![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПісля огляду замків і музею йдемо містом далі. Проте вже стемніло, все інше довелося оглядати у сутінках чи ж навіть темноті у світлі ліхтарів.
Гарні фотографії в цей час було робити складо, штативу теж не було, зручні смітники траплялися рідко, тому більшість виглядатиме, от приблизно отак, як одна з башт собору Св. Стефана
До речі, минулий раз непомітив, його теж сапери перевіряли
Знайдене під шарами штукатурки середньовічне графіті XVI ст.
Графіті з філософським підтекстом — корова в окулярах (католицизм) грає в нарди з вовком/лисицею (протестантизм). Темна крапка біля корови, то не обдертий шматок штукатурки, а муха, яка уособлює духовенство. Чоловік, нижню половину якого видно на даному екземплярі образотворчого мистецтва, уособлює всяких штатських, які в сторонці чекають чим закінчиться гра, щоб стати на сторону переможця. Який загальний висновок? Цього не знаю, описав просто персонажів.
Єзуїтських костел 1623-1631 р.
Збудований поряд з Старим Університетом, є версія, що в рамках кампінї боротьби протестантизму і католицизму за людські мізки. Оскільки поруч був університет, в ньому навчалися майбутні шановані люди, то варто було їх одразу приваблювати до себе. Внаслідок цього відзначається надзвичайно багатим внутрішнім оздобленням, яке я не сфотографував. Чи це спрацьовувало, мені теж не відомо :)
Будівлю Старого Університету не сфотографував також, є лишень один з його фонтантів
Через стрьомну вуличку між домами
Розписану в кращих традиціях підворотного мистецтва
хтось знає що це за компанія?
Виходимо до будинку XVII ст “Під Василиском”
сам василиск сидить в ніші вище, якраз там де його не дуже добре видно.
Можу помилятися, але тут, здається, зображено двір Святого Хреста, через який ми щойно пройшли.
доволі затишне подвір'я, до речі і велике, що тамтешні мешканці прямо в історичному центрі Відня мають змогу паркувати автомобілі.
Побували в Грецькому кварталі
православна церква Св. Трійці 1858 р.
Поруч з грецьким кварталом знаходиться єврейський. Перехід з одного в інший мені запам'ятався чомусь вулицями-сходами, чи то там дійсно сходи були, чи якісь пагорби зараз вже не пригадаю. Але заплутані якісь вулички.
Вхідні ворота віденської синагоги “Штадттемпель”
Потім ще була Рупрехтскірхе. Проте я балбєс — подивився на неї, вона мені показалася такою непоказною, я ще й був забембаний за цілий день безкінечного ходіння на голодний шлунок, що її проігнорував.
А зря, то виявилося, була найдавніша церква Відня, початку IX ст. :(
Зате сфотографував Якірний годинник, AnkerUhr 1911 р., який вміє кучу всього, але ми того не побачили, бо був не в працездатному стані
Вже не витримали, сильно були голодні, пішли поїли, спробували традиційні для Відня страви — штрудель і жарені сердельки з якимось там гарнірчиком, полиняли на купу євро, добре, що курс тоді ще не був таким диким ну і рушили дивитися далі.
Повернулися на Кертенршрасе, пішли хаотично бродити містом, вийшли на фонтан Дронненбрунен
Від нього якимось манівцями на Грабен, симетрично протилежним відносно Чумної колони показаному раніше фонтану Josefsbrunnen, є фонтан Св. Леопольда
А ось і та сама Чумна колона, ефектно підсвітлена прожекторами
До речі, тут добре видно — зараз ми на центральній, туристичній і прогулянковій вулиці Відня, у нас би я сказав стометрівці. На годиннику зовсім не пізній час, десь після 9-тої години вечора тільки — і пустющі вулиці.
Мене це так здивувало, місто ніби вимерло, всі десь поховалися. В нас в цей час ще тільки виходять деякі :)
Вражаюча ратуша, найближча відстань на якій я біля неї побував, трохи ближче чим в Берліні :)
це була основна ціль, яка завела нас, ну ок, заради якої я притягнув нас в цей кінець міста :)
А з протилежної не менш цікавий Бургтеатр
Повертаємося по Рінгу назад, до старту ще денної прогулянки. Проте просто так це не зробиш, на шляху ще чекає бачена раніше з вікна автобуса будівля парламенту
Одним словом — імперія
Ще зустріли скромний, без будь-якого імперського розмаху пам'ятник Республіці.
Бюсти належать “батькам-засновникам” першої Австрійської республіки.
І ось, ми знову на площі Марії Терезії. Вночі я таки сфотографував як природничий музей
Так і історії мистецтв
Проте побачити тут щось звичайно складно.
Є ще декілька фотографій, які не війшли в попередні описи Відня, ними про Відень частково та Австрію загалом і закінчу. Сподіваюся...
Далі буде...
Гарні фотографії в цей час було робити складо, штативу теж не було, зручні смітники траплялися рідко, тому більшість виглядатиме, от приблизно отак, як одна з башт собору Св. Стефана
До речі, минулий раз непомітив, його теж сапери перевіряли
Знайдене під шарами штукатурки середньовічне графіті XVI ст.
Графіті з філософським підтекстом — корова в окулярах (католицизм) грає в нарди з вовком/лисицею (протестантизм). Темна крапка біля корови, то не обдертий шматок штукатурки, а муха, яка уособлює духовенство. Чоловік, нижню половину якого видно на даному екземплярі образотворчого мистецтва, уособлює всяких штатських, які в сторонці чекають чим закінчиться гра, щоб стати на сторону переможця. Який загальний висновок? Цього не знаю, описав просто персонажів.
Єзуїтських костел 1623-1631 р.
Збудований поряд з Старим Університетом, є версія, що в рамках кампінї боротьби протестантизму і католицизму за людські мізки. Оскільки поруч був університет, в ньому навчалися майбутні шановані люди, то варто було їх одразу приваблювати до себе. Внаслідок цього відзначається надзвичайно багатим внутрішнім оздобленням, яке я не сфотографував. Чи це спрацьовувало, мені теж не відомо :)
Будівлю Старого Університету не сфотографував також, є лишень один з його фонтантів
Через стрьомну вуличку між домами
Розписану в кращих традиціях підворотного мистецтва
хтось знає що це за компанія?
Виходимо до будинку XVII ст “Під Василиском”
сам василиск сидить в ніші вище, якраз там де його не дуже добре видно.
Можу помилятися, але тут, здається, зображено двір Святого Хреста, через який ми щойно пройшли.
доволі затишне подвір'я, до речі і велике, що тамтешні мешканці прямо в історичному центрі Відня мають змогу паркувати автомобілі.
Побували в Грецькому кварталі
православна церква Св. Трійці 1858 р.
Поруч з грецьким кварталом знаходиться єврейський. Перехід з одного в інший мені запам'ятався чомусь вулицями-сходами, чи то там дійсно сходи були, чи якісь пагорби зараз вже не пригадаю. Але заплутані якісь вулички.
Вхідні ворота віденської синагоги “Штадттемпель”
Потім ще була Рупрехтскірхе. Проте я балбєс — подивився на неї, вона мені показалася такою непоказною, я ще й був забембаний за цілий день безкінечного ходіння на голодний шлунок, що її проігнорував.
А зря, то виявилося, була найдавніша церква Відня, початку IX ст. :(
Зате сфотографував Якірний годинник, AnkerUhr 1911 р., який вміє кучу всього, але ми того не побачили, бо був не в працездатному стані
Вже не витримали, сильно були голодні, пішли поїли, спробували традиційні для Відня страви — штрудель і жарені сердельки з якимось там гарнірчиком, полиняли на купу євро, добре, що курс тоді ще не був таким диким ну і рушили дивитися далі.
Повернулися на Кертенршрасе, пішли хаотично бродити містом, вийшли на фонтан Дронненбрунен
Від нього якимось манівцями на Грабен, симетрично протилежним відносно Чумної колони показаному раніше фонтану Josefsbrunnen, є фонтан Св. Леопольда
А ось і та сама Чумна колона, ефектно підсвітлена прожекторами
До речі, тут добре видно — зараз ми на центральній, туристичній і прогулянковій вулиці Відня, у нас би я сказав стометрівці. На годиннику зовсім не пізній час, десь після 9-тої години вечора тільки — і пустющі вулиці.
Мене це так здивувало, місто ніби вимерло, всі десь поховалися. В нас в цей час ще тільки виходять деякі :)
Вражаюча ратуша, найближча відстань на якій я біля неї побував, трохи ближче чим в Берліні :)
це була основна ціль, яка завела нас, ну ок, заради якої я притягнув нас в цей кінець міста :)
А з протилежної не менш цікавий Бургтеатр
Повертаємося по Рінгу назад, до старту ще денної прогулянки. Проте просто так це не зробиш, на шляху ще чекає бачена раніше з вікна автобуса будівля парламенту
Одним словом — імперія
Ще зустріли скромний, без будь-якого імперського розмаху пам'ятник Республіці.
Бюсти належать “батькам-засновникам” першої Австрійської республіки.
І ось, ми знову на площі Марії Терезії. Вночі я таки сфотографував як природничий музей
Так і історії мистецтв
Проте побачити тут щось звичайно складно.
Є ще декілька фотографій, які не війшли в попередні описи Відня, ними про Відень частково та Австрію загалом і закінчу. Сподіваюся...
Далі буде...