Кохання з комп'ютером в карколомних позах

От блін, є ж такі гарні прислів'я - Хто спішить той людей смішить, Поперед батька в пекло лізе.... От чо мені було до них не дослухатися вчора, коли десь овіночі піймав вінлокера? чо було не потушити камп, не піти спати, оставивши вирішення питання на свіжу голову і неспішний плин часу. Так нє ж, захтілося прям щас я прям в цю секунду все виправити. Виправив, ага, вірь прибив, але ж вінда покоцалася...піди вже накінець спати в час ночі....нєєєє, бігом-бігом хочеться закінчити все, вернути все як було. В результаті отримав вже не робочу взагалі вінду і із-за відсутності ключа для ХР змушений таки був піти спати.
Здається накінець, ось воно, після роботи спокійно закінчиш. А ж нєєє, ххочеться прийти з роботи, сісти вже за робочий камп. В результаті вінт витягується з кампа і береться для подальших екзекуцій на роботу. В результаті я бачу гарну картину в нерозмічений терабайт інфи - якимось чудесним чином померли всі розділи на вінті...аямать, все тепер точно приплили. А нерви то вже радуються життю )))
Після кохання в карколомних позах з тим вінтом розділи були повернуті до життя, почався процес відновлення старої вінди, який продовижився до повної перемоги вінта наді мною...
В результаті я маю таки свіжовстановлену вінду і день мороки, а всього то навсього не треба було пороти гарячку , а просто лягти спати ))) і можливо не треба було б це все відновлювати, встановлювати, приводити до звичного вигляду такими лабірінтами.
Ось так, інколи варто зупинитися і трохи зачекати...