![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
НппПттН. Познань. Пальмарня. Субтропіки, трохи "помірності" та гігантські кактуси.
Якщо вам хочеться осінню чи зимою літа, тропіків та спеки зовсім не обов’язково їхати за тридев’ять земель. Можна скористатися ближчими варіантами. Якщо говорити про Хмельницьку область то можна податися в Кам’янець-Подільський, де є справжня оранжерея з пальмами і.т.д. , а якщо в Польщі, то однозначно варто податися в Познань де існує неймовірна Пальмарня яка лишила по собі найяскравіші враження з цього міста за ту мандрівку.
Вона реально велетенська (в Києві є такі великі оранжерейні ліси, цікаво?), мені до цього таких бачити не доводилося і в ній представленні рослини з різноманітних кліматичних зон – від тропіків до помірної зони в відповідних секціях цього скляного будинку який тягнеться зліва(фото згори) далеко праворуч.
Перша версія виникла в 1910-1911 роках, ще в рамках існуючого тут ботанічного саду, наступним етапом розвитку були 1928-1929 роки, коли розбудовувалися павільйони для Загальної національної виставки. В кінці війни оранжерея зазнала найбільших втрат, проте була відновлена. Наскільки я розумію, сучасна версія, яку ми маємо змогу зараз бачити, постала під час чергової масштабної реконструкції 1982-1992 років.
Але досить цього сухого тексту, варто йти в середину приміщень. І внутрішні приміщення я розпочну показувати з цієї фотографії.
Вона, мені здається, найкраще показує мої перші враження – ваааааууууу… З холодної, похмурої та понурої осінньої вулиці я миттєво перемістився в вологий субтропічний ліс з величезними пальмами, соковитою літньою зеленню, криками якихось екзотичних тваринок та скаженою вологістю.
Я невпевнений, що показана світлина справді з субтропічної зони, яку відвідувачі бачить першою при вході в Пальмарню, але по відчуттях, які вона передає – заслужила бути першою.
Кому цікаві інші – прошу під cut…
І от зайшовши в цей зал ти потрапляєш не просто в субтропічний ліс, а прямо в фільм про якогось Індіану Джонса, з загадковими руїнами, водоспадами та схованими скарбами…
Золота я в цих джунглях не знайшов, проте побачив жирнючих золотих рибок в басейні під водопадом )
Еммм, здається це Китайський короп, нє?
Ну і крім загадкових руїн, звичайно, є загадкові зарості.
Що може ховатися в їхніх глибинах?
Може бути, наприклад фікус )
Ficus altissima – цей точно знаю, табличку сфотографував ) Багато хто має домашні фікуси і от які вони можуть вимахувати у відповідних умовах.
Або от такі, незрозумілі та розлаписті дерева.
Далі стрілочки на схемі відвідування показували, що варто йти праворуч, у тропіки, проте я пішов своїм маршрутом на ліво і потрапив в те, що в Пальмарні називається roślinność klimatu umiarkowanego, я так розумію рослинність помірного клімату.
Хоча у них своєрідне розуміння помірного клімату
На сайті написано, що мається на увазі Середземномор’я.
Десь тут мала б бути найстаріша рослина, яка пережила руйнування 45-го року, олива, проте я її не сфотографував. Проте сфотографував плоди місцевого апельсинового гаю.
А це думаєте пальма теж? Ага, зараз, це деревовидна папороть.
І то не стовбур, а корінь! Dicksonia antarctica родом з Австралії.
А ще тут живуть небезпечні та ймовірно агресивні, раз така табличка сторожові кури.
Крім дерев і трохи живності тут є і акваріум, його сподіваюся показати окремо згодом.
Ну не можу я отак взяти і обмежитися однією-двома фотографіями акваріумів – вони круті та цікавезні для мене.
Наступний зал знов різко переміщує в часі та просторі і от я вже десь на кордона США та Мексики, в вухах починає награвати якась музичка чи то з вестернів, чи то техаського рейнджера…
На схемі цей зал підписаний, як сукуленти Америки. Більшість з них тут просто монструозних форм.
Я просто уявлення не маю, скільки років повинні ці кактуси рости, щоб досягнути таких гігантських форм.
Мені чомусь здається, що більшість з цих велетнів можна зустріти в наших квартирах в горщиках, але таких розмірів ні в кого бачити не доводилося ні разу.
Зацініть, яка мила кулька.
То була деревовидна папороть, а тут є прямо деревовидний кактус.
Ну а як його по іншому назвати?
Не надто вдале фото, проте інших не маю, щоб показати кубло кактусозмій.
Проте тут в загальній масі все ж світло було найкраще, тому фото з цієї зони чи не найбільше…
Все ж по кількості фотографій вирішив розбити рослинність Пальмарні на дві частини, якраз логічно буде на цьому залі закінчити зараз, продовження сподіваюся напишу згодом і …
Далі буде…
Вона реально велетенська (в Києві є такі великі оранжерейні ліси, цікаво?), мені до цього таких бачити не доводилося і в ній представленні рослини з різноманітних кліматичних зон – від тропіків до помірної зони в відповідних секціях цього скляного будинку який тягнеться зліва(фото згори) далеко праворуч.
Перша версія виникла в 1910-1911 роках, ще в рамках існуючого тут ботанічного саду, наступним етапом розвитку були 1928-1929 роки, коли розбудовувалися павільйони для Загальної національної виставки. В кінці війни оранжерея зазнала найбільших втрат, проте була відновлена. Наскільки я розумію, сучасна версія, яку ми маємо змогу зараз бачити, постала під час чергової масштабної реконструкції 1982-1992 років.
Але досить цього сухого тексту, варто йти в середину приміщень. І внутрішні приміщення я розпочну показувати з цієї фотографії.
Вона, мені здається, найкраще показує мої перші враження – ваааааууууу… З холодної, похмурої та понурої осінньої вулиці я миттєво перемістився в вологий субтропічний ліс з величезними пальмами, соковитою літньою зеленню, криками якихось екзотичних тваринок та скаженою вологістю.
Я невпевнений, що показана світлина справді з субтропічної зони, яку відвідувачі бачить першою при вході в Пальмарню, але по відчуттях, які вона передає – заслужила бути першою.
Кому цікаві інші – прошу під cut…
І от зайшовши в цей зал ти потрапляєш не просто в субтропічний ліс, а прямо в фільм про якогось Індіану Джонса, з загадковими руїнами, водоспадами та схованими скарбами…
Золота я в цих джунглях не знайшов, проте побачив жирнючих золотих рибок в басейні під водопадом )
Еммм, здається це Китайський короп, нє?
Ну і крім загадкових руїн, звичайно, є загадкові зарості.
Що може ховатися в їхніх глибинах?
Може бути, наприклад фікус )
Ficus altissima – цей точно знаю, табличку сфотографував ) Багато хто має домашні фікуси і от які вони можуть вимахувати у відповідних умовах.
Або от такі, незрозумілі та розлаписті дерева.
Далі стрілочки на схемі відвідування показували, що варто йти праворуч, у тропіки, проте я пішов своїм маршрутом на ліво і потрапив в те, що в Пальмарні називається roślinność klimatu umiarkowanego, я так розумію рослинність помірного клімату.
Хоча у них своєрідне розуміння помірного клімату
На сайті написано, що мається на увазі Середземномор’я.
Десь тут мала б бути найстаріша рослина, яка пережила руйнування 45-го року, олива, проте я її не сфотографував. Проте сфотографував плоди місцевого апельсинового гаю.
А це думаєте пальма теж? Ага, зараз, це деревовидна папороть.
І то не стовбур, а корінь! Dicksonia antarctica родом з Австралії.
А ще тут живуть небезпечні та ймовірно агресивні, раз така табличка сторожові кури.
Крім дерев і трохи живності тут є і акваріум, його сподіваюся показати окремо згодом.
Ну не можу я отак взяти і обмежитися однією-двома фотографіями акваріумів – вони круті та цікавезні для мене.
Наступний зал знов різко переміщує в часі та просторі і от я вже десь на кордона США та Мексики, в вухах починає награвати якась музичка чи то з вестернів, чи то техаського рейнджера…
На схемі цей зал підписаний, як сукуленти Америки. Більшість з них тут просто монструозних форм.
Я просто уявлення не маю, скільки років повинні ці кактуси рости, щоб досягнути таких гігантських форм.
Мені чомусь здається, що більшість з цих велетнів можна зустріти в наших квартирах в горщиках, але таких розмірів ні в кого бачити не доводилося ні разу.
Зацініть, яка мила кулька.
То була деревовидна папороть, а тут є прямо деревовидний кактус.
Ну а як його по іншому назвати?
Не надто вдале фото, проте інших не маю, щоб показати кубло кактусозмій.
Проте тут в загальній масі все ж світло було найкраще, тому фото з цієї зони чи не найбільше…
Все ж по кількості фотографій вирішив розбити рослинність Пальмарні на дві частини, якраз логічно буде на цьому залі закінчити зараз, продовження сподіваюся напишу згодом і …
Далі буде…