![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikЯкщо вам хочеться осінню чи зимою літа, тропіків та спеки зовсім не обов’язково їхати за тридев’ять земель. Можна скористатися ближчими варіантами. Якщо говорити про Хмельницьку область то можна податися в Кам’янець-Подільський, де є справжня оранжерея з пальмами і.т.д. , а якщо в Польщі, то однозначно варто податися в Познань де існує неймовірна Пальмарня яка лишила по собі найяскравіші враження з цього міста за ту мандрівку.
Вона реально велетенська (в Києві є такі великі оранжерейні ліси, цікаво?), мені до цього таких бачити не доводилося і в ній представленні рослини з різноманітних кліматичних зон – від тропіків до помірної зони в відповідних секціях цього скляного будинку який тягнеться зліва(фото згори) далеко праворуч.
Перша версія виникла в 1910-1911 роках, ще в рамках існуючого тут ботанічного саду, наступним етапом розвитку були 1928-1929 роки, коли розбудовувалися павільйони для Загальної національної виставки. В кінці війни оранжерея зазнала найбільших втрат, проте була відновлена. Наскільки я розумію, сучасна версія, яку ми маємо змогу зараз бачити, постала під час чергової масштабної реконструкції 1982-1992 років.
Але досить цього сухого тексту, варто йти в середину приміщень. І внутрішні приміщення я розпочну показувати з цієї фотографії.
Вона, мені здається, найкраще показує мої перші враження – ваааааууууу… З холодної, похмурої та понурої осінньої вулиці я миттєво перемістився в вологий субтропічний ліс з величезними пальмами, соковитою літньою зеленню, криками якихось екзотичних тваринок та скаженою вологістю.
Я невпевнений, що показана світлина справді з субтропічної зони, яку відвідувачі бачить першою при вході в Пальмарню, але по відчуттях, які вона передає – заслужила бути першою.
Кому цікаві інші – прошу під cut…
І от зайшовши в цей зал ти потрапляєш не просто в субтропічний ліс, а прямо в фільм про якогось Індіану Джонса, з загадковими руїнами, водоспадами та схованими скарбами…
Золота я в цих джунглях не знайшов, проте побачив жирнючих золотих рибок в басейні під водопадом )
Еммм, здається це Китайський короп, нє?
Ну і крім загадкових руїн, звичайно, є загадкові зарості.
Що може ховатися в їхніх глибинах?
Може бути, наприклад фікус )
Ficus altissima – цей точно знаю, табличку сфотографував ) Багато хто має домашні фікуси і от які вони можуть вимахувати у відповідних умовах.
Або от такі, незрозумілі та розлаписті дерева.
Далі стрілочки на схемі відвідування показували, що варто йти праворуч, у тропіки, проте я пішов своїм маршрутом на ліво і потрапив в те, що в Пальмарні називається roślinność klimatu umiarkowanego, я так розумію рослинність помірного клімату.
Хоча у них своєрідне розуміння помірного клімату
На сайті написано, що мається на увазі Середземномор’я.
Десь тут мала б бути найстаріша рослина, яка пережила руйнування 45-го року, олива, проте я її не сфотографував. Проте сфотографував плоди місцевого апельсинового гаю.
А це думаєте пальма теж? Ага, зараз, це деревовидна папороть.
І то не стовбур, а корінь! Dicksonia antarctica родом з Австралії.
А ще тут живуть небезпечні та ймовірно агресивні, раз така табличка сторожові кури.
Крім дерев і трохи живності тут є і акваріум, його сподіваюся показати окремо згодом.
Ну не можу я отак взяти і обмежитися однією-двома фотографіями акваріумів – вони круті та цікавезні для мене.
Наступний зал знов різко переміщує в часі та просторі і от я вже десь на кордона США та Мексики, в вухах починає награвати якась музичка чи то з вестернів, чи то техаського рейнджера…
На схемі цей зал підписаний, як сукуленти Америки. Більшість з них тут просто монструозних форм.
Я просто уявлення не маю, скільки років повинні ці кактуси рости, щоб досягнути таких гігантських форм.
Мені чомусь здається, що більшість з цих велетнів можна зустріти в наших квартирах в горщиках, але таких розмірів ні в кого бачити не доводилося ні разу.
Зацініть, яка мила кулька.
То була деревовидна папороть, а тут є прямо деревовидний кактус.
Ну а як його по іншому назвати?
Не надто вдале фото, проте інших не маю, щоб показати кубло кактусозмій.
Проте тут в загальній масі все ж світло було найкраще, тому фото з цієї зони чи не найбільше…
Все ж по кількості фотографій вирішив розбити рослинність Пальмарні на дві частини, якраз логічно буде на цьому залі закінчити зараз, продовження сподіваюся напишу згодом і …
Далі буде…
Вона реально велетенська (в Києві є такі великі оранжерейні ліси, цікаво?), мені до цього таких бачити не доводилося і в ній представленні рослини з різноманітних кліматичних зон – від тропіків до помірної зони в відповідних секціях цього скляного будинку який тягнеться зліва(фото згори) далеко праворуч.
Перша версія виникла в 1910-1911 роках, ще в рамках існуючого тут ботанічного саду, наступним етапом розвитку були 1928-1929 роки, коли розбудовувалися павільйони для Загальної національної виставки. В кінці війни оранжерея зазнала найбільших втрат, проте була відновлена. Наскільки я розумію, сучасна версія, яку ми маємо змогу зараз бачити, постала під час чергової масштабної реконструкції 1982-1992 років.
Але досить цього сухого тексту, варто йти в середину приміщень. І внутрішні приміщення я розпочну показувати з цієї фотографії.
Вона, мені здається, найкраще показує мої перші враження – ваааааууууу… З холодної, похмурої та понурої осінньої вулиці я миттєво перемістився в вологий субтропічний ліс з величезними пальмами, соковитою літньою зеленню, криками якихось екзотичних тваринок та скаженою вологістю.
Я невпевнений, що показана світлина справді з субтропічної зони, яку відвідувачі бачить першою при вході в Пальмарню, але по відчуттях, які вона передає – заслужила бути першою.
Кому цікаві інші – прошу під cut…
І от зайшовши в цей зал ти потрапляєш не просто в субтропічний ліс, а прямо в фільм про якогось Індіану Джонса, з загадковими руїнами, водоспадами та схованими скарбами…
Золота я в цих джунглях не знайшов, проте побачив жирнючих золотих рибок в басейні під водопадом )
Еммм, здається це Китайський короп, нє?
Ну і крім загадкових руїн, звичайно, є загадкові зарості.
Що може ховатися в їхніх глибинах?
Може бути, наприклад фікус )
Ficus altissima – цей точно знаю, табличку сфотографував ) Багато хто має домашні фікуси і от які вони можуть вимахувати у відповідних умовах.
Або от такі, незрозумілі та розлаписті дерева.
Далі стрілочки на схемі відвідування показували, що варто йти праворуч, у тропіки, проте я пішов своїм маршрутом на ліво і потрапив в те, що в Пальмарні називається roślinność klimatu umiarkowanego, я так розумію рослинність помірного клімату.
Хоча у них своєрідне розуміння помірного клімату
На сайті написано, що мається на увазі Середземномор’я.
Десь тут мала б бути найстаріша рослина, яка пережила руйнування 45-го року, олива, проте я її не сфотографував. Проте сфотографував плоди місцевого апельсинового гаю.
А це думаєте пальма теж? Ага, зараз, це деревовидна папороть.
І то не стовбур, а корінь! Dicksonia antarctica родом з Австралії.
А ще тут живуть небезпечні та ймовірно агресивні, раз така табличка сторожові кури.
Крім дерев і трохи живності тут є і акваріум, його сподіваюся показати окремо згодом.
Ну не можу я отак взяти і обмежитися однією-двома фотографіями акваріумів – вони круті та цікавезні для мене.
Наступний зал знов різко переміщує в часі та просторі і от я вже десь на кордона США та Мексики, в вухах починає награвати якась музичка чи то з вестернів, чи то техаського рейнджера…
На схемі цей зал підписаний, як сукуленти Америки. Більшість з них тут просто монструозних форм.
Я просто уявлення не маю, скільки років повинні ці кактуси рости, щоб досягнути таких гігантських форм.
Мені чомусь здається, що більшість з цих велетнів можна зустріти в наших квартирах в горщиках, але таких розмірів ні в кого бачити не доводилося ні разу.
Зацініть, яка мила кулька.
То була деревовидна папороть, а тут є прямо деревовидний кактус.
Ну а як його по іншому назвати?
Не надто вдале фото, проте інших не маю, щоб показати кубло кактусозмій.
Проте тут в загальній масі все ж світло було найкраще, тому фото з цієї зони чи не найбільше…
Все ж по кількості фотографій вирішив розбити рослинність Пальмарні на дві частини, якраз логічно буде на цьому залі закінчити зараз, продовження сподіваюся напишу згодом і …
Далі буде…