Трилогія Юрія Щербака.

[terwik]

Я не вмію та не люблю писати відгуки про книги, ще в школі я ненавидів літературні предмети за необхідність описувати ті чи інші повісті, романи і.т.д. в ключі, “що ж автор хотів сказати, коли він описав небо синім”. Тому зараз мені навряд чи вдасться розповісти про трилогію, що я прочитав так, щоб її захотілося прочитати кому-небудь ще. Проте свій відгук я все-одно залишу на просторах інтернету.

А мова йде про книги Юрія Щербака, які він написав протягом 2011-2014 років:
“Час смертохристів: Міражі 2077 року”
“Час Великої Гри. Фантоми 2079 року”
“Час тирана. Прозріння 2084 року”

Вже сам по собі автор є доволі цікавою особистістю, не буду нічого писати про нього, в тій же вікіпедії достатньо написано.

А в книгах розповідається про можливе наше майбутнє в вказаних в назвах роках. Події відбуваються в різних частинах світу, проте тим чи іншим способом прив'язані до України, яка вже встигла пережити декілька війн. Світ же знаходиться в перманентному конфлікті.
На протязі всіх цих книг ситуація поперемінно змінюється, настає антиутопія, утопія, хаос, відродження...
Перемішано все — фантастика, містика(зовсім небагато, не лякайтеся), бойовик, велике кохання, високі технології, злочини, зради, поразки, перемоги, продажність високих чиновників, віра в високі ідеали, таємний уряд, політичні інтриги та вищі ешелони влади. Присутня звичайно “Важка Доля Українського Народу” (с) marynochka, але не в звичному нам ключі, коли всі тільки страждають і як результат помирають , а навпаки - “борітеся — поборете” , коли головні герої не складають рук, а прикладають всіх сил для того, щоб не здати ворогу державу та привести її до процвітання.
Коли читаєш, інколи виникають ілюзії, що то не про відносно далеке майбутнє написано, а про теперішню ситуацію, інколи як про минуле. Ну як про минуле, перша книга була написана ще в 2011, коли сучасного минулого ще не існувало. Проте я її прочитав зараз, коли воно вже існувало, і от саме це близьке минуле мені контурно вбачається в деяких описуваних частинах.
Книги написані такою мовою, рідко таке враження в мене складається, я б сказав насиченою та соковитою. Ще сподобалося, що там майже відсутні матюки, якими останнім часом надзвичайно почали зловживати сучасні автори, що мені не до душі.
В чомусь вона можливо й філософська, а може й ні, може це мені так тільки здалося.
Кожна з частин містить специфічні вставки, що побіжно торкаються описуваних подій, в одній це документалістика, в іншій те саме філософське спрямування.

Найбільше, звичайно сподобалося, що це одна з небагатьох книг існуючих на сьогодні з якісною для мене фантастикою про Україну.

Ну, ось так якось вийшло, спробуйте все ж прочитати при нагоді, можливо теж сподобається.