![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Чорногорія. Пригоди п'ятого дня. Котор. Морський музей. Моделі кораблів.
Я розумію, що навряд це буде комусь цікавим, тим більше, що частина фотографій явно поганенька, навіть думав, що варто просто в основному пості про музей вказати що там є моделі і декілька як приклад навести, але не стримався та вирішив присвятити їм окремий пост.
Ще на першому поверсі, присутні експонати, які загалом задають основний напрям інших в музеї — моделі кораблів
І якщо тут це абстрактні лібурна ілірійців, трієра греків, більш пізні галеон, карака чи тартантела, то у виставкових залах присутні і конкретні кораблі, кожен зі своєю історією.
Наприклад, нава з Перасту “Leon coronato”, з 1736 року діяла на лініях між венеціанськими та балтійськими портами, поки в 1748 р. її не спалили і не втопили пірати
Которська бойова галера “Св. Трифон” , яка під керівництвом капітана Джеролімо Бізанті (десь зустрічалися вже палаци його роду) брала участь в 1571 році в бою під Лепанто та в складі венеціанських сил нанесла поразку турецькому флоту.
На третьому поверсі одразу, як магніт, до себе притягнула модель типового барку першої половини XIX — початку XX ст., “Аквіли”
Плавали такі кораблі до портів Південної та Північної Америки
Модель виконана дуже докладно, дякуючи розміру можна розглядати купу деталей
До речі, її робив той, хто ще вживу бачив ці кораблі, роком виготовлення було вказано 1883, а майстер — моряк Томо Дурдевіч.
Поряд представлена модель останнього типу великих трьох-щоглових нав, що експлуатувався на торгових лініях протягом 1815-1859 р.
Можна заглянути і в нутрощі стандартного торгового корабля, трішки старішого за ці — початку XIX ст.
Від вітрильних потихеньку переходимо до парових, спочатку комбінованих з вітрилами. Першими представниками яких в Боко-Которській затоці в 1837 році стали “Медея”
Та “Archiduca Lodovico”
Як цікаво виходять, , який мікс технологій, якщо дивитися по датах вищенаведених кораблів. Одночасно плавали чисто вітрильні нави, історія яких тягнеться ще з XVIII ст. та барки, водночас з паровими вітрильними судами з гвинтовим і коліснім приводами.
Оскільки тривалий час тут знаходилися військово-морські бази різних країн, в моделях представлені і їх представники — Австро-Угорський крейсер “Святий Георг”
В 1918 році на ньому відбулося повстання рядових і нижніх чинів, більшість яких складали слов'яни
Коли Італія під час другої світової кримнашила королівство Югославію есмінець “Загреб” був одним із небагатьох, які не потрапили до рук ворогів. Не дивлячись на заборону здійснювати збройний опір та затоплювати кораблі, офіцери “Загреба” Сергій Машера і Мілан Спасич підірвали есмінець і загинули разом з ним. В музеї є його модель.
Шматок обшивки
Та стенд
З протилежної сторони вже післявоєнний есмінець ВМС СФРЮ “Котор”, в минулому есмінець англійців тип W, 1943 р. виготовлення.
Є і навчальні кораблі, на яких учні морської школи в Которі отримували практику
Той, що ближче, це довоєнний — "Vila Velebita", а другий післявоєнний - “Nautičar”
Ну і завершимо показ моделей :) флотилією торгових суден компанії Jugooceaniji
Ну а Котор...
Далі буде...
Ще на першому поверсі, присутні експонати, які загалом задають основний напрям інших в музеї — моделі кораблів
І якщо тут це абстрактні лібурна ілірійців, трієра греків, більш пізні галеон, карака чи тартантела, то у виставкових залах присутні і конкретні кораблі, кожен зі своєю історією.
Наприклад, нава з Перасту “Leon coronato”, з 1736 року діяла на лініях між венеціанськими та балтійськими портами, поки в 1748 р. її не спалили і не втопили пірати
Которська бойова галера “Св. Трифон” , яка під керівництвом капітана Джеролімо Бізанті (десь зустрічалися вже палаци його роду) брала участь в 1571 році в бою під Лепанто та в складі венеціанських сил нанесла поразку турецькому флоту.
На третьому поверсі одразу, як магніт, до себе притягнула модель типового барку першої половини XIX — початку XX ст., “Аквіли”
Плавали такі кораблі до портів Південної та Північної Америки
Модель виконана дуже докладно, дякуючи розміру можна розглядати купу деталей
До речі, її робив той, хто ще вживу бачив ці кораблі, роком виготовлення було вказано 1883, а майстер — моряк Томо Дурдевіч.
Поряд представлена модель останнього типу великих трьох-щоглових нав, що експлуатувався на торгових лініях протягом 1815-1859 р.
Можна заглянути і в нутрощі стандартного торгового корабля, трішки старішого за ці — початку XIX ст.
Від вітрильних потихеньку переходимо до парових, спочатку комбінованих з вітрилами. Першими представниками яких в Боко-Которській затоці в 1837 році стали “Медея”
Та “Archiduca Lodovico”
Як цікаво виходять, , який мікс технологій, якщо дивитися по датах вищенаведених кораблів. Одночасно плавали чисто вітрильні нави, історія яких тягнеться ще з XVIII ст. та барки, водночас з паровими вітрильними судами з гвинтовим і коліснім приводами.
Оскільки тривалий час тут знаходилися військово-морські бази різних країн, в моделях представлені і їх представники — Австро-Угорський крейсер “Святий Георг”
В 1918 році на ньому відбулося повстання рядових і нижніх чинів, більшість яких складали слов'яни
Коли Італія під час другої світової кримнашила королівство Югославію есмінець “Загреб” був одним із небагатьох, які не потрапили до рук ворогів. Не дивлячись на заборону здійснювати збройний опір та затоплювати кораблі, офіцери “Загреба” Сергій Машера і Мілан Спасич підірвали есмінець і загинули разом з ним. В музеї є його модель.
Шматок обшивки
Та стенд
З протилежної сторони вже післявоєнний есмінець ВМС СФРЮ “Котор”, в минулому есмінець англійців тип W, 1943 р. виготовлення.
Є і навчальні кораблі, на яких учні морської школи в Которі отримували практику
Той, що ближче, це довоєнний — "Vila Velebita", а другий післявоєнний - “Nautičar”
Ну і завершимо показ моделей :) флотилією торгових суден компанії Jugooceaniji
Ну а Котор...
Далі буде...