(no subject)

[terwik]

Я зараз п'янючий. Це і є причиною цього незвязного потоку думок, але, блін, я не можу цього терпіти йопт,я розумію, що це хєрня, що що це серед багатьох всяких хєрень, що зараз є у нас, то взагалі дрібниця, але ж блін, воно мордує мене, мордує так що я інколи не знаю що робити....Може тут це напишу, то раптом попусте хз, блін

Завтра мені буде соромно це все бачити, навіть згадувати , мабуть не схочеться, що я це написав, але байдуже, все одно мене майже ніхто не знає, а якщо і знає, то це все побіжно і один раз.... Хе-хе, мабуть про мене у когось склалося якесь враженя, я хз, мабуть склалося, про всіх у нас складається якесь враження. Ну і пофік, все одно мене майже ніхто не знає.....

Так от,я грьобаний егоїст, не знаю чого так вийшло..ви скажете всі ми егоїсти, але я особливо егоїст... Я хз скіко років сам, мені нібито комфортно, я можу робити, в принципі що хочу, йти куди хочу, дивитися, що хочу, займатися чим хочу, то таке... Але є одна хєрня...яка так, мордує мене, спогади, спогади про одну.... про те який я був ідіот, який я був правильний йопт.... Боже скільки років пройшло,а я не можу забути той час, ту свою ідіотську поведінку, все думаю, що мабуть моє життя пішло б абсолютно інакше якби я в кінці кінців хоча б трішки порушив би ті свої ідіотські правила чи постулати...

Блін, згодом в мене було Кохання, Велике Кохання, я робив абсолютно ідіотські для самого себе попереднього вчинки, забив на свій егоїзм, на свої правила, на все попереднє, але ж блін... Я вже гадав, що вилікувався, воно попустило, забулося, відійшло в минуле здавалося...Але ж блін, мій ідіотський характер, мої накрути, я хз, в общем все зруйнувалося, я знову сам, давно вже сам і знов йопт, через стільки років знов ті спогади, знов думки, знов, як же воно пішло б все інакше, все життя було б мабуть інакше, і то ж не тільки по п'яні таке в голову лізе, глянеш старі фотографії і хоч вий.... а в неї то вже і діти є, і вже давно покинула те моє рідне місто,яке , мабуть для неї завжди було болотом і вже прекрасно розумієш що нічого не повернеш.... Але ж чого воно рве на частини...і ти виєш мов той вовк на місяць в середині себе ...

хех, скажете якась криза? нєєє, ніфіга воно завжди було, поверталося, відступало, всередині мене крім тих декількох щасливих років...

В мене складається враження, що я перетворююся в якусь людину функцію, яка вже не зможе відчувати якісь теплі почуття до інших людей, яка злюкається, гиркає на все і всіх... Мені вже здається, що таке відчуття, як кохання та і взаємність взагалі вже мені не доступне до когось в майбутньому... не знаю...

А може то все хворобливі уявлення моєї хворобливої уяви і мені пора в псіхушку?....

жати, не жати відправити? репоститти-не репостити в фейсбук? А похєр, раптом таки попустить? Як я писав, все одно я зараз п'янючий і все одно мене майже ніхто не знає ну і думаю, більшості таки все одно пофік на це все...

А мене раптом хоч трохи попустить і я собі спокійно засну...