Золочів. Замок. Частина 1.

Про місто розповів в попередніх постах — тут і тут, тепер про замок.

Попередником сучасного замку були дерев'яні укріплення, на місці яких в 1634 — Якубом Собеським було закінчено зведення нової кам'яної твердині, яка в загальних рисах дійшла і до сьогодні. Згодом, його син, король Польщі Ян III зробив однією із своїх резиденцій, хоча часто в ній не бував. В 1672 році замок був взятий турками, згодом тими ж турками в якості полонених і відновлений, відновлений непогано, оскільки в 1675 р. вже витримав облогу татарів.
Згодом замок перейшов до Радзивілів, в яких він не користувався популярністю і потроху занепадав, після них ним володів Комарницький, який намагався підтримувати його в більш-менш робочому стані, але згодом таки продав і фортеця перейшла в руки Австрії. В той час спочатку тут розквартирувався гарнізон, а згодом зробила тюрму. В цій же якості він використовувався і поляками в міжвоєнні часи, тут же були застінки НКВС та гестапо.
Після війни не найшлося нічого кращого, як використати його приміщення для потреб ПТУ.
Кращі часи настали в 1986 році, коли після тривалих намагань Возницькому Борису Григоровичу вдалося ввести замок в склад Львівської картинної галереї, що дало поштовх до реконструкції замку.
На даний момент вся територія доступна до відвідування, в Великому та Китайському палаці розміщені різноманітні експозиції.

Коли ми добиралися до замку, то знали, що до нього десь повинна бути цивільна дорога, але успішно її пропустили. Але дякуючи цьому нам вдалося повністю обійти його по периметру і ногами усвідомити розміри його території та згадати навички місіння болота :).



( До замку... )