При поїздці в Чорногорію пригоди для мене почалися вже з самого транспорту. Можливо для декого , чи навіть більшості, це і прозвучить дико, але сам політ в літаку це вже неабияка пригода :), оскільки до цього я літав ще за Радянського Союзу...
Чесно скажу, що проходження тих всіх контролів на посадці мене трохи напрягало, хоч ніби і не було чого. Але ось він вже пройдений і я в стерильній зоні аеропорту.

Очікую на посадку в комфортних умовах і навіть ще не здогадуюся, що цей день мені принесе і куди мене занесе...
Ще трохи часу і хвилююча мить — відрив літака від землі. Цікаві відчуття виникали, коли він маневрував, а я не дивися прямо в ілюмінатор — спочатку край ока відмічав, що щось міняється, а згодом це доходило до вестибулярного апарату. Хм, чи навпаки? Вже не пам'ятаю.
За бортом -50 градусів, під тобою 10 км пустоти і Чорногорія стає все ближчою.

( А далі Чорногорія... )
Чесно скажу, що проходження тих всіх контролів на посадці мене трохи напрягало, хоч ніби і не було чого. Але ось він вже пройдений і я в стерильній зоні аеропорту.

Очікую на посадку в комфортних умовах і навіть ще не здогадуюся, що цей день мені принесе і куди мене занесе...
Ще трохи часу і хвилююча мить — відрив літака від землі. Цікаві відчуття виникали, коли він маневрував, а я не дивися прямо в ілюмінатор — спочатку край ока відмічав, що щось міняється, а згодом це доходило до вестибулярного апарату. Хм, чи навпаки? Вже не пам'ятаю.
За бортом -50 градусів, під тобою 10 км пустоти і Чорногорія стає все ближчою.

( А далі Чорногорія... )