Хмельницька область. Залишки холодної війни ч.1.

Недавні події в Швеції наштовхнули мене на думки про Холодну війну, а вони в свою чергу про один виїзд по місцевих об'єктах, які лишилися нам в спадок від неї.

Якщо хто не знає, в свій час Хмельницька область була рясно всіяна ракетними точками. З того часу досі зберігся анекдот, що кожен голова колгоспу мав свою ядерну ракету. В нас знаходилися позиції 19-тої ракетної дивізії в якої, в різні проміжки часу, на озброєнні стояли ракети Р-12, Р-14, УР-100У, УР-100Н УТТХ.

Запропонував мені ідею цієї поїздки великий любитель (чи навіть професіонал:)) подібної тематики — komariv. Ми довго збиралися, планували, що б у нас вийшло, нарешті в обох співпав вільний час і одного ранку минулої осені ми подалися на пошуки залишків точок.

Спершу поїхали на позицію, де колись стояли УР-100 — ті. Якщо komariv-а там багато що радувало, то я якщо чесно був трохи розчарований. Ніяких підземних тунелів, чогось такого зловісного, ну не знаю, хто чого може чекати від місця, де колись базувалися ракети. Залишки охоронного периметру і нічим особливо не примітні цегляні будівлі на поверхні. Від шахт не лишилося ні сліду, підземних споруд практично ніяких. Я там навіть не фотографував. Якщо комусь цікаво, що там було і як, технічні деталі — то вам потрібно дивитися тут. Забіжу наперед, скажу лише, що останній пункт нашої подорожі був ще менш цікавим — там знайшли тільки одну будівлі, робітників і собак. Інформація про нього теж є по вказаному посиланню вище.

А от відвідані далі позиції Р-12У виявилися значно цікавішими і насиченішими різноманітними об'єктами.

Як мінімум цікаво було добиратися. Оскільки як під'їхати прямо під об'єкт не знали, то прийшлося йти трохи пішки

Полем


Лісом


( В бункер... )