terwik | Чорногорія. Пригоди п'ятого дня. Котор. Місто запаморочливих видів, палаців та церков. Частина 3.

Вийшов на бастіон, почав оглядатися.
Подібно іншим старим містам Котор не обійшовся без сцени, тут її вирішили розмістити на ньому.

З бастіону відкриваються види на вже побачені нами об’єкти:
Церква Св. Миколая

Храм Св. Марії на річці

Річка Шкудра і місце, звідки було зроблено перші фотографії з самого першого посту про Котор.

Звідси воно все не таке вражаюче, колір річки не такий яскравий але теж гарно.

Ну і сам бастіон

Тут вже рішили не відтягувати, і таки підніматися на верх, брати приступом місцеву фортецю. Якраз недалеко звідси і було йти.

Пройшли під аркою

Та й наверх. Якщо чесно, я вже звик до таких переміщень трохи в Чорногорії, той несильно втомився. Про фортецю знову ж таки окремо.

До речі, періодично в місті зустрічалися ще подібні до тої арки утворення, коли гуляли просто по ньому, вже після спуску, то трапилося от таке цікаве утворення просто над вуличкою

праворуч внизу типовий місцевий :)

Що ще цікавого, зустрілася ще така колонка, не знаю чи вона чимось знаменита, навряд чи…

Судячи по відсутності ручки, не робоча.

Заглянули в під’їзд якогось з будинків

Трохи перекусили, та й пішли сторону автобусної.
На шляху трапилися невеличкі ворота

З, ймовірно, Венеціанським військовим шпиталем 1769 р.

І великі ворота з бастіоном, які мають однозвучну назву – ворота та бастіон Гурдіча

Бастіон був зведений в 1470 р.

А ворота будувалися-добудовували-перебудовувалися протягом XIII-XVIII ст..

На нього теж можна піднятися і ясне діло, що я це зробив
Місцева маріна з нього

І саме місто

Ще з старовинного на шляху до автовокзалу трапилися руїни францисканського монастиря.

Зруйнували його самі которці, оскільки у випадку нападу ворогів, після захвату, він перетворювався в ідеальний об’єкт для облоги міста.

На цьому старовинні руїни закінчилися, проте трапилися сучасні. Якийсь закинутий завод

Підозрюю, що шарикопідшипниковий.

Ну і місцева автобусна станція, а-ля барська, але в патріотичних кольорах

Автобус довго чекати не довелося, з квитками і місцями проблем не було, їхав він не безпосередньо в Будву а ще далі, тому доставив нас в Бечічі, чому ми були і раді.

З містом наразі все. Але лишилися ще окремі об’єкти.

Сподіваюся, далі буде…