![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Австрія. Відень. Шенбрунн - літня резиденція Габсбургів.
В попередньому пості про наше перебування в Австрії я описав зимову резиденцію Габсбургів — Хофбург.
Проте у них була і літня резиденція - Шенбрунн, куди члени імператорської фамілії перебиралися в гарячу пору, поближче до свіжого повітря і подалі від літніх “ароматів” міста.
Німецькою Шенбрунн скоріше читається як Шьонбрунн, тут би гарно пасувала російська літера “ё”., проте у нас в абетці аналога немає, то писатиму все ж “Шен..”.
Місце тут не таке насиджене, як Хофбург з історією ще з римських часів, проте почало експлуатуватися імператорами ще з середини XVI ст., в якості бази при полюванні. Сьогоднішні споруди в основній масі були збудовані в 1696-1713 роках (чую, що будівництво проходило під гаслом догнати і перегнати Версаль:) ).
Добралися з центру до палацу на метро. Станція там розташована зручно, йти недалеко і ось ми вже проходимо поруч з палацовою оранжереєю
Ще трохи, проминаємо ворота центрального входу і перед нами відкривається центральний фасад у всій красі
Погляд ліворуч
Погляд праворуч
Симетрія понад усе ...
Один з фонтанів цієї площі ближче.
Йдемо в середину.
На щастя, чи на жаль, там фотографування заборонено, тому мордувати вас своїми фотками його інтер'єрів я не зможу.
Так цікаво зараз... Намагаюся згадати його інтер'єри і без фотографій практично не можу нічого. Пам'ятаю, що він не настільки перетворений в суцільну картинну галерею в порівнянні з Версалем, пам'ятаю, що виконаний в більш строгій манері, пам'ятаю що від цього не виглядає менш “дешевшим” , але з іншої сторони в пам'яті лишилися враження — наскільки класно було ходити, насолоджуватися і просто дивитися. Їсти то все просто зараз, без намагання його якось сфотографувати, чи сфотографуватися самому на якомусь фоні (да, грєшен таким трохи :) ). Такі, своєрідні спогади.
Переглянувши інтер'єри — пішли дивитися сад.
Уже перші клумби на вході налаштовують на ідеальну картину
Ідеально підстрижені газони, лінії, проведені, як під лінійку чи циркуль, ні так не буває насправді :)
Поки далеко не заглиблюємося в хащі саду, з тильної сторони палацу (хочу тут ще те питання, яку частину рахувати тильною...)
Заходимо у Великий Партер
Величезний відкритий простір перед очима
З ідеальними клумбами
І ніби так подивишся, ну що там такого — просто гарний газон, просто красиво підібрані та висаджені квіти — а дух перехоплює...
Вдалині домінантою височіє Глорієта, збудована в 1775 році., а трохи нижче, звідси поки погано видно — фонтан Нептуна
Повертаємося в хащі — алея Тіергартен, стрижка дерев утворює живі стіни, проте на фото цього добре не помітно
По ній виходимо до ще одного фонтанчика
качечки почувають тут себе цілковитими господарями.
На жаль, часу багато бродити немає і по Липовій алеї
Повертаємося в Великий Партер
якраз пройшов дощик і освіжив всю зелень, ух...
Щоб встигнути побувати хоча б на фонтані, бо за Глорієту мова вже не йде...
Фонтан Нептуна був зведений в 1778-1780-х роках
І має щось на зразок оглядового майданчика
Я не можу обрати, яка з цих фотографій ліпша... :)
Австрійська телезірка, однозначно, побачила туристів з фотоапаратами і вирішила попозувати
Наверх часу, та й сил немає, йдемо в інші хащі парку, знаходимо там Римські руїни
Була колись така фішка в Європі модна, будувати в парках псевдоруїни для отримання романтичної атмосфери..
Алея Обеліск і сам фонтан Обеліск на її початку, висота його трохи більше 30 метрів
Черговий фонтанчик...
Вже темніє, пора звертати вудки... Йдемо на вихід.
Проходимо повз ту саму споруду оранжереї, яку побачили першою на підході до палацу
І залишаємо його територію.
Що я скажу. Ми побачили мізерно малу його частину. Ми не побачили розарію, пальмарні, купи алей, не побродили в живих лабіринтах з рослинності, на піднялися до Глорієти, не подивилися зоопарку... Ба, навіть не посиділи десь на лавочці.
Як на мене, це один із садів, в якому можна пропасти на цілий день. І весь цей день знаходити щось нове. Однозначно вартий відвідування.
Що там ще з Австрії лишилося, вечірня прогулянка... Сподіваюся...
Далі буде...
Проте у них була і літня резиденція - Шенбрунн, куди члени імператорської фамілії перебиралися в гарячу пору, поближче до свіжого повітря і подалі від літніх “ароматів” міста.
Німецькою Шенбрунн скоріше читається як Шьонбрунн, тут би гарно пасувала російська літера “ё”., проте у нас в абетці аналога немає, то писатиму все ж “Шен..”.
Місце тут не таке насиджене, як Хофбург з історією ще з римських часів, проте почало експлуатуватися імператорами ще з середини XVI ст., в якості бази при полюванні. Сьогоднішні споруди в основній масі були збудовані в 1696-1713 роках (чую, що будівництво проходило під гаслом догнати і перегнати Версаль:) ).
Добралися з центру до палацу на метро. Станція там розташована зручно, йти недалеко і ось ми вже проходимо поруч з палацовою оранжереєю
Ще трохи, проминаємо ворота центрального входу і перед нами відкривається центральний фасад у всій красі
Погляд ліворуч
Погляд праворуч
Симетрія понад усе ...
Один з фонтанів цієї площі ближче.
Йдемо в середину.
На щастя, чи на жаль, там фотографування заборонено, тому мордувати вас своїми фотками його інтер'єрів я не зможу.
Так цікаво зараз... Намагаюся згадати його інтер'єри і без фотографій практично не можу нічого. Пам'ятаю, що він не настільки перетворений в суцільну картинну галерею в порівнянні з Версалем, пам'ятаю, що виконаний в більш строгій манері, пам'ятаю що від цього не виглядає менш “дешевшим” , але з іншої сторони в пам'яті лишилися враження — наскільки класно було ходити, насолоджуватися і просто дивитися. Їсти то все просто зараз, без намагання його якось сфотографувати, чи сфотографуватися самому на якомусь фоні (да, грєшен таким трохи :) ). Такі, своєрідні спогади.
Переглянувши інтер'єри — пішли дивитися сад.
Уже перші клумби на вході налаштовують на ідеальну картину
Ідеально підстрижені газони, лінії, проведені, як під лінійку чи циркуль, ні так не буває насправді :)
Поки далеко не заглиблюємося в хащі саду, з тильної сторони палацу (хочу тут ще те питання, яку частину рахувати тильною...)
Заходимо у Великий Партер
Величезний відкритий простір перед очима
З ідеальними клумбами
І ніби так подивишся, ну що там такого — просто гарний газон, просто красиво підібрані та висаджені квіти — а дух перехоплює...
Вдалині домінантою височіє Глорієта, збудована в 1775 році., а трохи нижче, звідси поки погано видно — фонтан Нептуна
Повертаємося в хащі — алея Тіергартен, стрижка дерев утворює живі стіни, проте на фото цього добре не помітно
По ній виходимо до ще одного фонтанчика
качечки почувають тут себе цілковитими господарями.
На жаль, часу багато бродити немає і по Липовій алеї
Повертаємося в Великий Партер
якраз пройшов дощик і освіжив всю зелень, ух...
Щоб встигнути побувати хоча б на фонтані, бо за Глорієту мова вже не йде...
Фонтан Нептуна був зведений в 1778-1780-х роках
І має щось на зразок оглядового майданчика
Я не можу обрати, яка з цих фотографій ліпша... :)
Австрійська телезірка, однозначно, побачила туристів з фотоапаратами і вирішила попозувати
Наверх часу, та й сил немає, йдемо в інші хащі парку, знаходимо там Римські руїни
Була колись така фішка в Європі модна, будувати в парках псевдоруїни для отримання романтичної атмосфери..
Алея Обеліск і сам фонтан Обеліск на її початку, висота його трохи більше 30 метрів
Черговий фонтанчик...
Вже темніє, пора звертати вудки... Йдемо на вихід.
Проходимо повз ту саму споруду оранжереї, яку побачили першою на підході до палацу
І залишаємо його територію.
Що я скажу. Ми побачили мізерно малу його частину. Ми не побачили розарію, пальмарні, купи алей, не побродили в живих лабіринтах з рослинності, на піднялися до Глорієти, не подивилися зоопарку... Ба, навіть не посиділи десь на лавочці.
Як на мене, це один із садів, в якому можна пропасти на цілий день. І весь цей день знаходити щось нове. Однозначно вартий відвідування.
Що там ще з Австрії лишилося, вечірня прогулянка... Сподіваюся...
Далі буде...
no subject
no subject