Якось воно буде...

Дім Упхагена також є однією із філій Історичного музею Гданська. В принципі, спеціально я б в нього не йшов, коли читав – особливо не зацікавив, проте мав той квиток all inclusive, то вирішив скористатися по максимуму та відвідати теж.

Кам’яний будинок на цьому місці з’явився десь в районі XV ст. Зрозуміло що з тих часів неодноразово перебудовувався та реконструювався поки в 1775 році його не купив Йоган Упхаген, який після покупки провів грунтовну реконструкцію і результат якої ми маємо змогу спостерігати сьогодні.

Ну насправді не тої реконструкції. Під час боїв 2-гої світової будинок був сильно зруйнований. Але ось тут починає спливати його певна унікальність.
Протягом тривалого часу після реконструкції виконаної Йоганом Упхагеном не проводилися більше ґрунтовні перебудови. Я навіть десь зустрів таку чи то легенду, чи то правду, що в заповіті було прямо вказано цю заборону або ж втрачалося право наслідування. Таким чином цей будинок до початку XX ст. дійшов з оригінальною та цілісною структурою та інтер’єрами кінця XVIII ст. Коли виникла загроза спадкоємцями Упхагенів продажу цього будинку та його переобладнання новими власниками згідно реалій XX ст. гдаська спільнота підняла шум і в результаті будинок перейшов у керування містом. А в ньому, в 1910 році відкрили музей.
Дякуючи музейній діяльності, всі його інтер’єри були детально описані, а під час наближення бойових дій до міста, значна частина інвентарю вивезена. Детальні описи, врятоване начиння допомогли доволі добре відновити його заморожений після XVIII ст. вигляд.
Фасад був відбудований 1953 році, а робота музею знов розпочалася тільки 1998 році.

А чому я написав так багато тексту, та не розбавив їх жодної фотографією? А тому, що я умудрився не зробити жодної фотографії цього будинку зовні, до того ж двічі. Тому, щоб було уявлення як він виглядає стирю фотографію в вікіпедії….


А кого цікавлять збережені приміщення – прошу під cut…
( Далі... )

Нарешті повертаємося в Гданськ. Ні, ну насправді в Гдині все відбувалося набагато швидше і займало набагато менше часу чим вся ця писанина. На все про все, там в мене пішло десь години 4. До залізничної станції і по Гданську я летів, як міг, хотів встигнути в Національний морський музей, проте нетуристичний сезон дістав мене і тут – до закриття лишалося півгодини і сенсу в нього йти вже не було ніякого.

Проте інші ще працювали. Оскільки в Гданську я задумав протестувати таку невідому до цього штуку, як туристичну картку, яка продається за певну суму грошей в туристичних інфоцентрах і дає безкоштовний доступ в купу музеїв, то вирішив використати її по максимуму. Попередньо я писав про відвіданий музей бурштину – так от в нього по ній вхід вже безкоштовний, згадував про археологічний музей, в який не потрапив – теж вона діє і в залишки цього дня я відвідав ще 3 музеї.

От і розповім спочатку про них.
І першим буде, як ви зрозуміли з заголовку, музей в ратуші Головного міста.


Перші частини ратуші були закладені десь в XIV ст. З тих часів вона неодноразово перебудовувалася, добудовувалася, горіла, відбудовувалася, під час всіх цих процесів змінюючи свій вигляд під модні віяння часів найбільш глобальних перебудов.
Перша версія башти постала в 1486—1488 роках, в 1561 році отримала флюгера у вигляді статуї короля Сигизмунда II, на сьогодні її висота 83.45 метра.
В якості місцезнаходження міської влади приміщення цієї ратуші використовувалося до 1921-го року.
Під час 2-гої світової війни, будівля надзвичайно сильно постраждала, як і все інше місто, навіть піднімалася мова про те щоб розібрати взагалі (згодом буде фото з експозиції, де видно, який скелет лишився після військових дій…). Проте був розроблений проект складної реконструкції і будівлю відновили. В 1970-тому році відреставрована ратуша була передана Історичному музею Гданська де розмістився головний відділ музею.

До речі, ось на цій схемі, представленій в музеї, кольорами виділено окремі етапи добудов ратуші.

Кожен колір відповідає за різні часові проміжки які охоплюють період часу від 1379-го по 1954 (принаймні так підписано).

Проте досить мови, йдемо в середину. І перше велике та цікаве, що йде за касою – це Біла зала


Про це приміщення та інші музею-ратуші – далі під cut-ом…
( Далі… )

Коли ввечері ліг, то вирубився буквально за хвилину, в кімнаті розрахованій на 8 гостей був тільки я і ще один хлопець.

На наступний ранок змушений був завести будильник на саму рань, добре, що в поляків стрілку на годину потрібно переводити, то вийшло, умовно, більше поспати :)
На цей день я хотів побачити нарешті Балтійське море, відвідати декілька об’єктів в Гдині і що ще встигну подивитися в Гданську.
Обираючи пункти для відвідування ще вдома, я читав, що купа народу їздить у Сопот. Читав і не розумів, що такого в ньому, що на нього витрачають час. В той же час зустрів згадку про райончик Гданська – Оліву з гарним парком та класним пляжем і прийняв рішення відвідати Оліву.

Оскільки я хотів подивитися і звичайні райони Польщі, відносно не туристичні, то поїхав в Оліву не на трамваї, який йде прямо до пляжу, а на SKM, тамтешній міській електричці яка пов’язує Троймясто в одне. А вже від залізничної станції пішов пішки до пляжу через приємний такий житловий район.

Взагалі, Оліва колись була окремим місто, перші згадки про яке з’явилися ще в 1186 році. Тривалий час його історія була пов’язана з існуючим у ньому аббатством, від нього ж лишився палац та парк. В міжвоєнний час містечко почало розвиватися як курорт, в той же час приєдналося до Гданська та стало одним з його районів в 1926 році.

Мені здається цей шматок забудовувався віллами в міжвоєнні курортні часи…



Ще трохи Оліви, а також море, пляж, кораблі нижче під cut-ом…
( Далі… )

Гданський археологічний музей розмістив в будинку збудованому ще в кінці XVI ст.. Будівля ця, для подібних закладів, можна сказати, спадкова оскільки ще в 1846 році її для своїх потреб викупило Природниче товариство в Гданську, яке зробило в ньому конфренец-зал, лабораторії, невеликий музей та бібліотеку. А на прибудованій башті в ті часи влаштували астрономічну обсерваторію. Сьогодні ж башта виконує роль одного з оглядових майданчиків міста, великою перевагою якого є те, що з нього видно Маріацький костел :)


Як я вже писав, експозицію музею мені подивитися не вийшло, хоча дуже хотілося із-за однієї з частин під назвою «Таємниці долини Нілу». Прийшлося задовільнитися відвідуванням лишень його башти.


Ще фото міста з башти нижче під cut-ом…
( Далі... )

Нарешті, практично всі укріплення на шляху в Головне Місто подолані, лишилися лишень одні ворота – «Золоті»


Ведуть вони на головну вулицю, як минулого, так і сучасного Гданська – Длугу, Довгу, яка згодом плавно переходить в центральну площу Головного Міста – Длугі Тарг. Обидві частини являються складовими Королівського тракту, зрозуміло, що забудовувалися найзаможнішими та найшановнішими людьми міста свого часу.

Цегляна будівля, поруч з воротами – це будинок братства Св. Георгія, збудований в 1487-1494 роках


Вона так само, як і більшість будинків на вулиці та площі були зведені в XV-XVII ст. і спокійно пережили всі буремні події які припадали на історію міста. Проте в 1945 році сюди дійшли військові дії, бомбардування, обстріли артилерією, що пошкодили значну частину будинків, а деякі взагалі стерли до першого поверху чи цоколя. Тому, більшість з того, що зараз радує око туриста в цьому місті – це відбудови 1950-1970-х років.
Проте відбудови надзвичайно якісні.

Загалом, побачите трохи далі, нижче під cut-ом, прошу під браму в Головне Місто.
( Далі... )

Як я вже писав (хех, неодноразово), найяскравіше враження з Гданська це описаний в попередньому пості про місто, музей на горі Градовій, але це зовсім не означає, що саме місто нічого по собі не лишилося і не вразило. Звичайно лишило, та й вразило ще й як. Блукаючи і ходячи цілеспрямовано я у ньому наробив стільки фотографій, оце розгрібав переди писаниною, що вийшло щось біля 300 більш менш без дублів. І це тільки самого міста. А ще є цілі пачки з різних музеїв , ох, тепер дивлюся так і думаю, що я з ним ніколи не закінчу.
Не буду сортувати, по локаціях, покажу в тій послідовності як вештався і бачив…

Після спуску з гори трапилося отаке відлуння війни


Взагалі, Гданськ після 2-гої світової постраждав дуже сильно, бачив фотографії в музеях як було, бачив як є зараз і дивуюся, чому центр Варшави ЮНЕСКО відніс до світової спадщини по відновленню, а це місто в такому ключі проігнорував(чи ні, але я цього не знаю?), бо в цьому місті достойно відновили свою історичну забудову…

Як виглядало, далі під cut-ом…
( Далі... )

Уххх, нарешті розпочну спробу описати та показати все те, що побачив під час своєї мандрівки, яка відбулася давним-давно, ще в ті часи, коли їздив Польски Бус, якщо комусь це щось говорить )))

Багато в чому вона була для мене перша, хоч я до цього вже встиг побувати за кордоном. Вперше повністю самостійна без турфірм, вперше купував квитки на закордонний транспорт через інтернет, вперше скористався закордонною залізницею, вперше поплавав на закордонному паромі, вперше бронював собі житло за кордоном та й взагалі, вперше пожив в костелах, вперше самостійно перетинав кордон.
І, оскільки, я мабуть трохи ненормальний, я для таких тестів не обрав щось по простіше – типу в Варшаву/Люблін/Краків туди-назад, а одразу зафігачив довжелезний маршрут який розпочинався у Львові та закінчувався у ньому ж(насправді Хмельницькому, але Львів це та точка де він розійшовся та зійшовся) та охоплював практично по колу всю Польщу – Львів-Варшава-Гданськ(+Гдиня)-Познань-Свіноуйсьце-Пенемюнде-Свіноуйсьце-Щецин-Вроцлав-Краків-Жешув-Перемишль-Львів, що й дало таку назву цьому посту.

Раннє планування, Польськи Бус, залізниця та хостели дали можливість зекономити кошти. До речі мене і тоді дивувало, і зараз дивує, як хтось описує проблеми з польською залізницею та квитками. Можливо мені пощастило, проте через інтернет я спокійно купив квитки, з 2-х потягів тільки один запізнився на хвилин 15, і то, через ремонтні роботи на залізничному полотні, що він був змушений їхати повільніше.

Але повернімося до самої мандрівки. Пройдуся коротко зараз по всіх містах де побував…
Першою була Варшава, яка для мене стала своєрідною точкою можливого повернення, якби я відчув, що щось йде не так з самого початку.

В місті живе товариш, з ним трохи побродилося по центру та в нього і переночував.

В Варшаві того разу, було мало часу, вистачило лишень на короткочасну вечірню прогулянку та й все.
З самого рання потрібно було рушати в Гданськ.

Декілька слів про нього та про інші пункти маршруту коротко під cut-ом…
( Далі... )