Взагалі, в Кам’янці в них можна заплутатися. Спочатку в XIII-XIV ст.. вірменами була побудована на поточному місці дерев’яна церква, яка і отримала цю назву. В 1597 р. вона була перебудована в кам’яну. Згодом місця вистачати перестало і вони збудували більшу, яку також назвали іменем Св. Миколая, а цю перейменували в Благовіщення. А після того, як її передали уніатам знов перейменували в Св. Миколая.
Від вірменського собору, більшого, Св. Миколая зараз можна побачити тільки вежу та залишки фасаду з фундаментами. Зазвичай до нього туристи доходять, бо і знаходиться відносно недалеко від Вірменського ринку, і башта своїми формами приваблює. Миколаївську ж церкву більшість бачить так

І помиляється, думаючи, що це церква, насправді це лише дзвіниця збудована набагато пізніше чим сам храм, тільки десь в XVIII ст..

Та й не доходять, зазвичай, до неї, поспішаючи до більш розкручених місць міста. Я ж пропоную дійти та зайти в середину.
Та ж сама дзвіниця з подвір’я

Саме воно невелике, охайно доглянуте з квітниками та мощеними гранітом доріжками

Здивувала тиша, яка була навколо і в середині і повна відсутність людей. В місті навкруги вирувала Республіка, ходили натовпи туристів, меломанів та ще хтозна якої публіки а тут нікого. Взагалі. Якогось персоналу також не бачив. Якщо вам раптом, під час якихось двіжняків у Кам’янці захочеться спокою та умиротвореності – варто однозначно йти сюди. А знайти її просто – йти до дзвіниці Вірменської, а тоді і дзвіницю цієї видно.
Ну і так, власне церква

З таблички поруч дізнався цікаве слово – аркбутани – це оті штуки по боках церкви.
Прочитав, що десь в її стінах є вмурований хачкар, проте тоді не знав, то не шукав, будете там, можете побачити.
До речі, можливо хтось цю церкву бачив і так.

Навіть не підозрюючи, що це та сама, дзвіницю якої я показував на початку :)

Щоправда, смітники тут не дуже доречні

На разі все.
Від вірменського собору, більшого, Св. Миколая зараз можна побачити тільки вежу та залишки фасаду з фундаментами. Зазвичай до нього туристи доходять, бо і знаходиться відносно недалеко від Вірменського ринку, і башта своїми формами приваблює. Миколаївську ж церкву більшість бачить так

І помиляється, думаючи, що це церква, насправді це лише дзвіниця збудована набагато пізніше чим сам храм, тільки десь в XVIII ст..

Та й не доходять, зазвичай, до неї, поспішаючи до більш розкручених місць міста. Я ж пропоную дійти та зайти в середину.
Та ж сама дзвіниця з подвір’я

Саме воно невелике, охайно доглянуте з квітниками та мощеними гранітом доріжками

Здивувала тиша, яка була навколо і в середині і повна відсутність людей. В місті навкруги вирувала Республіка, ходили натовпи туристів, меломанів та ще хтозна якої публіки а тут нікого. Взагалі. Якогось персоналу також не бачив. Якщо вам раптом, під час якихось двіжняків у Кам’янці захочеться спокою та умиротвореності – варто однозначно йти сюди. А знайти її просто – йти до дзвіниці Вірменської, а тоді і дзвіницю цієї видно.
Ну і так, власне церква

З таблички поруч дізнався цікаве слово – аркбутани – це оті штуки по боках церкви.
Прочитав, що десь в її стінах є вмурований хачкар, проте тоді не знав, то не шукав, будете там, можете побачити.
До речі, можливо хтось цю церкву бачив і так.

Навіть не підозрюючи, що це та сама, дзвіницю якої я показував на початку :)

Щоправда, смітники тут не дуже доречні

На разі все.