На межі майбутнього.

Дивився даний фільм. Що я скажу, фільм сподобався, навіть дуже сподобався, знятий в тому руслі, який мені до вподоби. Етакий «День бабака» в армії :). Деякі аналогії прослідковуються – так само змінюються навики ГГ, змінюється характер, погляди на життя в процесі повторення одного й того самого дня.

Порадували масштабні батальні сцени, якісь картинки звичайно на висоті.

Трохи поржав, коли побачив головного генерала – якого грає Брендан Глісон. Найбільше цей актор запам’ятався з фільму «Ірландець» («Однажды в Ирландии», «The Guard»). Після того поліцая бачити те саме обличчя в ролі генерала було смішно (до речі, якщо не бачили, подивіться і той фільм найуспішніший ірландський з своєрідним почуття чорного гумору).

Особливих нелогічних нестиковок не помітив, сюжет придумано не затійливо і прямолінійно, але для фільмів такого жанру іншого і не потрібно. Чорний гумор в фільмі теж присутній. Ну і присутній хепі енд, хоча могло б і не бути повного хепі…
Під час перегляду не позіхав, постійно був якийсь рух..
О, зруйнована та покинута місцевість теж доволі непогано зображена.

Загалом, фільм вартий перегляду. Ось. Думаю, при нагоді, з задоволенням подивлюся його ще раз.