![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Франція. Париж. Нотр-Дам.
Нотр-Дам відноситься до тої небагаточисельно групи соборів, які в середньовіччі будувалися століттями і повинні були вражати сучасників своїми розмірами та величчю. Коли він закладався в 1163 році, то планувалося, що вміщатиме всіх мешканців Парижа – десь біля 10000 людей, проте до того часу, коли закінчилися основні будівельні роботи – 1345 рік – це вже було нереально.
Париж переріс ці параметри ще в ті далекі часи. Проте, я не уявляю, як воно виглядало в середні віки, коли більшість будівель були малоповерхові або взагалі безповерховими, наскільки тоді він височів над дахами міста і з яких далеких далей його було видно, але навіть за сьогоднішньої забудови храм продовжує залишатися домінантою.
Парижани чомусь не додумалися зводити багатоповерхівок, які б його перекривали…. Їм є чому повчитися…
Ще трохи зовні та всередині під cut-ом.
Я з здивуванням виявив, що в свій час у Франції була така сама мулька як і у нас – в часи революції використовувати релігійні споруди для різноманітних побутових цілей. Зокрема Нотр-Дам встиг побувати продовольчим складом та прийти в жалюгідний стан. Навіть йшла мова про знесення, проте громадськість цьому запобігла. Той же роман Гюго справив потрібне враження на суспільну думку…
І храм, на наше щастя, відреставрували…
Відновили статуї галереї старозаповітних царів
Вітражі в розах
Та й взагалі вигляд собору
Як видно, входи в середину прикрашають три прекрасних портали - портал Діви Марії
Портал Страшного Суду
І Портал св.. Анни, який є найстарішим і який я не сфотографував…
В середині він абсолютно не схожий на наші – відсутній багатий розпис стін, стелі… Суворі склепіння та величезний відкритий простір над тобою…
Лиш де-не-де зустрічаються дрібні деталі. Не знаю чи це правда, але цей розпис, як мені пригадується з розповідей екскурсовода, виступив одним із натхненників творців прапору ЄС
Але відсутність розпису компенсується неймовірними вітражами…
В ті часи, вони сприймалися, мабуть, як зараз у нас підсвічена лампочками чи діодами ілюмінація
Як щось яскраве і гарніше чим звичайна побутова сірість…
Ближче…
Є статуя Жанни д’Арк.
Я спочатку подумав, що вона тут і похована, але ні…
Ну і, звичайно, туристи, купи туристів, щоб попасти в собор потрібно було відстояти чергу, добре, що вона була відносно невелика і довго нам очікувати не довелося…
Проте я абсолютно не жалкую витрачений час, вдалося побувати в легенді, а воно того варте…
Ну і закінчимо тут. Повертаємося до метро і з допомогою RER до Версалю.
Сподіваюся…
Далі буде…
Париж переріс ці параметри ще в ті далекі часи. Проте, я не уявляю, як воно виглядало в середні віки, коли більшість будівель були малоповерхові або взагалі безповерховими, наскільки тоді він височів над дахами міста і з яких далеких далей його було видно, але навіть за сьогоднішньої забудови храм продовжує залишатися домінантою.
Парижани чомусь не додумалися зводити багатоповерхівок, які б його перекривали…. Їм є чому повчитися…
Ще трохи зовні та всередині під cut-ом.
Я з здивуванням виявив, що в свій час у Франції була така сама мулька як і у нас – в часи революції використовувати релігійні споруди для різноманітних побутових цілей. Зокрема Нотр-Дам встиг побувати продовольчим складом та прийти в жалюгідний стан. Навіть йшла мова про знесення, проте громадськість цьому запобігла. Той же роман Гюго справив потрібне враження на суспільну думку…
І храм, на наше щастя, відреставрували…
Відновили статуї галереї старозаповітних царів
Вітражі в розах
Та й взагалі вигляд собору
Як видно, входи в середину прикрашають три прекрасних портали - портал Діви Марії
Портал Страшного Суду
І Портал св.. Анни, який є найстарішим і який я не сфотографував…
В середині він абсолютно не схожий на наші – відсутній багатий розпис стін, стелі… Суворі склепіння та величезний відкритий простір над тобою…
Лиш де-не-де зустрічаються дрібні деталі. Не знаю чи це правда, але цей розпис, як мені пригадується з розповідей екскурсовода, виступив одним із натхненників творців прапору ЄС
Але відсутність розпису компенсується неймовірними вітражами…
В ті часи, вони сприймалися, мабуть, як зараз у нас підсвічена лампочками чи діодами ілюмінація
Як щось яскраве і гарніше чим звичайна побутова сірість…
Ближче…
Є статуя Жанни д’Арк.
Я спочатку подумав, що вона тут і похована, але ні…
Ну і, звичайно, туристи, купи туристів, щоб попасти в собор потрібно було відстояти чергу, добре, що вона була відносно невелика і довго нам очікувати не довелося…
Проте я абсолютно не жалкую витрачений час, вдалося побувати в легенді, а воно того варте…
Ну і закінчимо тут. Повертаємося до метро і з допомогою RER до Версалю.
Сподіваюся…
Далі буде…
no subject
Цікаво є такий час коли біля нього немає людей?
no subject
Може 4-5-та ранку?