terwik | Італія. Флоренція. Вулиці ч.1. Від вокзалу до набережної по лабіринтам вулиць і площ.

Повертаємося до Італії, треба ж спихнути цю гору з плеч все-таки).
Ще одним містом Італії в якому ми побували стала Флоренція. Якщо чесно, то до цього для мене Флоренція була своєрідною темною плямою, оскільки все що я знав і пам’ятав, так це те, що десь в Італії просто існує таке місто. Мистецтвом я ніколи особливо не цікавився, а те що вчили по історії, якщо і вчили, то вже з голови, до того часу як туди поїхали, вивітрилося, тому чогось аж такого я від неї не чекав.

А оце як начитався у Вікіпедії і ще десь, перед тим як писати, то виявилося, що місто в середньовіччя було зовсім не простим, що це одне з місць де розпочався Ренесанс, що це було доволі нетипове місто-держава для того часу, що не дивлячись на місцеві постійні міжусобойчики, а також боротьбу з іншими подібними утвореннями в Італії, розхитуванням між папою та імператором місцеві жителі умудрилися на певний час стати одними з найпроцвітаючих та найбагатших у Європі.

Так що, практично все те, що ми зараз бачимо в старій частині міста, чим захоплюємося і на що приїздять подивитися мільйони туристів постало в саме часи розквіту Флоренції у середньовіччі протягом XII-XVI ст.

Ага, да, наголошу, що був я там даааввно, ДУЖЕ давно, це так маленька ремарочка.

Почалося все не найкращим чином — лила злива, ділові чорношкірі з усіх сил намагалися заробити трохи грошенят, продавши по космічним цінам забудькуватим туристам дощовики чи зонти і я навіть не зробив жодної фотографії на площі Санта-Марія-Новелла (в кінці дня я виправився, але це було потім)

Отак чапаючи по калюжам та думаючи, наскільки за такої погоди вистачить мого взуття, ми почали дивитися місто.

Скажу чесно, спочатку воно взагалі не зачіпало, оскільки хай скільки не говорити про вузенькі романтичні вулички, за такої погоди і за таких рівних фасадів мені ставало все нудніше

Але потихеньку ситуація виправлялася, коли спереду з’явилися палаццо Строцці (1489—1539 р.)

та вдалині замаячив палаццо Спіні Фероні
Він та багато іншого під cut-ом нижче

До Спіні Фероні ми ще повернемося самостійно, а поки йдемо далі через внутрішній дворик Строцці

В принципі більшість великих приватних будівель багатих власників виглядали саме так, як оці на двух фотографіях вище. Наскільки я зрозумів, у Флоренції сутички між сімействами були старою доброю традицією і дозволити собі мати великі скляні фасади ніхто не міг, скіоріше навпаки — більшість таких палаццо будувалися з додатковою функцією можливості витримувати міні-облоги. Ніде більше такого раніше не бачив.

Ці будівлі, здається більш пізнього часу, оскільки від попередніх трохи відійшли

Схоже так і є, бо під аркою палаццо dell’Arcone di Piazza

Ми попадаємо на площу Республіка, яку збудували в той час, коли Флоренція стала столицею об’єднаної Італії і ради цього позносили інші старовинні будівлі на цьому місці
Цей самий палаццо

Колона Достатку на цій же площі

А звідти вже напряму до кафедрального собору Санта-Марія-Дель-Фйоре.

Він величний і величезний, вражаючий і неймовірний, про нього, мабуть, напишу я невеликий пост все ж окремий, тому йдемо далі...

Опа, а от і виявилося, що Данте також флорентієць, на шляху трапився будинок в якому розмістився його музей

Наскільки я зрозумів, це не оригінал, а репліка, збудована на початку ХХ століття на місці ймовірного будинку сімейства Данте, яке вирахували по архівних записах.

Башта Кастан’я 1038 року.

Колись таких було багато, проте під час чергової спроби умиротворення місцевих угруповань було прийнято рішення про знесення подібних споруд.

Палаццо Веккіо 1299-1315 років на площі Синьйорії

Міська ратуша, місце резиденції герцогів, місце уряду Флоренції, місце уряду Італії — чого тут тільки не було... Ми на цю площу потім повернемося самостійно, тому і її фотографії, і площі ще будуть, а зараз йдемо на набережну.

На шляху трапився такий цікавий пам’ятник - “Золоті сліди” або “Золоті кроки”

Встановлений в пам’ять про вибух який в 93-му році влаштувала тут мафія, внаслідок чого загинуло 5 людей (маленьких фігурок на скульптурі теж 5) та була зрунована галерея Уффіці.

А от набережна і міст, прямо як з Парфюмера — який перетворили в торгову вуличку

Міст Понте Веккіо, збудований ще у 1345 році, являється одним із символів Флоренції, спочатку використовувався місцевими м’ясниками, а річка виступала в якості природної каналізації, проте згодом за наказом Медічі м’ясників замінили торговці золотом, а над мостом побудували криту галерею в 1565 році таким чином давши змогу пройти з палаццо Пітті, який знаходиться на протилежному боці річки до палаццо Веккіо не виходячи на вулицю, чого й хотів Медічі.