![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
- бар,
- враження,
- мандри,
- море,
- чорногорія
Чорногорія. Пригоди четвертого дня. Маслини, приватні райони, палац і сучасна забудова.
Насолодившись сповна Старим містом, через місцеву малоповерхову забудову побрів в пошуках багатотисячолітньої маслини. Пройшов буквально трішки, а для того щоб побачити мури, вже потрібно піднімати голову.
Вдарився був трохи в картографічний кретинізм, в результаті довго спускався вниз, все вужчішими вуличками(що мало б напрягти, але ж ні) поки не ткнувся в тупик. Розстроївся, матюкнувся, розвернувся, пішов назад вверх...
Бар, місто маслин, вони тут всюди, навіть в якихось закапелках...
Тут же видно сумний кут нахилу дороги :(
На шляху попалася місцева школа, маслина є :)
Трішки напрягли написи на парканах
Але в результаті дорогою не промахнувся, як і було сплановано, вийшов до місцевої лікарні
Підозрюю, що це вертолітний майданчик
Ну і кругом звичайно маслини, мабуть трохи свіжіші за свою знамениту товарку, але не менш рел'єфні
Як йшов, трапилася чергова церква, я біля неї особливо і н езатримувався, сфотографував і пішов далі
Виявляється, це православний кафедральний собор Св. Миколая. Збудований , ймовірно, в 1863 р. на основі більш старішої XVI ст.
Якийсь нетиповий маєток, привернув в першу чергу увагу, своїми кольорами на фоні інших
Далі, аж до маслини вже не фотографував. Мій організм зіграв зі мною злий жарт, блін. Я взагалі протягом дня споживаю різних напоїв дуже рідко та мало, із-за цього і не звик носити з собою воду в подібних ескападах. А тут, на спеці, я раптом себе відчув як мандрівник в пустелі, організм раптом рішив, що він обезводився... А магазинів то немає... Стало загалом, сумно.
Але нічого, до маслини я таки дочапав.
А покажу її окремо :)
Тут пощастило, якийсь зальотний таксист за сущу мєлоч погодився відвезти в сучасне місто. Правда він спочатку попередніх пасажирів завіз до місця, звідки почався мій похід на маслину :), а звідти вирушив вже вниз, до моря. По дорозі агітував інших теж під'їхати :) Правда в цьому йому не сильно пощастило, так ніхто і не погодився...
Висадив мене прямо напроти військового порту
але про те теж окремо :)
З іншої сторони, катеро-яхто парковка
Міні розв'язка перед морським вокзалом
Специфічна прикраса площі перед ним
Барський морський вокзал
Барська маріна — ліс щогл, стільки ще мені бачити не доводилося...
Безлюдна набережна
все правильно, всі нормальні сидять або сплять зараз десь по тіньках, ну максимум в морі сидять, а не та як я на сонці жаряться...
Знайшовся ще один королівський палац
Називався цей палац вілла “Тополиця” і був збудований в 1885 р. Королівським він ніколи не був, відносився до володінь сина Ніколи І — Данила, а згодом взагалі перейшов в користування дочки — Зорки.
В більш сучасні часи палац пережив історію подібно до тої яку переживало і не пережило багато наших палаців — сільськогосподарська школа, житловий будинок, бібліотека. Але вчасно одумалися і в 1977 році зробили в ньому музей.
В середині побував. Але нічого не запам'яталося... Скоріше відпочив в хоолдку від спеки.
Позаду розбитий невеликий сад. Інтернети пишуть, що там росте багато рідкісних дерев та кущів, але мені ніхто їх не показував, той я і увагу не звернув. Лишень ще один якір з вінтом в обрамленні квітів сфотографував
Сам король
Пішов назад, зустрівся будинок в колір черепиці і квітів
Публічна бібліотека
А поряд з нею така пам'ятна дошка в честь якогось фестивалю.
Дивно так, стояв на неї дивився, чомусь такі думки в голову нахлинули... Ще 1987 р. Югославія ще існує, війни ніякої немає, дитячий фестиваль.... не знаю, от саме біля цього релікта Югославії чомусь стало лячно...
Звідси вже звернув з набережних вулиць пішов в глибину міста. Я от читав, що десь в Барі є магазини з низькими цінами, мол тут порт, і тут купа всяких товарів, їздять сюди отоварюватися... Можливо це тут?
Хоча ці будівлі, якщо чесно, мені нагадали хмельницькі павільйони на продуктовому базарі, теж монументально-бетонні, теж круглі і теж три штуки. Хіба що конфігурація дахів відрізняється.
Неочікувано на шляху трапився пам'ятник князю Володимиру
Я з початку здивувався, невже слава нашого якимось чином туди дійшла, що його рішили теж увіковічити... Але ні, у них є свій — Іван Володимир, теж святий, теж був князем в невеличкій державі Дуклії на місцевих теренах.
І от, нарешті, ура, можна відпочити від вузьких вуличок, черепичних дахів, середньовіччя, 2-3-х поверхових будинків і потрапити майже додому :)
Чи то місцевий променад, чи то місцевий спальнік
Ну не краса ж? Відпочинок для очей.
Схоже, тут навіть є навіть багатоповерхові новобудови
Це мене ще цікавила місцева мерія, хотілося побачити її тут. Ось і вона
Вгледів зупинку, сів, запитав чи доберуся до вокзалу, сказали, що так, має бути автобус. Я подумав, що пішохідних мандрівок досить і успішно на ньому доїхав.
Ну а з автовокзалу, знесилений, але задоволений, успішно добрався додому, пообідав — пополуднічав та ще й на пляжі потюленити встиг.
Далі буде...
Вдарився був трохи в картографічний кретинізм, в результаті довго спускався вниз, все вужчішими вуличками(що мало б напрягти, але ж ні) поки не ткнувся в тупик. Розстроївся, матюкнувся, розвернувся, пішов назад вверх...
Бар, місто маслин, вони тут всюди, навіть в якихось закапелках...
Тут же видно сумний кут нахилу дороги :(
На шляху попалася місцева школа, маслина є :)
Трішки напрягли написи на парканах
Але в результаті дорогою не промахнувся, як і було сплановано, вийшов до місцевої лікарні
Підозрюю, що це вертолітний майданчик
Ну і кругом звичайно маслини, мабуть трохи свіжіші за свою знамениту товарку, але не менш рел'єфні
Як йшов, трапилася чергова церква, я біля неї особливо і н езатримувався, сфотографував і пішов далі
Виявляється, це православний кафедральний собор Св. Миколая. Збудований , ймовірно, в 1863 р. на основі більш старішої XVI ст.
Якийсь нетиповий маєток, привернув в першу чергу увагу, своїми кольорами на фоні інших
Далі, аж до маслини вже не фотографував. Мій організм зіграв зі мною злий жарт, блін. Я взагалі протягом дня споживаю різних напоїв дуже рідко та мало, із-за цього і не звик носити з собою воду в подібних ескападах. А тут, на спеці, я раптом себе відчув як мандрівник в пустелі, організм раптом рішив, що він обезводився... А магазинів то немає... Стало загалом, сумно.
Але нічого, до маслини я таки дочапав.
А покажу її окремо :)
Тут пощастило, якийсь зальотний таксист за сущу мєлоч погодився відвезти в сучасне місто. Правда він спочатку попередніх пасажирів завіз до місця, звідки почався мій похід на маслину :), а звідти вирушив вже вниз, до моря. По дорозі агітував інших теж під'їхати :) Правда в цьому йому не сильно пощастило, так ніхто і не погодився...
Висадив мене прямо напроти військового порту
але про те теж окремо :)
З іншої сторони, катеро-яхто парковка
Міні розв'язка перед морським вокзалом
Специфічна прикраса площі перед ним
Барський морський вокзал
Барська маріна — ліс щогл, стільки ще мені бачити не доводилося...
Безлюдна набережна
все правильно, всі нормальні сидять або сплять зараз десь по тіньках, ну максимум в морі сидять, а не та як я на сонці жаряться...
Знайшовся ще один королівський палац
Називався цей палац вілла “Тополиця” і був збудований в 1885 р. Королівським він ніколи не був, відносився до володінь сина Ніколи І — Данила, а згодом взагалі перейшов в користування дочки — Зорки.
В більш сучасні часи палац пережив історію подібно до тої яку переживало і не пережило багато наших палаців — сільськогосподарська школа, житловий будинок, бібліотека. Але вчасно одумалися і в 1977 році зробили в ньому музей.
В середині побував. Але нічого не запам'яталося... Скоріше відпочив в хоолдку від спеки.
Позаду розбитий невеликий сад. Інтернети пишуть, що там росте багато рідкісних дерев та кущів, але мені ніхто їх не показував, той я і увагу не звернув. Лишень ще один якір з вінтом в обрамленні квітів сфотографував
Сам король
Пішов назад, зустрівся будинок в колір черепиці і квітів
Публічна бібліотека
А поряд з нею така пам'ятна дошка в честь якогось фестивалю.
Дивно так, стояв на неї дивився, чомусь такі думки в голову нахлинули... Ще 1987 р. Югославія ще існує, війни ніякої немає, дитячий фестиваль.... не знаю, от саме біля цього релікта Югославії чомусь стало лячно...
Звідси вже звернув з набережних вулиць пішов в глибину міста. Я от читав, що десь в Барі є магазини з низькими цінами, мол тут порт, і тут купа всяких товарів, їздять сюди отоварюватися... Можливо це тут?
Хоча ці будівлі, якщо чесно, мені нагадали хмельницькі павільйони на продуктовому базарі, теж монументально-бетонні, теж круглі і теж три штуки. Хіба що конфігурація дахів відрізняється.
Неочікувано на шляху трапився пам'ятник князю Володимиру
Я з початку здивувався, невже слава нашого якимось чином туди дійшла, що його рішили теж увіковічити... Але ні, у них є свій — Іван Володимир, теж святий, теж був князем в невеличкій державі Дуклії на місцевих теренах.
І от, нарешті, ура, можна відпочити від вузьких вуличок, черепичних дахів, середньовіччя, 2-3-х поверхових будинків і потрапити майже додому :)
Чи то місцевий променад, чи то місцевий спальнік
Ну не краса ж? Відпочинок для очей.
Схоже, тут навіть є навіть багатоповерхові новобудови
Це мене ще цікавила місцева мерія, хотілося побачити її тут. Ось і вона
Вгледів зупинку, сів, запитав чи доберуся до вокзалу, сказали, що так, має бути автобус. Я подумав, що пішохідних мандрівок досить і успішно на ньому доїхав.
Ну а з автовокзалу, знесилений, але задоволений, успішно добрався додому, пообідав — пополуднічав та ще й на пляжі потюленити встиг.
Далі буде...