![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikУххх, нарешті розпочну спробу описати та показати все те, що побачив під час своєї мандрівки, яка відбулася давним-давно, ще в ті часи, коли їздив Польски Бус, якщо комусь це щось говорить )))
Багато в чому вона була для мене перша, хоч я до цього вже встиг побувати за кордоном. Вперше повністю самостійна без турфірм, вперше купував квитки на закордонний транспорт через інтернет, вперше скористався закордонною залізницею, вперше поплавав на закордонному паромі, вперше бронював собі житло за кордоном та й взагалі, вперше пожив в костелах, вперше самостійно перетинав кордон.
І, оскільки, я мабуть трохи ненормальний, я для таких тестів не обрав щось по простіше – типу в Варшаву/Люблін/Краків туди-назад, а одразу зафігачив довжелезний маршрут який розпочинався у Львові та закінчувався у ньому ж(насправді Хмельницькому, але Львів це та точка де він розійшовся та зійшовся) та охоплював практично по колу всю Польщу – Львів-Варшава-Гданськ(+Гдиня)-Познань-Свіноуйсьце-Пенемюнде-Свіноуйсьце-Щецин-Вроцлав-Краків-Жешув-Перемишль-Львів, що й дало таку назву цьому посту.
Раннє планування, Польськи Бус, залізниця та хостели дали можливість зекономити кошти. До речі мене і тоді дивувало, і зараз дивує, як хтось описує проблеми з польською залізницею та квитками. Можливо мені пощастило, проте через інтернет я спокійно купив квитки, з 2-х потягів тільки один запізнився на хвилин 15, і то, через ремонтні роботи на залізничному полотні, що він був змушений їхати повільніше.
Але повернімося до самої мандрівки. Пройдуся коротко зараз по всіх містах де побував…
Першою була Варшава, яка для мене стала своєрідною точкою можливого повернення, якби я відчув, що щось йде не так з самого початку.
В місті живе товариш, з ним трохи побродилося по центру та в нього і переночував.
В Варшаві того разу, було мало часу, вистачило лишень на короткочасну вечірню прогулянку та й все.
З самого рання потрібно було рушати в Гданськ.
Декілька слів про нього та про інші пункти маршруту коротко під cut-ом…
Оскільки на перший погляд все йшло нормально подорож продовжилася і дуууже ранковим автобусом я добрався в Гданськ.
Гданськ справив неймовірне враження своєю архітектурою, вулицями, музеями, храмами….
Проте, найяскравішим враженням з цього міста, хоча це і дивно, я назву музей на горі Градовій.
Я вперше зустрів настільки інтерактивну виставку, не схожу на класичні музеї. Де, коли заходиш в приміщення – включається підсвітка і тобі починають розповідати про експозицію, де можна потицяти по кнопках і знову воно тобі буде розповідати про те, про що ти клацнув, де зі стіни з тобою розмовляє проекція воїна, коротше кажучи – круто!
До того ж з тої самої гори відкривається чудова панорама міста…
Ага, ще про яскраві враження Гданська – це вітер-зонтолом. Був один день, коли люди прямо на очах викидали поламані парасольки в смітники і всі вони були ними переповнені. Дешевим китайським парасолькам в цьому місті не місце…
І ще про одне ) Да, Гданськ був першим і найбільше мабуть по собі лишив ) Це шикарні, пісочні пляжі з морьком…
Світлофори для велосипедистів, вперше побачив
Невеликий, але доглянутий парк з палацом в Оливі…
Пляж, до речі, там же, не розумію навіщо пертися в Сопот, якщо поруч є така краса…
Змотався на півдня в Гдиню. Ясно, що основною причиною того мотання тоді був цей музей :)
трішки розчарував мене, але про це потім.
В Гдині ще зайшов в декілька музеїв, та й подався назад в Гданськ.
Звідки мій шлях лежав вже в Познань.
Познань, як і будь-яке інше місто Польщі з давньою історією на сьогодні чудово виглядає в історично-туристичному центрі.
Проте, знову ж, найяскравішим враженням Познані стала не традиційна частина міста, тамтешня Пальмарня.
Ви тільки подивіться на її розміри, вона справді гігааантська, містить справжні джунглі в середині геть з водоспадом, купу кліматичних зон, різних дерев, невеликий акваріум… ІМХО, маст сі.
В Познані думав зекономити на житлі – день протусити з рюкзаком по місту, потім переночувати на вокзалі і ще пару годин доспати в транспорті. Проте подивився на ціни на житло, подумав, ще подумав і вирішив, що краще я все ж витрачу тих скількись гривень на ліжко в хостелі з гарячим душом ввечері чим тусуватиму на вокзалі.
Правильно зробив – вокзали тоді в Польщі були абсолютно не пристосовані до ночування (не знаю як зараз), а автобусні так взагалі відкриті до години 22-гої, хоча автобуси від’їжджають значно пізніше.
Ага, а тепер, як мене занесло в той шматок на півночі. В дитинстві я читав книжку «Втеча з острова Узедом» про втечу на літаку радянського льотчика з товаришами з Пенемюнде в Німеччині. Там же було місце де розроблялися і запускалися ракети Фау-1 та Фау-2. Коли планував, випадково звернув увагу, що воно не так вже й далеко від Познані, ну як, ВІДНОСНО недалеко. Подумав, що другої такої можливості може й не бути і запланував цей крюк.
Доїхав до Свіноуйсьця, яке знаходиться на двох берегах протоки, на паромі перебрався на протилежний беріг
Трохи побував вдома )
Пройшов місто
Та на місцевому потязі відправився в Пенемюнде. Залізниця, до речі, вже була німецька.
вхід на територію музейного комплексу.
Для мене відкриттям було, що Фау-1 насправді крилата ракета
Ніколи так про неї не думав…
В пам’ять врізалася цитата з музею – що для невеликої кількості людей ця місцевість була курортом (ну так, колись тут був курорт без ракет і цього всього та і згодом так трохи лишалося), для більшої кількості місцем роботи, а для величезної – жахом (для великої кількості робіт використовувалася праця військовополонених з навколишніх концентраційних таборів).
Але найяскравіші враження по собі лишив підводний човен-музей
Отак я там погуляв, находив купу кілометрів, а згодом зрозумів, що марно втратив купу часу, була можливість розумніше ним скористатися, але то вже таке.
А ще там, неочікувано, був музей іграшок.
Повернувся назад в Польщу. Тут було саме вузьке місце мого геніального плану. Нічний автобус у Вроцлав їхав з Щецина, як добратися з Свіноуйсьця до Щецина з встиганням на автобус викликало в мені деякі хвилювання, проте я сподівався, що на місці розберуся.
Результатом стала така реально типова маршрутка-спринтер ))) І лююююта дорога до Щецина. В мене склалося враження, що поляки в ямковий ремонт не вміють… Дорога була ніби і полатана, але на наших латках так не ковбасить, як витряхало всі нутрощі там… Можливо за ці роки вже і переклали.
В результаті вдалося декілька годин погуляти по Щецину.
Найзапам’ятовувальніше враження з нього – це вічний дощ-мряка і зміни внутрішніх станів – від «та, що той дощовик витягувати, ліньки, не встигну намокнути під таким дощиком», проміжним станом «та, вже пізно той дощовик вдівати, все одно змок» та кінцевим «чому я не вдів дощовик, коли думав, що вже пізно».
Загалом змерз, змок, проте місто подивився, обходив та виматюкався на тамтешні вокзали.
Вроцлав. Вроцлав прекрасний, надзвичайно цікавий, з купою неймовірних будівель та закладів. Дякуючи нічному автобусу потрапив в нього самого-самого ранечка, коли деякі особи, судячи по їх вигляду, ще поверталися додому після нічних буйних гулянок, проте це дало можливість пофотографувати пусті вулиці.
Гноми, в Вроцлаві трапляються, навіть якщо ти і не ставиш собі ціллю їх шукати
І річка, і купа каналів, і острова, умммм, як я таке люблю
З найяскравішого звідти – це місцевий зоопарк, навіть не так сам зоопарк, який безсумнівно один з найкрутіших, а Африкаріум у ньому, де я ходив з відкритим ротом і кайфував-медитував.
Де вперше побачив і пройшов в тунелі під водою, коли ти отак йдеш а над тобою рибки плавають )))
З Вроцлава шлях лежав до Кракова. До цього я вже побував в цьому місті, то вже ввечері планував їхати далі в сторону дому, проте все ж щось побачити встиг. І крім розкручених туристичного центра та Казімежа побував в музеї польської авіації.
Який того разу лишив по Кракову найяскравішу згадку.
З Кракова я вирішив дослідити економ маршрут до Львова, про який начитався. В принципі реально і не так вже й складно + дає можливість оглянути Жешув та Перемишль. В мене вийшло автобус Краків-Жешув 5 зл., електричка Жешув-Перемишль 10.5 злотих, маршрутка Перемишль-Кордон 2.5 злотих, електричка кордон-Львів 18 грн. Навіть на сьогоднішній курс – це шара.
Нічний Жешув виявився пустющим
Обходив його за час між автобусом та електричкою.
А от по Перемишлю бродити мені стало ліньки. Сів в таку вже прям типову маршрутку, яка їздить по факту заповнення і чекав поки мене довезуть до кордону.
Перехід кордону насправді лишив по собі гнітючу картинку і додав розуміння чому польські прикордонники так ставляться до нас
Перебрався на нашу сторону.
Дочекався електрички та без пригод добрався до Львова, а звідти вже й додому.
Сподіваюся, згодом окремо про всі ті міста, музеї які там відвідав таки напишу і
Далі буде…
Багато в чому вона була для мене перша, хоч я до цього вже встиг побувати за кордоном. Вперше повністю самостійна без турфірм, вперше купував квитки на закордонний транспорт через інтернет, вперше скористався закордонною залізницею, вперше поплавав на закордонному паромі, вперше бронював собі житло за кордоном та й взагалі, вперше пожив в костелах, вперше самостійно перетинав кордон.
І, оскільки, я мабуть трохи ненормальний, я для таких тестів не обрав щось по простіше – типу в Варшаву/Люблін/Краків туди-назад, а одразу зафігачив довжелезний маршрут який розпочинався у Львові та закінчувався у ньому ж(насправді Хмельницькому, але Львів це та точка де він розійшовся та зійшовся) та охоплював практично по колу всю Польщу – Львів-Варшава-Гданськ(+Гдиня)-Познань-Свіноуйсьце-Пенемюнде-Свіноуйсьце-Щецин-Вроцлав-Краків-Жешув-Перемишль-Львів, що й дало таку назву цьому посту.
Раннє планування, Польськи Бус, залізниця та хостели дали можливість зекономити кошти. До речі мене і тоді дивувало, і зараз дивує, як хтось описує проблеми з польською залізницею та квитками. Можливо мені пощастило, проте через інтернет я спокійно купив квитки, з 2-х потягів тільки один запізнився на хвилин 15, і то, через ремонтні роботи на залізничному полотні, що він був змушений їхати повільніше.
Але повернімося до самої мандрівки. Пройдуся коротко зараз по всіх містах де побував…
Першою була Варшава, яка для мене стала своєрідною точкою можливого повернення, якби я відчув, що щось йде не так з самого початку.
В місті живе товариш, з ним трохи побродилося по центру та в нього і переночував.
В Варшаві того разу, було мало часу, вистачило лишень на короткочасну вечірню прогулянку та й все.
З самого рання потрібно було рушати в Гданськ.
Декілька слів про нього та про інші пункти маршруту коротко під cut-ом…
Оскільки на перший погляд все йшло нормально подорож продовжилася і дуууже ранковим автобусом я добрався в Гданськ.
Гданськ справив неймовірне враження своєю архітектурою, вулицями, музеями, храмами….
Проте, найяскравішим враженням з цього міста, хоча це і дивно, я назву музей на горі Градовій.
Я вперше зустрів настільки інтерактивну виставку, не схожу на класичні музеї. Де, коли заходиш в приміщення – включається підсвітка і тобі починають розповідати про експозицію, де можна потицяти по кнопках і знову воно тобі буде розповідати про те, про що ти клацнув, де зі стіни з тобою розмовляє проекція воїна, коротше кажучи – круто!
До того ж з тої самої гори відкривається чудова панорама міста…
Ага, ще про яскраві враження Гданська – це вітер-зонтолом. Був один день, коли люди прямо на очах викидали поламані парасольки в смітники і всі вони були ними переповнені. Дешевим китайським парасолькам в цьому місті не місце…
І ще про одне ) Да, Гданськ був першим і найбільше мабуть по собі лишив ) Це шикарні, пісочні пляжі з морьком…
Світлофори для велосипедистів, вперше побачив
Невеликий, але доглянутий парк з палацом в Оливі…
Пляж, до речі, там же, не розумію навіщо пертися в Сопот, якщо поруч є така краса…
Змотався на півдня в Гдиню. Ясно, що основною причиною того мотання тоді був цей музей :)
трішки розчарував мене, але про це потім.
В Гдині ще зайшов в декілька музеїв, та й подався назад в Гданськ.
Звідки мій шлях лежав вже в Познань.
Познань, як і будь-яке інше місто Польщі з давньою історією на сьогодні чудово виглядає в історично-туристичному центрі.
Проте, знову ж, найяскравішим враженням Познані стала не традиційна частина міста, тамтешня Пальмарня.
Ви тільки подивіться на її розміри, вона справді гігааантська, містить справжні джунглі в середині геть з водоспадом, купу кліматичних зон, різних дерев, невеликий акваріум… ІМХО, маст сі.
В Познані думав зекономити на житлі – день протусити з рюкзаком по місту, потім переночувати на вокзалі і ще пару годин доспати в транспорті. Проте подивився на ціни на житло, подумав, ще подумав і вирішив, що краще я все ж витрачу тих скількись гривень на ліжко в хостелі з гарячим душом ввечері чим тусуватиму на вокзалі.
Правильно зробив – вокзали тоді в Польщі були абсолютно не пристосовані до ночування (не знаю як зараз), а автобусні так взагалі відкриті до години 22-гої, хоча автобуси від’їжджають значно пізніше.
Ага, а тепер, як мене занесло в той шматок на півночі. В дитинстві я читав книжку «Втеча з острова Узедом» про втечу на літаку радянського льотчика з товаришами з Пенемюнде в Німеччині. Там же було місце де розроблялися і запускалися ракети Фау-1 та Фау-2. Коли планував, випадково звернув увагу, що воно не так вже й далеко від Познані, ну як, ВІДНОСНО недалеко. Подумав, що другої такої можливості може й не бути і запланував цей крюк.
Доїхав до Свіноуйсьця, яке знаходиться на двох берегах протоки, на паромі перебрався на протилежний беріг
Трохи побував вдома )
Пройшов місто
Та на місцевому потязі відправився в Пенемюнде. Залізниця, до речі, вже була німецька.
вхід на територію музейного комплексу.
Для мене відкриттям було, що Фау-1 насправді крилата ракета
Ніколи так про неї не думав…
В пам’ять врізалася цитата з музею – що для невеликої кількості людей ця місцевість була курортом (ну так, колись тут був курорт без ракет і цього всього та і згодом так трохи лишалося), для більшої кількості місцем роботи, а для величезної – жахом (для великої кількості робіт використовувалася праця військовополонених з навколишніх концентраційних таборів).
Але найяскравіші враження по собі лишив підводний човен-музей
Отак я там погуляв, находив купу кілометрів, а згодом зрозумів, що марно втратив купу часу, була можливість розумніше ним скористатися, але то вже таке.
А ще там, неочікувано, був музей іграшок.
Повернувся назад в Польщу. Тут було саме вузьке місце мого геніального плану. Нічний автобус у Вроцлав їхав з Щецина, як добратися з Свіноуйсьця до Щецина з встиганням на автобус викликало в мені деякі хвилювання, проте я сподівався, що на місці розберуся.
Результатом стала така реально типова маршрутка-спринтер ))) І лююююта дорога до Щецина. В мене склалося враження, що поляки в ямковий ремонт не вміють… Дорога була ніби і полатана, але на наших латках так не ковбасить, як витряхало всі нутрощі там… Можливо за ці роки вже і переклали.
В результаті вдалося декілька годин погуляти по Щецину.
Найзапам’ятовувальніше враження з нього – це вічний дощ-мряка і зміни внутрішніх станів – від «та, що той дощовик витягувати, ліньки, не встигну намокнути під таким дощиком», проміжним станом «та, вже пізно той дощовик вдівати, все одно змок» та кінцевим «чому я не вдів дощовик, коли думав, що вже пізно».
Загалом змерз, змок, проте місто подивився, обходив та виматюкався на тамтешні вокзали.
Вроцлав. Вроцлав прекрасний, надзвичайно цікавий, з купою неймовірних будівель та закладів. Дякуючи нічному автобусу потрапив в нього самого-самого ранечка, коли деякі особи, судячи по їх вигляду, ще поверталися додому після нічних буйних гулянок, проте це дало можливість пофотографувати пусті вулиці.
Гноми, в Вроцлаві трапляються, навіть якщо ти і не ставиш собі ціллю їх шукати
І річка, і купа каналів, і острова, умммм, як я таке люблю
З найяскравішого звідти – це місцевий зоопарк, навіть не так сам зоопарк, який безсумнівно один з найкрутіших, а Африкаріум у ньому, де я ходив з відкритим ротом і кайфував-медитував.
Де вперше побачив і пройшов в тунелі під водою, коли ти отак йдеш а над тобою рибки плавають )))
З Вроцлава шлях лежав до Кракова. До цього я вже побував в цьому місті, то вже ввечері планував їхати далі в сторону дому, проте все ж щось побачити встиг. І крім розкручених туристичного центра та Казімежа побував в музеї польської авіації.
Який того разу лишив по Кракову найяскравішу згадку.
З Кракова я вирішив дослідити економ маршрут до Львова, про який начитався. В принципі реально і не так вже й складно + дає можливість оглянути Жешув та Перемишль. В мене вийшло автобус Краків-Жешув 5 зл., електричка Жешув-Перемишль 10.5 злотих, маршрутка Перемишль-Кордон 2.5 злотих, електричка кордон-Львів 18 грн. Навіть на сьогоднішній курс – це шара.
Нічний Жешув виявився пустющим
Обходив його за час між автобусом та електричкою.
А от по Перемишлю бродити мені стало ліньки. Сів в таку вже прям типову маршрутку, яка їздить по факту заповнення і чекав поки мене довезуть до кордону.
Перехід кордону насправді лишив по собі гнітючу картинку і додав розуміння чому польські прикордонники так ставляться до нас
Перебрався на нашу сторону.
Дочекався електрички та без пригод добрався до Львова, а звідти вже й додому.
Сподіваюся, згодом окремо про всі ті міста, музеї які там відвідав таки напишу і
Далі буде…