![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Київ. Прогулянкам по місту в очікувані потяга.
Оскільки в Києві я орієнтуюся виключно по самим відомим місцям та метро, вирішив поруч з аеропортом не експериментувати, а добратися спочатку до залізничного вокзалу. Благо маршрутки в той район, звідси ходять, а там вже є метро і значно простіше зорієнтуватися.
Вийшов правда трохи раніше, трохи не доїжджаючи до нього, в результаті знов зустрів київські трамвайчики :)
Київські кругленькі мені подобаються значно більше чим квадратні, якісь вони більш домашні, чи що…
В принципі, було ще декілька годин до потягу, можна було київським знайомим зателефонувати, проте я подумав, що вечір п’ятниці зазвичай запланований і зміни планів там вже не доречні… Тим більше мама зателефонувала, сказала, що почула про нову виставку квітів на території Співочого поля.
Я навіть не подумав про час, на вулиці ж світло, а взимку я вже темного-темного вечора ще зміг зайти, ніби все ОК
Сів на метро та й поїхав на Арсенальну.
Під cut-ом все інше, трамваїв більше там не буде )))…
Нарешті вдалося вдень сфотографувати кукурудзу готелю Салют
1984 рік і така архітектура, дуже подобається
Меморіал Вічної Слави
Вид з нього відкривається незлецький
Висотки на лівому березі.
І тільки коли підійшов до входу на Співоче поле, я усвідомив свою помилку… Глибокого вечора то я був, але то була зима, а зимовий глибокий вечір і літні сутінки це дві великі різниці. Загалом так, коли я туди добрався, Співоче поле було вже зачинене.
Потинявся трохи в околицях Батьківщини-матері, знайшов, де знаходиться новий музей «Становлення української нації» (теж вже зачинений) і вирішив, раз час все одно ще є повернутися на майдан Незалежності та прогулятися Хрещатиком.
Повертатися тим самим шляхом було нецікаво – попрямував до іншої найближчої станції метро – «Печерська»
На шляху зустрів посольство Швейцарії
По цій іншій дорозі забрів в якийсь приватний сектор по центру Києва, ну прям як в нас ) Люди собі шашлички роблять біля гаражів, відпочивають)
А далі взагалі хащі пішли з купою закинутих ділянок
Ну принаймні в мене враження закинутих склалося
За будівельним парканом побачив щось цікаве, теж спробував сфотографувати
як виявилося, тільки зараз, я побачив одну з башт Київської фортеці
Ця будівля привернула увагу своїм нетиповим сріблястим фасадом – Документ-сервіс «Готово!»
А ця своїм адміністративно-радянським монументалізмом – Київські облрада та держадміністрація разом з ЦВК
Подібний кадр, мабуть, можна зробити в будь-якому обласному центрі України ) Тільки літера М вибивається з загальної типовості
Повернувся на метро до майдану Незалежності
цей вечір чомусь народу було значно менше…
І пішов по Хрещатику. Щось таке чув про реконструкцію ЦУМ-у, вирішив – варто сфотографувати, що вийшло. Не знаю наскільки він близький до історичного оригіналу.
Як пройшов Хрещатик, виникла ідея пройтися далі до стадіону, а після нього вже прямувати до вокзалу. Проте увагу відволікла вулиця, яка стрімко піднімалася вгору і переходила з проїзної в сходи. Пішов по тим сходам вгору.
На шляху зустрів таку плиткову мініатюру
Нагадує на душ, зроблений з вогнегасника, направлений на чиюсь голову. Ніби таких по Києву багато, проте мені трапилася тільки одна.
За тими сходами зустрів пам’ятник пожежним-чорнобильцям
Та, коли вже повертався назад до прямого шляху на стадіон, Івану Козловському в невеликому сквері.
Агаа, згадав чому я зробив цей гак ще. В макі затарився бургером і шукав якесь тихе місце щоб його з насолодою втоптати. Так цей сквер виявився для цього діла дуже доречним)
БЦ Парус.
БЦ Гулівер поряд з палацом спорту
Нарешті добрався до Олімпійського
мені здається, що колись він не був настільки оточений парканом як зараз і можна було підійти доволі близько.
Ну і готель поряд з ним.
Звідси вже був прямий шлях до вокзалу. Нежданно-неочікувано на шляху зустрів ще громадину Конституційного суду.
Трапився гарний будинок 1860-1863 років, як на ньому написано з шматком будинку архітектури нашого століття.
Тут я зрозумів, що час починає піджимати, тому запакував фотоапарат і пришвидшився.
В принципі тут практично все, для Пейзажної алеї все ж зачекаю, може буде нагода зробити фотографії в денному світлі.
Лишилася ще невелика тема з тієї поїздки про яку, сподіваюся, ще теж напишу і …
Далі буде…
Вийшов правда трохи раніше, трохи не доїжджаючи до нього, в результаті знов зустрів київські трамвайчики :)
Київські кругленькі мені подобаються значно більше чим квадратні, якісь вони більш домашні, чи що…
В принципі, було ще декілька годин до потягу, можна було київським знайомим зателефонувати, проте я подумав, що вечір п’ятниці зазвичай запланований і зміни планів там вже не доречні… Тим більше мама зателефонувала, сказала, що почула про нову виставку квітів на території Співочого поля.
Я навіть не подумав про час, на вулиці ж світло, а взимку я вже темного-темного вечора ще зміг зайти, ніби все ОК
Сів на метро та й поїхав на Арсенальну.
Під cut-ом все інше, трамваїв більше там не буде )))…
Нарешті вдалося вдень сфотографувати кукурудзу готелю Салют
1984 рік і така архітектура, дуже подобається
Меморіал Вічної Слави
Вид з нього відкривається незлецький
Висотки на лівому березі.
І тільки коли підійшов до входу на Співоче поле, я усвідомив свою помилку… Глибокого вечора то я був, але то була зима, а зимовий глибокий вечір і літні сутінки це дві великі різниці. Загалом так, коли я туди добрався, Співоче поле було вже зачинене.
Потинявся трохи в околицях Батьківщини-матері, знайшов, де знаходиться новий музей «Становлення української нації» (теж вже зачинений) і вирішив, раз час все одно ще є повернутися на майдан Незалежності та прогулятися Хрещатиком.
Повертатися тим самим шляхом було нецікаво – попрямував до іншої найближчої станції метро – «Печерська»
На шляху зустрів посольство Швейцарії
По цій іншій дорозі забрів в якийсь приватний сектор по центру Києва, ну прям як в нас ) Люди собі шашлички роблять біля гаражів, відпочивають)
А далі взагалі хащі пішли з купою закинутих ділянок
Ну принаймні в мене враження закинутих склалося
За будівельним парканом побачив щось цікаве, теж спробував сфотографувати
як виявилося, тільки зараз, я побачив одну з башт Київської фортеці
Ця будівля привернула увагу своїм нетиповим сріблястим фасадом – Документ-сервіс «Готово!»
А ця своїм адміністративно-радянським монументалізмом – Київські облрада та держадміністрація разом з ЦВК
Подібний кадр, мабуть, можна зробити в будь-якому обласному центрі України ) Тільки літера М вибивається з загальної типовості
Повернувся на метро до майдану Незалежності
цей вечір чомусь народу було значно менше…
І пішов по Хрещатику. Щось таке чув про реконструкцію ЦУМ-у, вирішив – варто сфотографувати, що вийшло. Не знаю наскільки він близький до історичного оригіналу.
Як пройшов Хрещатик, виникла ідея пройтися далі до стадіону, а після нього вже прямувати до вокзалу. Проте увагу відволікла вулиця, яка стрімко піднімалася вгору і переходила з проїзної в сходи. Пішов по тим сходам вгору.
На шляху зустрів таку плиткову мініатюру
Нагадує на душ, зроблений з вогнегасника, направлений на чиюсь голову. Ніби таких по Києву багато, проте мені трапилася тільки одна.
За тими сходами зустрів пам’ятник пожежним-чорнобильцям
Та, коли вже повертався назад до прямого шляху на стадіон, Івану Козловському в невеликому сквері.
Агаа, згадав чому я зробив цей гак ще. В макі затарився бургером і шукав якесь тихе місце щоб його з насолодою втоптати. Так цей сквер виявився для цього діла дуже доречним)
БЦ Парус.
БЦ Гулівер поряд з палацом спорту
Нарешті добрався до Олімпійського
мені здається, що колись він не був настільки оточений парканом як зараз і можна було підійти доволі близько.
Ну і готель поряд з ним.
Звідси вже був прямий шлях до вокзалу. Нежданно-неочікувано на шляху зустрів ще громадину Конституційного суду.
Трапився гарний будинок 1860-1863 років, як на ньому написано з шматком будинку архітектури нашого століття.
Тут я зрозумів, що час починає піджимати, тому запакував фотоапарат і пришвидшився.
В принципі тут практично все, для Пейзажної алеї все ж зачекаю, може буде нагода зробити фотографії в денному світлі.
Лишилася ще невелика тема з тієї поїздки про яку, сподіваюся, ще теж напишу і …
Далі буде…
no subject
Є в мене колекція тих плиточних мозаїк, і пам'ятник і вона знаходяться поруч з пожежною станцією.
no subject