![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПісля відвідин оглядового майданчику на башті Археологічного музею, я зрозумів, що хоч і не хочеться втрачати дорогоцінного часу, але поїсти вже явно пора, оскільки останній раз це було десь о 6-тій ранку в Варшаві. Розпочав пошуки місця, де то заправитися енною кількістю калорій.
Різноманітні ресторації на Длугій, ще по проходу раніше успішно відлякали своїми цінниками і покращили роботу мозку, який пригадав про прочитане колись про млєчні кухні, мол і дешево, і наїстися можна (на наступний день така знайшлася і на Длугій, неочікувано).
Отже, почав шукати їх, найшов якусь – дійсно, можна взяти звичайної картоплі, котлет і.т.п. без всяких витребеньок та за адекватну для мене ціну.
І ніби швидко поїв, проте коли вийшов на вулицю – настала вже ніч. Ну що ж, я завжди стверджую, що цікаві міста варто дивитися в різні пори доби, і в кожну вони виглядатимуть інакше – нічого страшного, йду досліджувати Гданськ далі…
Виявляється, що я біля Жураву все ж таки побував, принаймні біля внутрішньоміської сторони.
З цієї сторони в них важко впізнати один із символів міста – будівлю, яка одночасно виконувала роль і воріт, і портового крану. Сучасного вигляду набула в 1442-1444 роках і кран цієї брам міг піднімати вантажі на висоту до 27 метрів.
Теж вже ввечері добрався нарешті до Маріацького костелу, власне він на другому плані, а на першому – Королівська каплиця, споруджена 1678-1681 роках
також можна помітити 3-х левів, це частина фонтану під назвою Фонтан Чотирьох кварталів. Кожен лев дивиться в сторону одного з кварталів старого поділу міста.
Що ще побачив під покровом ночі і в світлі ламп далі під cut-ом…
Власне, будівля Маріацького костелу. Вона настільки гігантська а навколишні будинки настільки щільної її обступили, що цілком сфотографувати практично неможливо…
Воно і не дивно, адже вона вважається найбільшою цегляною церквою в світі. Збудована протягом XIII-XVI ст.
Добре, що поряд є невелика модель, як то прийнято, можна в такому випадку охопити поглядом весь костел одним поглядом і однією фотографією )
Вийшов на Длугі Тарг, як же оминути центральну частину міста…
Добре, що на ньому багато зручних для фотографування ганків, смітників та стовпів :)
Ратуша Старого Міста крупним планом.
Огорожа фонтану Нептуна теж непоганий такий штатив:) – Зелена брама та площа в іншу сторону.
Золоті ворота
Барбакан-тюрма-катівня
Після цього я вирішив переміститися ще в одну історичну частину міста – Старе Передмістя, в якому вже не виконували таку комплексну післявоєнну відбудову, частково забудували типовими багатоповерховими коробками, але вкраплення старовина все ж лишилися.
На шляху трапився невеликий фахверковий будиночок.
Це вже будівлі з Старого Передмістя – костел Св. Трійці початкова будівля якого з’явилася в 1422-1433 р.
А згодом добудовувалися та розбудувалися протягом століть. Зокрема, на цьому ж фото – фахверковий будиночок ліворуч – це притулок для бідняків зведений в XVII ст., а готична будівля праворуч – каплиця Св. Анни 1480 року.
Загалом, з старовини, так на перший погляд, тут вціліли тільки великі костели – костел Св. Петра і Павла XIV-XVI ст.
Читав, що далі ще є цікаві оборонні споруди – бастіони, гідротехнічні, ворота ще якісь, але в темноті, а там доволі темно в ту сторону було, бажання йти не виникло. Мабуть добре. Наступного разу, коли побував в Гданську, таки сходив туди вдень і візуально райончик, через який довелося йти, довір’я не викликав – все якесь пошарпане, обдерте…
Костел Св. Трійці і Національний музей з протилежної сторони.
Обійшов навколо костелу Св. Петра.
Один із бокових фасадів
Тильна частина – цегли в Гданську було багато…
Поруч з цим костелом в 2009 році вірмени встановили Хачкар
На цьому я вирішив закруглятися та йти заселятися й завалюватися спати. Проте якимось дивом знов опинився поруч з ратушею, от в упор не пам’ятаю кудою я туди дійшов і чого.
Проте, натомість, маю фотографію ще з одного ракурсу.
І модель поруч.
На цьому я вже практично навпрямки пішов до житла, заселився, зрозумів, що в хостелі, принаймні цьому, можна буде спокійно виспатися та доволі комфортно і привітно зі сторони персоналу, завалився спати до наступного дня, який планувався і таки здійснився не менш наповненим.
Про що, сподіваюся, я згодом напишу і …
Далі буде…
Різноманітні ресторації на Длугій, ще по проходу раніше успішно відлякали своїми цінниками і покращили роботу мозку, який пригадав про прочитане колись про млєчні кухні, мол і дешево, і наїстися можна (на наступний день така знайшлася і на Длугій, неочікувано).
Отже, почав шукати їх, найшов якусь – дійсно, можна взяти звичайної картоплі, котлет і.т.п. без всяких витребеньок та за адекватну для мене ціну.
І ніби швидко поїв, проте коли вийшов на вулицю – настала вже ніч. Ну що ж, я завжди стверджую, що цікаві міста варто дивитися в різні пори доби, і в кожну вони виглядатимуть інакше – нічого страшного, йду досліджувати Гданськ далі…
Виявляється, що я біля Жураву все ж таки побував, принаймні біля внутрішньоміської сторони.
З цієї сторони в них важко впізнати один із символів міста – будівлю, яка одночасно виконувала роль і воріт, і портового крану. Сучасного вигляду набула в 1442-1444 роках і кран цієї брам міг піднімати вантажі на висоту до 27 метрів.
Теж вже ввечері добрався нарешті до Маріацького костелу, власне він на другому плані, а на першому – Королівська каплиця, споруджена 1678-1681 роках
також можна помітити 3-х левів, це частина фонтану під назвою Фонтан Чотирьох кварталів. Кожен лев дивиться в сторону одного з кварталів старого поділу міста.
Що ще побачив під покровом ночі і в світлі ламп далі під cut-ом…
Власне, будівля Маріацького костелу. Вона настільки гігантська а навколишні будинки настільки щільної її обступили, що цілком сфотографувати практично неможливо…
Воно і не дивно, адже вона вважається найбільшою цегляною церквою в світі. Збудована протягом XIII-XVI ст.
Добре, що поряд є невелика модель, як то прийнято, можна в такому випадку охопити поглядом весь костел одним поглядом і однією фотографією )
Вийшов на Длугі Тарг, як же оминути центральну частину міста…
Добре, що на ньому багато зручних для фотографування ганків, смітників та стовпів :)
Ратуша Старого Міста крупним планом.
Огорожа фонтану Нептуна теж непоганий такий штатив:) – Зелена брама та площа в іншу сторону.
Золоті ворота
Барбакан-тюрма-катівня
Після цього я вирішив переміститися ще в одну історичну частину міста – Старе Передмістя, в якому вже не виконували таку комплексну післявоєнну відбудову, частково забудували типовими багатоповерховими коробками, але вкраплення старовина все ж лишилися.
На шляху трапився невеликий фахверковий будиночок.
Це вже будівлі з Старого Передмістя – костел Св. Трійці початкова будівля якого з’явилася в 1422-1433 р.
А згодом добудовувалися та розбудувалися протягом століть. Зокрема, на цьому ж фото – фахверковий будиночок ліворуч – це притулок для бідняків зведений в XVII ст., а готична будівля праворуч – каплиця Св. Анни 1480 року.
Загалом, з старовини, так на перший погляд, тут вціліли тільки великі костели – костел Св. Петра і Павла XIV-XVI ст.
Читав, що далі ще є цікаві оборонні споруди – бастіони, гідротехнічні, ворота ще якісь, але в темноті, а там доволі темно в ту сторону було, бажання йти не виникло. Мабуть добре. Наступного разу, коли побував в Гданську, таки сходив туди вдень і візуально райончик, через який довелося йти, довір’я не викликав – все якесь пошарпане, обдерте…
Костел Св. Трійці і Національний музей з протилежної сторони.
Обійшов навколо костелу Св. Петра.
Один із бокових фасадів
Тильна частина – цегли в Гданську було багато…
Поруч з цим костелом в 2009 році вірмени встановили Хачкар
На цьому я вирішив закруглятися та йти заселятися й завалюватися спати. Проте якимось дивом знов опинився поруч з ратушею, от в упор не пам’ятаю кудою я туди дійшов і чого.
Проте, натомість, маю фотографію ще з одного ракурсу.
І модель поруч.
На цьому я вже практично навпрямки пішов до житла, заселився, зрозумів, що в хостелі, принаймні цьому, можна буде спокійно виспатися та доволі комфортно і привітно зі сторони персоналу, завалився спати до наступного дня, який планувався і таки здійснився не менш наповненим.
Про що, сподіваюся, я згодом напишу і …
Далі буде…