![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Чорногорія. Пригоди п'ятого дня. Котор. Фортеця Св. Івана - знов рух вверх.
В склад оборонних споруд Котору крім природи та рівнинних стін (які я вже показував раніше) входить система укріплень, що піднімається на самий вершечок однієї з мінігір над містом. За одними даними максимальна висота там становить 260 м. за іншими 280 м.
Перші укріплення там було зведене ще в часи візантійського імператора Юстініана. Поступово вони розширювалися, але найбільшого розмаху будівництво досягло за венеціанських часів. Якраз з того часу до сьогодні дійшла основна маса бастіонів, позицій та люнетів. Саме вони зробили місто захищеним від ворожих атак та забезпечили безпечне існування городян в складі Венеції за часів османського панування на Балканах.
Сфотографувати якось одним кадром місто та всі стіни з горами з землі мені ніяк не вдалося, не впевнений, що це взагалі реально, тому в якості ілюстрації покажу скрін
одного з сайтів про Котор. Де крім того, можна подивися панорами самих цікавих частин міста.
Товщина стін варіює від 2 до 16 метрів, висота в деяких місцях сягає 20-ти, а загалом, довжина всіх укріплень складає близько 4,5 км. Чорногорці хваляться, що після Китайської стіни, це другий за довжиною подібний об'єкт, створений людьми.
На всіх туристичних сайтах зустрічалася згадка про те як тяжко йти наверх під палючим сонцем. Нам же пощастило, була хмарність, інколи накрапав дощ, відсутність спеки полегшувала підйом. Всього потрібно було подолати за маршрутом більше 1350 сходинок та пройти біля 1,2 км.
Да-да, знов вверх, знов дертися на гору....
Після оплати квитка на касі, отримання буклету про фортецю (до речі, саме на даних з того буклету в більшості випадків буде базуватися моя ідентифікація об'єктів), починаємо потихеньку йти вгору.
Перше, що потрапило нам в очі майже одразу після каси, це плакат з забороною
Хоча, мені здається, що він може мати скоріше зворотній ефект :) Я до нього про таке навіть і не думав, але після того як прочитав, всю дорогу руки чухалися якихось 5 копійок чи камінчик зверху на місто запулити))))
Першим на шляху трапляється бастіон Св. Роко, XVI-ХХ ст.
Австро-Угорська табличка на одній з стін роз'яснює розбіжність дати побудови
Мабуть, вони тоді щось тут капітально переробляли...
Плющ, чи що там ще росте в Чорногорії, мальовниче обвив його стіни
Якась каптьорка збоку
І перші види на місто з висоти
Вдалині видніється наступний етапний пункт підйому.
Не знаю, як хто, а я в таких підйомах, чи просто довгих переходах умовно розбиваю маршрути на ділянки і собі радуюся, коли долаю чергову частину і їх кількість поступово зменшується. Крім того обіцялося, що церква Богородиці Здравія знаходиться по середині маршруту. Не вірте цьому, аби 1/3 була...
Між тим, на підході до храму, біля дороги, з'являється низка капличок
Колись в них знаходилися ікони присвячені святам Богоматері, зараз вони зберігаються в самій церкві.
Збудували її десь в XIV ст. в честь закінчення епідемії чуми, вперше в документах згадується в 1518 р., дзвінниця XVIII ст.
Біля неї є лавочки, можна трохи посидіти, відпочити, затаритися водичкою по 1 євро за 0,5 та йти далі.
Все вище і вище,
і ви-и-ище...
Частина підйому пристосована під піднімання ногами — сходи, частина для викочування чогось важкого і різноманітних тяглових тварин, мабуть.
До речі, тут людей ніби і не видно, але їх там насправді багато рухалося. Таке відчуття склалося, що цей підйом — то якийсь умовний Вавилон. Тут було найбільше розмаїття мов яке мені довелося почути одночасно в Чорногорії — німецька, італійська, англійська, іспанська ще якісь... Побачив тут всюдисущих китайців, які в більшості інших місць не були помічені, ясне діло, що були росіяни. Навіть справжніх індійців бачили, пара, обоє такі як з індійського фільму, він в чалмі, з акуратною борідкою і вусами, а вона в легкому індійському платті (може й не індійці, мої уявлення та образи базуються на побачених в дитинстві тих самих фільмах :)).
Вдалині вже видніється Мала фортеця (Mala tvrdava)
Але переди тим як заходити в неї я видерся на позицію Св. Марка XVIII ст.
і трохи пофотографував
Башта Контаріні XV ст.
Якщо вам розповідатимуть, що колись в Котор вело тільки троє воріт, можете їм не вірити. Колись тут існували ще одні ворота, умовно їх можна назвати гірськими і знаходилися вони саме під цією баштою. Ота огорожа якраз і прикриває до них підхід, а там внизу є напівзавалений прохід.
Правіше видніється чи-то ще давньоримська, чи то австрійська дорога
Яка веде десь в центр країни
Йдучи по ній можна попасти або на гору Ловчен, або в відвідані раніше Негуші.
Повертаюся назад на культурну стежку і заходимо в середину Малої Фортеці
В середині її стін
Австро-Угорщина зустрічатиметься ще не одноразово
Обійшов по колу, глянув на тильну сторону
Забрався на сусідню стіну і заглянув навіть в середину зверху
Щось мені це нагадало подібне у нас з хащами всередині...
Практично впритул до Малої фортеці височіють споруди наступної позиції і шлях веде все далі.
Далі :) буде…
Перші укріплення там було зведене ще в часи візантійського імператора Юстініана. Поступово вони розширювалися, але найбільшого розмаху будівництво досягло за венеціанських часів. Якраз з того часу до сьогодні дійшла основна маса бастіонів, позицій та люнетів. Саме вони зробили місто захищеним від ворожих атак та забезпечили безпечне існування городян в складі Венеції за часів османського панування на Балканах.
Сфотографувати якось одним кадром місто та всі стіни з горами з землі мені ніяк не вдалося, не впевнений, що це взагалі реально, тому в якості ілюстрації покажу скрін
одного з сайтів про Котор. Де крім того, можна подивися панорами самих цікавих частин міста.
Товщина стін варіює від 2 до 16 метрів, висота в деяких місцях сягає 20-ти, а загалом, довжина всіх укріплень складає близько 4,5 км. Чорногорці хваляться, що після Китайської стіни, це другий за довжиною подібний об'єкт, створений людьми.
На всіх туристичних сайтах зустрічалася згадка про те як тяжко йти наверх під палючим сонцем. Нам же пощастило, була хмарність, інколи накрапав дощ, відсутність спеки полегшувала підйом. Всього потрібно було подолати за маршрутом більше 1350 сходинок та пройти біля 1,2 км.
Да-да, знов вверх, знов дертися на гору....
Після оплати квитка на касі, отримання буклету про фортецю (до речі, саме на даних з того буклету в більшості випадків буде базуватися моя ідентифікація об'єктів), починаємо потихеньку йти вгору.
Перше, що потрапило нам в очі майже одразу після каси, це плакат з забороною
Хоча, мені здається, що він може мати скоріше зворотній ефект :) Я до нього про таке навіть і не думав, але після того як прочитав, всю дорогу руки чухалися якихось 5 копійок чи камінчик зверху на місто запулити))))
Першим на шляху трапляється бастіон Св. Роко, XVI-ХХ ст.
Австро-Угорська табличка на одній з стін роз'яснює розбіжність дати побудови
Мабуть, вони тоді щось тут капітально переробляли...
Плющ, чи що там ще росте в Чорногорії, мальовниче обвив його стіни
Якась каптьорка збоку
І перші види на місто з висоти
Вдалині видніється наступний етапний пункт підйому.
Не знаю, як хто, а я в таких підйомах, чи просто довгих переходах умовно розбиваю маршрути на ділянки і собі радуюся, коли долаю чергову частину і їх кількість поступово зменшується. Крім того обіцялося, що церква Богородиці Здравія знаходиться по середині маршруту. Не вірте цьому, аби 1/3 була...
Між тим, на підході до храму, біля дороги, з'являється низка капличок
Колись в них знаходилися ікони присвячені святам Богоматері, зараз вони зберігаються в самій церкві.
Збудували її десь в XIV ст. в честь закінчення епідемії чуми, вперше в документах згадується в 1518 р., дзвінниця XVIII ст.
Біля неї є лавочки, можна трохи посидіти, відпочити, затаритися водичкою по 1 євро за 0,5 та йти далі.
Все вище і вище,
і ви-и-ище...
Частина підйому пристосована під піднімання ногами — сходи, частина для викочування чогось важкого і різноманітних тяглових тварин, мабуть.
До речі, тут людей ніби і не видно, але їх там насправді багато рухалося. Таке відчуття склалося, що цей підйом — то якийсь умовний Вавилон. Тут було найбільше розмаїття мов яке мені довелося почути одночасно в Чорногорії — німецька, італійська, англійська, іспанська ще якісь... Побачив тут всюдисущих китайців, які в більшості інших місць не були помічені, ясне діло, що були росіяни. Навіть справжніх індійців бачили, пара, обоє такі як з індійського фільму, він в чалмі, з акуратною борідкою і вусами, а вона в легкому індійському платті (може й не індійці, мої уявлення та образи базуються на побачених в дитинстві тих самих фільмах :)).
Вдалині вже видніється Мала фортеця (Mala tvrdava)
Але переди тим як заходити в неї я видерся на позицію Св. Марка XVIII ст.
і трохи пофотографував
Башта Контаріні XV ст.
Якщо вам розповідатимуть, що колись в Котор вело тільки троє воріт, можете їм не вірити. Колись тут існували ще одні ворота, умовно їх можна назвати гірськими і знаходилися вони саме під цією баштою. Ота огорожа якраз і прикриває до них підхід, а там внизу є напівзавалений прохід.
Правіше видніється чи-то ще давньоримська, чи то австрійська дорога
Яка веде десь в центр країни
Йдучи по ній можна попасти або на гору Ловчен, або в відвідані раніше Негуші.
Повертаюся назад на культурну стежку і заходимо в середину Малої Фортеці
В середині її стін
Австро-Угорщина зустрічатиметься ще не одноразово
Обійшов по колу, глянув на тильну сторону
Забрався на сусідню стіну і заглянув навіть в середину зверху
Щось мені це нагадало подібне у нас з хащами всередині...
Практично впритул до Малої фортеці височіють споруди наступної позиції і шлях веде все далі.
Далі :) буде…