Жовква. Місто. Частина перша.
Aug. 10th, 2014 13:35![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikЖовква — ще одне з невеличких містечок Галичини, яке дякуючи своєму розміщенні на основних магістралях краю має зручне та стабільне сполучення з обласним центром. І якщо комусь хочеться відволіктися від великого Львова і подивитися на щось менш багатоповерхове та помпезне, поринути в середньовіччя без натовпів туристів — можна виділити декілька годин та відвідати це містечко.
Що було нами і зроблено одного похмурого дня.
Хоч, відносно транспортного сполучення, Старе Село та Жовква практично однакові, але на відміну від не розкрученої та закинутої Старосільської фортеці, місту пощастило значно більше. Підозрюю, значну роль в цьому відіграли саме минулі власники, які створили та тривалий час плекали “ідеальне ренесансне” місто.
Згідно історичних досліджень на місці сучасного міста вже давньоруські часи існувало поселення Щекотин, але достовірних та 100% даних про це немає. Інше ж поселення, датою заснування якого вважається 1368 р. - це Винники. Саме на базі Винників почалася розбудова Жовкви. За ратні подвиги в 1603 р. гетьман Станіслав Жолкевський отримав право заснувати тут місто та назвати його Жовквою.
В розбудові міста брали участь Павло Римлянин, Павло Щасливий, Амброзій Прихильний.
Згодом він перейшов до Собеських. Після поділу Польщі належав Австро-угорській імперії, вв радянські часи називався Нестеровим, ну а зараз має свою стару назву та активно намагається розвиватися як туристичне місто.
Після того, як доїхали до міста та вийшли на автобусній станції, пішли оглядати місто і майже одразу потрапили на Вічеву площу. В принципі, кругом неї зосереджені чи не найстаріші цікавинки Жовкви.
Маючи певний досвід та прийнявши, що спочатку потрібно відвідувати потрібно те, що може закритися за розкладом, та й просто із-за того, що було найцікавіше, пішли спершу до замку.
Але про замок напишу згодом окремо. Зараз далі по місту.
Одразу поруч з ним височить нова ратуша.
Ратуша відносно молода, була збудована в 1932 р. Зараз використовується за своїм прямим призначенням
Поряд з ратушею та замком знаходиться пам'ятник-поховання жертв НКВС
Зі сторони ратуші в'їзд в місто колись перекривала Глинська брама. В радянські часи вона було зруйнована, оскільки військова техніка в неї не влазила, але стараннями Товариства пам'яток культури була відновлена за старими кресленнями в 1990 р.
Правіше брами, в 1606-1618 роках, постав костел Св. Лаврентія
Зводився він як родовий мавзолей Жолкевських, згодом тут поховали Якуба Собеського, інших діячів тогочаної Речі Посполитої. Завдяки цьому він отримав назву “малий Вавель”.
Архітектурні деталі храму
Портал входу
Башта-дзвінниця, має певний нахил, є нашою пізанською баштою...
Хоча, коли я там був, я про це не знав і, якщо чесно, зовсім не помітив, що вона нахилена, мабуть кут доволі маленький.
На території костелу знаходиться ще якась брила
Наскільки я зрозумів, це все що лишилося від пам'ятника Яну ІІІ
Недалеко виднілися купола ще одного храму, стало цікавим, пішли і до нього. Так ми підійшли до Василіанського монастиря з храмом серця Христового.
Кам'яний храм був збудований в1612 році, але на початку XX ст. Зазнав значних перебудов і отримав в 1934-36 рр. новий розпис. От, як на мене саме цим розписом, він і є цікавим. Там зображені канонічні церковні мотиви в поєднанні з історичними особами України — козаки, політичні діячі часів УНР-ЗУНР і.т.д. Доволі незвично було бачити в церкві на стінах не релігійних а світських персонажів. Варто побачити особисто.
На жаль, я інколи якось дивно фотографував в цій поїздці, то єдине фото яке в мене є і відноситься до цього храму — це фото його дзвіниці. Ось як вона виглядає.
А, ще він цікавий тим, що на ньому знаходить одночасно аж дів охоронні таблички часів УРСР. Їх я теж сфотографував.
Чому не сфотографував хоча б весь храм, вже навіть не згадаю...
Повернувшись назад на площу, трохи побродили нею, дивлячись на вцілілу середньовічну зубдову старої Жовкви.
Дуже подобається така конструкція будинків, могли б і зараз такі зводити — набагато зручніше ходити таким тротуарами і в спеку, і в дощ...
Візерунок з бруківки
Ще забудова
Деталі
От, якби вся така забудова була б...
І житлової площі більше...
Зазвичай в таких будинках на першому поверсі розміщувалися різні крамниці, а на другом жили власники.
Таким чином, обійшовши по колу показане вище, ми вийшли до Звіринецької брами.
Далі буде...
Що було нами і зроблено одного похмурого дня.
Хоч, відносно транспортного сполучення, Старе Село та Жовква практично однакові, але на відміну від не розкрученої та закинутої Старосільської фортеці, місту пощастило значно більше. Підозрюю, значну роль в цьому відіграли саме минулі власники, які створили та тривалий час плекали “ідеальне ренесансне” місто.
Згідно історичних досліджень на місці сучасного міста вже давньоруські часи існувало поселення Щекотин, але достовірних та 100% даних про це немає. Інше ж поселення, датою заснування якого вважається 1368 р. - це Винники. Саме на базі Винників почалася розбудова Жовкви. За ратні подвиги в 1603 р. гетьман Станіслав Жолкевський отримав право заснувати тут місто та назвати його Жовквою.
В розбудові міста брали участь Павло Римлянин, Павло Щасливий, Амброзій Прихильний.
Згодом він перейшов до Собеських. Після поділу Польщі належав Австро-угорській імперії, вв радянські часи називався Нестеровим, ну а зараз має свою стару назву та активно намагається розвиватися як туристичне місто.
Після того, як доїхали до міста та вийшли на автобусній станції, пішли оглядати місто і майже одразу потрапили на Вічеву площу. В принципі, кругом неї зосереджені чи не найстаріші цікавинки Жовкви.
Маючи певний досвід та прийнявши, що спочатку потрібно відвідувати потрібно те, що може закритися за розкладом, та й просто із-за того, що було найцікавіше, пішли спершу до замку.
Але про замок напишу згодом окремо. Зараз далі по місту.
Одразу поруч з ним височить нова ратуша.
Ратуша відносно молода, була збудована в 1932 р. Зараз використовується за своїм прямим призначенням
Поряд з ратушею та замком знаходиться пам'ятник-поховання жертв НКВС
Зі сторони ратуші в'їзд в місто колись перекривала Глинська брама. В радянські часи вона було зруйнована, оскільки військова техніка в неї не влазила, але стараннями Товариства пам'яток культури була відновлена за старими кресленнями в 1990 р.
Правіше брами, в 1606-1618 роках, постав костел Св. Лаврентія
Зводився він як родовий мавзолей Жолкевських, згодом тут поховали Якуба Собеського, інших діячів тогочаної Речі Посполитої. Завдяки цьому він отримав назву “малий Вавель”.
Архітектурні деталі храму
Портал входу
Башта-дзвінниця, має певний нахил, є нашою пізанською баштою...
Хоча, коли я там був, я про це не знав і, якщо чесно, зовсім не помітив, що вона нахилена, мабуть кут доволі маленький.
На території костелу знаходиться ще якась брила
Наскільки я зрозумів, це все що лишилося від пам'ятника Яну ІІІ
Недалеко виднілися купола ще одного храму, стало цікавим, пішли і до нього. Так ми підійшли до Василіанського монастиря з храмом серця Христового.
Кам'яний храм був збудований в1612 році, але на початку XX ст. Зазнав значних перебудов і отримав в 1934-36 рр. новий розпис. От, як на мене саме цим розписом, він і є цікавим. Там зображені канонічні церковні мотиви в поєднанні з історичними особами України — козаки, політичні діячі часів УНР-ЗУНР і.т.д. Доволі незвично було бачити в церкві на стінах не релігійних а світських персонажів. Варто побачити особисто.
На жаль, я інколи якось дивно фотографував в цій поїздці, то єдине фото яке в мене є і відноситься до цього храму — це фото його дзвіниці. Ось як вона виглядає.
А, ще він цікавий тим, що на ньому знаходить одночасно аж дів охоронні таблички часів УРСР. Їх я теж сфотографував.
Чому не сфотографував хоча б весь храм, вже навіть не згадаю...
Повернувшись назад на площу, трохи побродили нею, дивлячись на вцілілу середньовічну зубдову старої Жовкви.
Дуже подобається така конструкція будинків, могли б і зараз такі зводити — набагато зручніше ходити таким тротуарами і в спеку, і в дощ...
Візерунок з бруківки
Ще забудова
Деталі
От, якби вся така забудова була б...
І житлової площі більше...
Зазвичай в таких будинках на першому поверсі розміщувалися різні крамниці, а на другом жили власники.
Таким чином, обійшовши по колу показане вище, ми вийшли до Звіринецької брами.
Далі буде...