![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Карпати. Аршиця. Озеро Росохан.
Колись давним давно, пару років назад, один із моїх товаришів подав ідею походити горами – Карпатами, інша група товаришів, в тому числі і я, погодилися на таку провокацію (практичного досвіду у всіх практично "0" було) . План складав він, раціон він же, так що практичних порад надати не можу. В планах було пройтися хребтом Аршиці, а також відвідати озера Росохан та Аршицю.
При поділі загальнокорисного вантажу мені тоді дісталися сипучі, сухі харчові продукти – гречки, риси, кілограм зо 5, палатка та казанок, ну нічого, терпимо, принаймні можна було все нормально розмістити. Подивилися погоду, з трьох днів, що передбачалися для походу, як мінімум один (на кожному сайті свій) обіцяв бути сонячний. Тому, як рішили, то поїхали.
Старт пішої частини передбачався з останнього оплоту цивілізації в цьому регіоні – села Осмолода. До нього добралися без проблем, якщо не рахувати кола пошани по місцевим дорогам, коли звернули в потрібному напрямі з Калуша, а потім до Калуша і повернулися. Але нічого. Добралися. В спеціальній бесідці розклалися, поснідали… Пес натякав, що він теж не проти
А що їжа - нє-нє, ні грама не цікавить.
Погода в перший день була оптимістична, десь така
Деякі почали питати, а чи не придумати нам план Б, з’ївши і випивши все прямо тут, але такі деструктивні ідеї не пройшли, і наша група рушила вперед
так, погода надзвичайно позитивна :)
На виході з села в дику сторону встановлено КПП, схоже на Ворохто-Говерлівське, але без таких прикольних шлагбаумів, як там і без наглядача, так що пройшли мимо ніким не зачеплені. Поруч з ним транспарант, який ілюструє існуючі туристичні маршрути, що беруть тут початок.
Ми йшли спочатку по жовтому, а потім повернули на приток – Мшану.
Дорога
На перехрестях, де розходяться маршрути, були встановлені інформаційні знаки
нам по чорному маршруту
Час від часу зустрічалися вирубки, до речі, звернув увагу тоді, що там де вирубки, дороги були всі в калюжах, мокрі, болотисті – вода стікала з гір, а тільки йшли знов дерева – як вода щезала і була помірна зволоженість.
Вирубка, з якимось гандончиком підвішеним, не знаю як по іншому ту штуку назвати і для чого вона призначена, ніхто не в курсі?
Перебралися через річку, ех, люблю я гірські річки
Видно залишки моста вузькоколійки, якщо приглянутися.
І пішли далі
Нова поросль і старі дерева на схилі
Якась разючо-зелена рослинка
Гори в хмарах
Ми в нього таки заберемося скоро, то хоч дощ перестане капати
Внизу пройшли якийсь чи то скит, чи монастир, коли йшли туди я ще повний сил))) можу з рюкзаком кругом пошаритися, подивитися, пофотографувати
2-Д інформаційний знак
Ще струмок
І черговий вказівник, для нас крайній, більше перехресть не буде
чорний маршрут, на лижних трасах так позначають самі складні траси, але тут не так мабуть :)
Водопад чомусь вийшов перекошений і розфокусований, навіть не знаю чому, єдина його фотографія, чомусь більше не зробив тоді
Як піднялися, вище, то річки трохи вже по спокійніші, менше води в себе встигають понабирати
Дорогу потроху затискає ліс
Береги річки стають все крутіші
Попадаються дивні ялинки, з якимось червоними суцвіттями
Річки змінюються на струмки
І дертися все круче і круче, тому фотоапарат в чохол, нові точки опори в дію і вперед.
Рюкзак якийсь все тяжчий ставав %)
І ось, нарешті, воно, висолопивши язика видерлися до першого об’єкта наших планів – гірського озера Росохан, що знаходиться на висоті 1120 м. Чесно кажу, подих захопило, я такого ще не бачив, якраз ще трохи випогодилося було, фотографії, ну ніяк не передадуть ту красу
За однією з версій, озеро утворилося після удару метеориту, за іншою – після зсуву, глибина – до 4 м., живність відсутня.
Розклали палатки, розпалили вогнище, влаштувалися.
знизу озеру, поруч з ним є зручна полка, на якій можна отаборятися.
Поки то все відбулося, наступив вечір.
Щось там піджарили, щось з’їли, по максимуму випили, щоб потім менше нести, засиділися до ночі. Потім розбрелися спати.
В інтернеті потім вичитав, що там медвежі ходять, але тоді ми про це не знали… :)
Зранку проснувся, в годин 8, сфотографував озеро оповите ранішнім туманом,
там тільки ще привидів не вистачало.
Пподивився що всі ще сплять і завалився собі сам.
День обіцяв бути жарким – дертися вверх на хребет.
Далі буде…
При поділі загальнокорисного вантажу мені тоді дісталися сипучі, сухі харчові продукти – гречки, риси, кілограм зо 5, палатка та казанок, ну нічого, терпимо, принаймні можна було все нормально розмістити. Подивилися погоду, з трьох днів, що передбачалися для походу, як мінімум один (на кожному сайті свій) обіцяв бути сонячний. Тому, як рішили, то поїхали.
Старт пішої частини передбачався з останнього оплоту цивілізації в цьому регіоні – села Осмолода. До нього добралися без проблем, якщо не рахувати кола пошани по місцевим дорогам, коли звернули в потрібному напрямі з Калуша, а потім до Калуша і повернулися. Але нічого. Добралися. В спеціальній бесідці розклалися, поснідали… Пес натякав, що він теж не проти
А що їжа - нє-нє, ні грама не цікавить.
Погода в перший день була оптимістична, десь така
Деякі почали питати, а чи не придумати нам план Б, з’ївши і випивши все прямо тут, але такі деструктивні ідеї не пройшли, і наша група рушила вперед
так, погода надзвичайно позитивна :)
На виході з села в дику сторону встановлено КПП, схоже на Ворохто-Говерлівське, але без таких прикольних шлагбаумів, як там і без наглядача, так що пройшли мимо ніким не зачеплені. Поруч з ним транспарант, який ілюструє існуючі туристичні маршрути, що беруть тут початок.
Ми йшли спочатку по жовтому, а потім повернули на приток – Мшану.
Дорога
На перехрестях, де розходяться маршрути, були встановлені інформаційні знаки
нам по чорному маршруту
Час від часу зустрічалися вирубки, до речі, звернув увагу тоді, що там де вирубки, дороги були всі в калюжах, мокрі, болотисті – вода стікала з гір, а тільки йшли знов дерева – як вода щезала і була помірна зволоженість.
Вирубка, з якимось гандончиком підвішеним, не знаю як по іншому ту штуку назвати і для чого вона призначена, ніхто не в курсі?
Перебралися через річку, ех, люблю я гірські річки
Видно залишки моста вузькоколійки, якщо приглянутися.
І пішли далі
Нова поросль і старі дерева на схилі
Якась разючо-зелена рослинка
Гори в хмарах
Ми в нього таки заберемося скоро, то хоч дощ перестане капати
Внизу пройшли якийсь чи то скит, чи монастир, коли йшли туди я ще повний сил))) можу з рюкзаком кругом пошаритися, подивитися, пофотографувати
2-Д інформаційний знак
Ще струмок
І черговий вказівник, для нас крайній, більше перехресть не буде
чорний маршрут, на лижних трасах так позначають самі складні траси, але тут не так мабуть :)
Водопад чомусь вийшов перекошений і розфокусований, навіть не знаю чому, єдина його фотографія, чомусь більше не зробив тоді
Як піднялися, вище, то річки трохи вже по спокійніші, менше води в себе встигають понабирати
Дорогу потроху затискає ліс
Береги річки стають все крутіші
Попадаються дивні ялинки, з якимось червоними суцвіттями
Річки змінюються на струмки
І дертися все круче і круче, тому фотоапарат в чохол, нові точки опори в дію і вперед.
Рюкзак якийсь все тяжчий ставав %)
І ось, нарешті, воно, висолопивши язика видерлися до першого об’єкта наших планів – гірського озера Росохан, що знаходиться на висоті 1120 м. Чесно кажу, подих захопило, я такого ще не бачив, якраз ще трохи випогодилося було, фотографії, ну ніяк не передадуть ту красу
За однією з версій, озеро утворилося після удару метеориту, за іншою – після зсуву, глибина – до 4 м., живність відсутня.
Розклали палатки, розпалили вогнище, влаштувалися.
знизу озеру, поруч з ним є зручна полка, на якій можна отаборятися.
Поки то все відбулося, наступив вечір.
Щось там піджарили, щось з’їли, по максимуму випили, щоб потім менше нести, засиділися до ночі. Потім розбрелися спати.
В інтернеті потім вичитав, що там медвежі ходять, але тоді ми про це не знали… :)
Зранку проснувся, в годин 8, сфотографував озеро оповите ранішнім туманом,
там тільки ще привидів не вистачало.
Пподивився що всі ще сплять і завалився собі сам.
День обіцяв бути жарким – дертися вверх на хребет.
Далі буде…
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
гори як завжди манливі : )
no subject
Це поки не гори навіть, передгір'я культурне )))
no subject
Природа дуже гарна!
no subject
no subject
в Осмолоді мій дідусь працював, і їздив нароботу якраз тою вузькоколійкою (він був в бригаді майстрів, які ремонтували гірські мости по всіх Карпатах) -- от тепер розумію -- яка важка але красива робота була -- вони на тиждень виїжджали -- і навколо тільки гори-гори-гори
no subject