![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikВийшов на бастіон, почав оглядатися.
Подібно іншим старим містам Котор не обійшовся без сцени, тут її вирішили розмістити на ньому.
З бастіону відкриваються види на вже побачені нами об’єкти:
Церква Св. Миколая
Храм Св. Марії на річці
Річка Шкудра і місце, звідки було зроблено перші фотографії з самого першого посту про Котор.
Звідси воно все не таке вражаюче, колір річки не такий яскравий але теж гарно.
Ну і сам бастіон
Тут вже рішили не відтягувати, і таки підніматися на верх, брати приступом місцеву фортецю. Якраз недалеко звідси і було йти.
Пройшли під аркою
Та й наверх. Якщо чесно, я вже звик до таких переміщень трохи в Чорногорії, той несильно втомився. Про фортецю знову ж таки окремо.
До речі, періодично в місті зустрічалися ще подібні до тої арки утворення, коли гуляли просто по ньому, вже після спуску, то трапилося от таке цікаве утворення просто над вуличкою
праворуч внизу типовий місцевий :)
Що ще цікавого, зустрілася ще така колонка, не знаю чи вона чимось знаменита, навряд чи…
Судячи по відсутності ручки, не робоча.
Заглянули в під’їзд якогось з будинків
Трохи перекусили, та й пішли сторону автобусної.
На шляху трапилися невеличкі ворота
З, ймовірно, Венеціанським військовим шпиталем 1769 р.
І великі ворота з бастіоном, які мають однозвучну назву – ворота та бастіон Гурдіча
Бастіон був зведений в 1470 р.
А ворота будувалися-добудовували-перебудовувалися протягом XIII-XVIII ст..
На нього теж можна піднятися і ясне діло, що я це зробив
Місцева маріна з нього
І саме місто
Ще з старовинного на шляху до автовокзалу трапилися руїни францисканського монастиря.
Зруйнували його самі которці, оскільки у випадку нападу ворогів, після захвату, він перетворювався в ідеальний об’єкт для облоги міста.
На цьому старовинні руїни закінчилися, проте трапилися сучасні. Якийсь закинутий завод
Підозрюю, що шарикопідшипниковий.
Ну і місцева автобусна станція, а-ля барська, але в патріотичних кольорах
Автобус довго чекати не довелося, з квитками і місцями проблем не було, їхав він не безпосередньо в Будву а ще далі, тому доставив нас в Бечічі, чому ми були і раді.
З містом наразі все. Але лишилися ще окремі об’єкти.
Сподіваюся, далі буде…
Подібно іншим старим містам Котор не обійшовся без сцени, тут її вирішили розмістити на ньому.
З бастіону відкриваються види на вже побачені нами об’єкти:
Церква Св. Миколая
Храм Св. Марії на річці
Річка Шкудра і місце, звідки було зроблено перші фотографії з самого першого посту про Котор.
Звідси воно все не таке вражаюче, колір річки не такий яскравий але теж гарно.
Ну і сам бастіон
Тут вже рішили не відтягувати, і таки підніматися на верх, брати приступом місцеву фортецю. Якраз недалеко звідси і було йти.
Пройшли під аркою
Та й наверх. Якщо чесно, я вже звик до таких переміщень трохи в Чорногорії, той несильно втомився. Про фортецю знову ж таки окремо.
До речі, періодично в місті зустрічалися ще подібні до тої арки утворення, коли гуляли просто по ньому, вже після спуску, то трапилося от таке цікаве утворення просто над вуличкою
праворуч внизу типовий місцевий :)
Що ще цікавого, зустрілася ще така колонка, не знаю чи вона чимось знаменита, навряд чи…
Судячи по відсутності ручки, не робоча.
Заглянули в під’їзд якогось з будинків
Трохи перекусили, та й пішли сторону автобусної.
На шляху трапилися невеличкі ворота
З, ймовірно, Венеціанським військовим шпиталем 1769 р.
І великі ворота з бастіоном, які мають однозвучну назву – ворота та бастіон Гурдіча
Бастіон був зведений в 1470 р.
А ворота будувалися-добудовували-перебудовувалися протягом XIII-XVIII ст..
На нього теж можна піднятися і ясне діло, що я це зробив
Місцева маріна з нього
І саме місто
Ще з старовинного на шляху до автовокзалу трапилися руїни францисканського монастиря.
Зруйнували його самі которці, оскільки у випадку нападу ворогів, після захвату, він перетворювався в ідеальний об’єкт для облоги міста.
На цьому старовинні руїни закінчилися, проте трапилися сучасні. Якийсь закинутий завод
Підозрюю, що шарикопідшипниковий.
Ну і місцева автобусна станція, а-ля барська, але в патріотичних кольорах
Автобус довго чекати не довелося, з квитками і місцями проблем не було, їхав він не безпосередньо в Будву а ще далі, тому доставив нас в Бечічі, чому ми були і раді.
З містом наразі все. Але лишилися ще окремі об’єкти.
Сподіваюся, далі буде…