимальна висота там становить 260 м. за іншими 280 м.

Перші укріплення там було зведене ще в часи візантійського імператора Юстініана. Поступово вони розширювалися, але найбільшого розмаху будівництво досягло за венеціанських часів. Якраз з того часу до сьогодні дійшла основна маса бастіонів, позицій та люнетів. Саме вони зробили місто захищеним від ворожих атак та забезпечили безпечне існування городян в складі Венеції за часів османського панування на Балканах.

Сфотографувати якось одним кадром місто та всі стіни з горами з землі мені ніяк не вдалося, не впевнений, що це взагалі реально, тому в якості ілюстрації покажу скрін


одного з сайтів про Котор. Де крім того, можна подивися панорами самих цікавих частин міста.


Товщина стін варіює від 2 до 16 метрів, висота в деяких місцях сягає 20-ти, а загалом, довжина всіх укріплень складає близько 4,5 км. Чорногорці хваляться, що після Китайської стіни, це другий за довжиною подібний об'єкт, створений людьми.

На всіх туристичних сайтах зустрічалася згадка про те як тяжко йти наверх під палючим сонцем. Нам же пощастило, була хмарність, інколи накрапав дощ, відсутність спеки полегшувала підйом. Всього потрібно було подолати за маршрутом більше 1350 сходинок та пройти біля 1,2 км.

Да-да, знов вверх, знов дертися на гору....

Після оплати квитка на касі, отримання буклету про фортецю (до речі, саме на даних з того буклету в більшості випадків буде базуватися моя ідентифікація об'єктів), починаємо потихеньку йти вгору.

Йдемо... )
terwik: (Default)
Я розумію, що навряд це буде комусь цікавим, тим більше, що частина фотографій явно поганенька, навіть думав, що варто просто в основному пості про музей вказати що там є моделі і декілька як приклад навести, але не стримався та вирішив присвятити їм окремий пост.

Ще на першому поверсі, присутні експонати, які загалом задають основний напрям інших в музеї — моделі кораблів


І якщо тут це абстрактні лібурна ілірійців, трієра греків, більш пізні галеон, карака чи тартантела, то у виставкових залах присутні і конкретні кораблі, кожен зі своєю історією.

Моделі... )
terwik: (Default)
Звичайно, я не зміг пройти мимо такого закладу, як Морський музей Чорногорії.


Розмістився він в палаці Гргуріна, збудованого ще на початку XVIII ст. Засновником музею можна вважати Бокельску морнарицю — професійне об'єднання моряків, яке юридично виникло з 1859 року, а фактично його корні тягнуться в глиб віків, ледве ще не в ІХ ст.
Звичайно, за цей час час накопилася величезна кількість різноманітного матеріалу і  в результаті перша виставка була відкрити на першому поверсі цієї будівлі в 1938. Після війни, 1949-1952 роках були відреставровані та пристосовані під потреби музею інші поверхи.

Експозиція... )
terwik: (Default)
В середньовічні часи, судячи по статистиці, кожне місто, яке себе поважало, обирало небесного покровителя. Зазвичай це ставали місцеві або загальновизнані святі, мощі яких упокоювалися в храмах цих міст. Не став винятком і Котор.
Тривалий час він лишався без таких, поки на початку ІХ ст. місцеві, чи то у венеціанських купців, які пливли з Візантії, чи то безпосередньо у самих візантійських купців, не викупили мощі Св. Трифона. В честь цього в 809 році на місці сучасного храму була споруджена невелика церква, чим і зумовлений рік на лівій башті.


Але з часом він став малим і на його місці збудували новий, будівництво розпочалося в 1124 р., закінчилося в 1166.

Різна висота дзвіниць стала наслідком землетрусу в 1667 р. — старі вежі були зруйновані, а на будівництво нових не зовсім вистачало грошей і будувалися вони не одночасно та не за один раз.


Всередину... )
terwik: (Default)
Вийшов на бастіон, почав оглядатися.
Подібно іншим старим містам Котор не обійшовся без сцени, тут її вирішили розмістити на ньому.

З бастіону відкриваються види на вже побачені нами об’єкти:
Церква Св. Миколая


Храм Св. Марії на річці


Місто, під'їзд та сучасні руїни... )
terwik: (Default)
З тої, забутої туристами вулички, ще через якісь закавулки вийшли до Морського музею Чорногорії.


Я в нього зайшов і пропав, але зараз скажу лише, що він крутий, теж згодом окремо

А площа перед ним так і називається, музейна площа :)


Далі по місту... )
terwik: (Default)
Як виявилося, між Котором і Перастом ходять звичайні маршрутки, щось на зразок тих, що в нас по містах. Воно і не дивно, адже відстань між цими двома містами лише 12 км.

Зупинка там не зовсім поруч з Старим містом, до нього потрібно було трішки підійти пішки. Підходимо ближче і побачена картина буквально зачаровує мене. Вона розтиражована, використовується буквально в любому випадку, коли згадується це місто, але від цього не стає менш захопливою


Колись, коли я дивився на подібні фотографії в інтернеті, я не міг повірити, що побачу цю красу в живу, буду стояти поруч, зможу торкнутися рукою, але це сталося. Воно дійсно дуууже гарно. Не знаю від чого, але води річки Шкудри тут набувають от такого специфічного кольору, а все разом, з горами, старовинними стінами, баштами, бастіонами, церквами створює соковиту і завершену картину.


Можна було б годинами стояти та медитувати.
Проте хочеться подивитися місто, вилізти на самий вершечок гори з фортецею, тому через деякий час рухаємося далі (та й гамірно там в цей час).

В місто... )
terwik: (Default)
Як я вже розповідав і неодноразово показував, в попередніх постах про Пераст, навпроти цього міста знаходиться два острови.


При відсутності хвиль, здається, що вони ніби летять над водною поверхнею, при присутності, ніби пливуть по ній. Особливо це стосується правого, той з спорудами, взагалі схожий на справжній корабель, з носом, надстройками і кормою.

Ліворуч це Св. Георгія з однойменним бенедиктинським монастирем, праворуч, Госпа од Шкрпела, Богородиця на мисі, з церквою Богородиці. Якщо перший закритий для відвідування та й взагалі оповитий певним туманом таємничості — нікого не пускають, взагалі рідко хто буває, невідоме його призначення, що на ньому робиться і.т.д. , то другий відкритий для постійного відвідування, в церкві традиційно проводять служби в неділю.

Для бажаючих відвідати туди-сюди періодично плавають водні маршрутки, ціна, здається була 5 євро.

Ще однією відмінністю є походження островів, якщо перший природній, то другий був створений людьми на основі одинокого рифу.
Відносно поштовху до створення штучного довелося чути декілька версій — одна романтична в трохи різних варіаціях, інша практична.

Одна з версій романтичної полягає в тому, що моряки з Перасту, брати Мортешічі знайшли на рифові ікону Богородиці, яка зцілила одного з них від давньої хвороби. Інформація про цю подію швидко розійшлася народом і тут вирішили насипати острів та збудувати церкву.

За іншою, риф став рятунком для моряків, які не змогли добратися до недалекого берега, на ньому вони теж знайшли ікону і в подяку теж було прийнято рішення побудувати на цьому місці церкву.

Практична версія каже, що причиною стало суперництво Котора і Пераста. Острів Св. Георгія знаходився під контролем Котору, містився в стратегічній точці та розширював “територіальні” води Котору, що не влаштовувало мешканців Перасту. Для рівноваги вони вирішили створити свій острів і таким чином повністю звільнитися від впливу сусіднього міста.

В будь-якому випадку рішення було прийнято, завдання поставлені і справа потроху рушила з місця. На місці рифу почали затоплювати старі кораблі, різноманітне сміття, кожен корабель, що тут проходив, повинен був кинути один камінь в основу острова. Тривало це все років з 200. Накінець, в 1630 р. була збудована церква Богоматері, сьогоднішній вигляд набула в 1722 р.

Хух, розписався багато тексту, мало фотографій. Отже, прибуваємо на острів


На острів. )
terwik: (Default)
По вже пройденій частині повертаємося назад.
Ось, як в принципі, виглядає набережна. Завдяки звивості берегової лінії, можна сфотографувати іншу частину не виходячи в море )


Далі... )
terwik: (Default)
В цей день я побував в двох містах Чорногорії — Перасті та Которі, обидва вони занесені до пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Їздив не сам, а в компанії, це зробило поїздку більш інформативною, балакучою та більш,хм, адекватною, ніж якби я був сам.

Першим в планах був більш віддалений Пераст в який добиралися аналогічно Бару — маршруткою на будванську автостанцію і звідти на рейсовому автобусі до містечка.

Без сумніву, будучи чи не найбільшою перлиною в намисті приморських міст Чорногорії, Пераст здався мені чи не найідеальнішим містом для туризму в стилі неспішного релаксу.
Все наявне в ньому цьому сприяє. Посудіть самі.


Відсутність чогось цікавого на значній висоті чи в якихось сильних дєбрях, невеличкі розміри і компактність поселення (десь більше 300 чоловік населення, але язик не підніметься обізвати це містечко селом — повноцінне місто!), реальне відчуття того, що тут продовжують жити простим життям, присутність серед всіх його вулиць лише одної автомобільної (та і то, раз в сто років там щось проїжджає), ще й відсутність натовпів туристів.
Ти ба, мені тут навіть вузькі вулички не здалися нудними. А ще прекрасні види з набережної, що відкриваються на самий південний фйорд Європи - величезної затоки, зі всіх сторін оточеної високими горами з вузькою протокою в відкрите море.
Практично, лишаються неспішні прогулянки та спогляданням красот творіння людських рук та природи.


Такі краєвиди відкрилися перед нашими очима після того, як ми покинули автобус на трасі, що проходить понад місто. Але вниз, в місто ми спочатку не пішли, а рушили вверх до залишків фортеці Святого Хреста.

Спершу до фортеці, а потім вниз, в місто... )

Profile

terwik: (Default)
terwik

October 2017

M T W T F S S
       1
2345678
9101112 1314 15
16 17 181920 2122
23242526272829
3031     

Page Summary

Most Popular Tags

Expand Cut Tags

No cut tags