![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikЗалізнична частина музею розмістилася в приміщеннях колишнього віялового депо. Тривалий час воно стояло в руїнах, подібно до того, як це відбувається з всякими закинутими промоб’єктам у нас. Проте, після створення Технічного музею ці приміщення в середині 80-х відбудували і розмістили відповідну йому експозицію
Саме на одному з поворотних кругів на вулиці пощастило застати Східнонімецькго тепловоза V180 (118.0) з міста Бабельсберга, фабрики імені Карла Маркса 1965 року випуску.
Всі інші сховалися в приміщенні депо. Зайдемо і ми туди.
Машини розміщені відносно хронологічно, тому і зустрічає нас на вигляд найстаріший
Borsig «Beuth». Оригінал був створений ще в 1842 році, але це репліка 1912 року. Якщо я правильно зрозумів, створена до якогось там річчя (70-ти, мабуть), цього паровоза. Цікава історія власної назви цієї моделі :). Знову ж таки, якщо я правильно зрозумів, «Beuth» було ім’ям одного з викладачів творця цієї машини, Borsig-а, він був не найкращим учнем і таким чином захотів довести, що щось може, мол, «а подивіться но, що я зробив, не дивлячись на погані оцінки» .
Попередній не схожий ще навіть на звичні нам паровози, проте наступний вже має класичної форми.
Чистокровний австріяк серії 680 з Відня, 1860 р. Ймовірно, саме його кабіну я і сфотографував
хоча і не факт, зараз вже точно не скажу.
Прусак, Hannover 1907, 1883 року випуску, теж досвідчений музейний працівник :) ,
з 1936 року оселився в музеї
Ще один Borsig, вузькоколійний, 1919 року, трудився в лісах Польщі.
358
Не дивлячись на свою масивність та велич це також вузькоколійник
Паровоз системи Гарата,NGG 13, був збудований в 1929 році в Ганновері, але все своє робоче життя провів в Південно-Африканській республіці.
А ця машина, серії 97.5, виготовлена в 1925 році в Вюртемберзі виявилася не простою
вона була призначена для використання на зубчасті залізниці Хонау-Ліхтенштейн. Це один з найбільших паровозів з класу зубчастих.
Військовий паровоз BR 52
Спрощена версія BR50 для зменшення витрат матеріалів та часу на побудову та адаптована для експлуатації на території СРСР.
Ще з непоказаного, є така афігєнна штука, як паровоз в розрізі, видно з різних сторін, котел, мільйони трубочок, всяке приладдя, можна дослідити в своє задоволення. Проте його не сфотографував.
На електриці теж присутні. Зокрема, саме перше, що можна назвати електричним локомотивом – Siemens-Ellok 1879 року. Своєрідна штука, зараз таку можна було б назвати дитячою залізницею, проте це був першим.
А ось видно спину Siemens Güterbahn-а Lok 3, половинки, колись здвоєного електровоза 1901 року.
Швейцарець Ge 4/6, збудований в 1913 році, працював на Ретійській вузькоколійній залізниці, був в експлуатації до 1973 року (60 років)
Найшвидший електровоз свого часу, прикрашений декором свого часу, тільки із-за цього не дивлячись на якість фотографії я рішився його тут показати
1938 рік. DR-Baureihe E 19. Швидкість 180 км/год. Конструктивна швидкість 225 км/год. 1938 рік.
Звичайно, є і тепловози, крім того, що був на поворотному кругові, можу так-сяк показати V200, 1957 року
це вже Західнонімецький, приблизний аналог самому першому з показаних
І з футуристичним носом, Henschel-BBC DE2500, експериментальний локомотив, таких на початку 70-х було побудовано всього 3
Але не одними паровозами, електровозами і тепловозами повний цей зал. Є і трохи інших експонатів.
Наприклад, представлені старі вагони 1-го
І 2-гого класу
Так цікаво, відсутній загальний коридор, кожне купе має власний вхід-вихід на обидві сторони, дуже незвична для мене компоновка.
Або старий двоповерховий вагон, якщо я правильно вчислив, то це Ringbahnwagen 3. Klasse (Ce) 1874 р., мав 80-90 сидячих місць 3-го класу.
Ходив в 1874 році на кільцевій берлінській залізній дорозі, бабусі сучасного S-Bahn-у. Хех, тут же ясно, що любов європейців до багатоповерхових вагонів має давню історію…
Салон передвоєнного вагону
Величезний макет залізничного Берліну 30-х
Є навіть можливість пройтися під залізничним мостом
Не справжнього, щоправда, моделі Grünentaler Hochbrücke, що функціонував на півночі країни протягом 1892-1986 років. Зараз розібраний і замінений на новий.
Ну от і все, що мав показати. Насправді там ще багато чого є…
Єдине що ще скажу – фотографії навіть невеликою частиною не передають всього того що там є, дивлячись їх не можливого осягнути те все багатство. Це треба бачити самому.
Ще, якщо цікаво, багато гарних фотографій є тут.
Після закриття музею, ми пішли дивитися місто. Про те, куди нас занесло і що ще бачили згодом.
Далі буде…
Саме на одному з поворотних кругів на вулиці пощастило застати Східнонімецькго тепловоза V180 (118.0) з міста Бабельсберга, фабрики імені Карла Маркса 1965 року випуску.
Всі інші сховалися в приміщенні депо. Зайдемо і ми туди.
Машини розміщені відносно хронологічно, тому і зустрічає нас на вигляд найстаріший
Borsig «Beuth». Оригінал був створений ще в 1842 році, але це репліка 1912 року. Якщо я правильно зрозумів, створена до якогось там річчя (70-ти, мабуть), цього паровоза. Цікава історія власної назви цієї моделі :). Знову ж таки, якщо я правильно зрозумів, «Beuth» було ім’ям одного з викладачів творця цієї машини, Borsig-а, він був не найкращим учнем і таким чином захотів довести, що щось може, мол, «а подивіться но, що я зробив, не дивлячись на погані оцінки» .
Попередній не схожий ще навіть на звичні нам паровози, проте наступний вже має класичної форми.
Чистокровний австріяк серії 680 з Відня, 1860 р. Ймовірно, саме його кабіну я і сфотографував
хоча і не факт, зараз вже точно не скажу.
Прусак, Hannover 1907, 1883 року випуску, теж досвідчений музейний працівник :) ,
з 1936 року оселився в музеї
Ще один Borsig, вузькоколійний, 1919 року, трудився в лісах Польщі.
358
Не дивлячись на свою масивність та велич це також вузькоколійник
Паровоз системи Гарата,NGG 13, був збудований в 1929 році в Ганновері, але все своє робоче життя провів в Південно-Африканській республіці.
А ця машина, серії 97.5, виготовлена в 1925 році в Вюртемберзі виявилася не простою
вона була призначена для використання на зубчасті залізниці Хонау-Ліхтенштейн. Це один з найбільших паровозів з класу зубчастих.
Військовий паровоз BR 52
Спрощена версія BR50 для зменшення витрат матеріалів та часу на побудову та адаптована для експлуатації на території СРСР.
Ще з непоказаного, є така афігєнна штука, як паровоз в розрізі, видно з різних сторін, котел, мільйони трубочок, всяке приладдя, можна дослідити в своє задоволення. Проте його не сфотографував.
На електриці теж присутні. Зокрема, саме перше, що можна назвати електричним локомотивом – Siemens-Ellok 1879 року. Своєрідна штука, зараз таку можна було б назвати дитячою залізницею, проте це був першим.
А ось видно спину Siemens Güterbahn-а Lok 3, половинки, колись здвоєного електровоза 1901 року.
Швейцарець Ge 4/6, збудований в 1913 році, працював на Ретійській вузькоколійній залізниці, був в експлуатації до 1973 року (60 років)
Найшвидший електровоз свого часу, прикрашений декором свого часу, тільки із-за цього не дивлячись на якість фотографії я рішився його тут показати
1938 рік. DR-Baureihe E 19. Швидкість 180 км/год. Конструктивна швидкість 225 км/год. 1938 рік.
Звичайно, є і тепловози, крім того, що був на поворотному кругові, можу так-сяк показати V200, 1957 року
це вже Західнонімецький, приблизний аналог самому першому з показаних
І з футуристичним носом, Henschel-BBC DE2500, експериментальний локомотив, таких на початку 70-х було побудовано всього 3
Але не одними паровозами, електровозами і тепловозами повний цей зал. Є і трохи інших експонатів.
Наприклад, представлені старі вагони 1-го
І 2-гого класу
Так цікаво, відсутній загальний коридор, кожне купе має власний вхід-вихід на обидві сторони, дуже незвична для мене компоновка.
Або старий двоповерховий вагон, якщо я правильно вчислив, то це Ringbahnwagen 3. Klasse (Ce) 1874 р., мав 80-90 сидячих місць 3-го класу.
Ходив в 1874 році на кільцевій берлінській залізній дорозі, бабусі сучасного S-Bahn-у. Хех, тут же ясно, що любов європейців до багатоповерхових вагонів має давню історію…
Салон передвоєнного вагону
Величезний макет залізничного Берліну 30-х
Є навіть можливість пройтися під залізничним мостом
Не справжнього, щоправда, моделі Grünentaler Hochbrücke, що функціонував на півночі країни протягом 1892-1986 років. Зараз розібраний і замінений на новий.
Ну от і все, що мав показати. Насправді там ще багато чого є…
Єдине що ще скажу – фотографії навіть невеликою частиною не передають всього того що там є, дивлячись їх не можливого осягнути те все багатство. Це треба бачити самому.
Ще, якщо цікаво, багато гарних фотографій є тут.
Після закриття музею, ми пішли дивитися місто. Про те, куди нас занесло і що ще бачили згодом.
Далі буде…