Закарпаття. Мукачево. Замок Паланок.

До замку з міста добирався простим шляхом – щоб не петляти і не зрізати через місто невідомими дорожками, виїхав на окружну тим самим шляхом, що і приїхав, а там вже по ній легко і просто добрався до самого замку. На жаль замок не сфотографував, здалеку, тому тут такої грізної фотографії – а ля могутній замок на горі не буде. Взагалі, здається про мукачівський замок Паланок стільки вже всього розписано, показано і розказано, що і не знаю, що і писати особливо.

Перші згадки в документах про укріплення на вершині згаслого вулкана відносяться до XI ст.. , згодом ним володів Федір Коріятович, значно розбудував його та перетворив в могутню твердиню. За часів найбільшої потужності замок володів значною кількістю оборонних рівнів – це і дубовий частокіл паланок – звідки він отримав свою назву, і рів, і сама гора, на якій він знаходився, Нижній, Середній та Верхні замки. За всі часи облог він ні разу не був взятий саме штурмом. Володіли ним різноманітні володарі, протягом тривалого часу він був основним оплотом і «столицею» трансільванських князів роду Ракоці. Австрійці влаштовували в ньому тюрму, чехи – розташували військову частину, точно так само згодом зробили угорці та радянські військові. Але радянські військові затрималися там не на довго – замок перепрофілювали в профтехучилище ))). Музей відкрили тільки в 1960 р.

Добиратися до нього пішки дійсно не просто. Добре що я не лишив авто знизу, а під’їхав під самі ворота, а то на тій жарі, хоч і весняній, підніматися було б не солодко, хоча, не буду сперечатися цікаво і запам’ятовувально.

Вхід в нижній замок охороняють потужні бастіони


( Далі в прогулянку по замку... )