Чорногорія. Пригоди п'ятого дня. Котор. Фортеця Св. Івана - знов рух вверх.

В склад оборонних споруд Котору крім природи та рівнинних стін (які я вже показував раніше) входить система укріплень, що піднімається на самий вершечок однієї з мінігір над містом. За одними даними максимальна висота там становить 260 м. за іншими 280 м.

Перші укріплення там було зведене ще в часи візантійського імператора Юстініана. Поступово вони розширювалися, але найбільшого розмаху будівництво досягло за венеціанських часів. Якраз з того часу до сьогодні дійшла основна маса бастіонів, позицій та люнетів. Саме вони зробили місто захищеним від ворожих атак та забезпечили безпечне існування городян в складі Венеції за часів османського панування на Балканах.

Сфотографувати якось одним кадром місто та всі стіни з горами з землі мені ніяк не вдалося, не впевнений, що це взагалі реально, тому в якості ілюстрації покажу скрін


одного з сайтів про Котор. Де крім того, можна подивися панорами самих цікавих частин міста.


Товщина стін варіює від 2 до 16 метрів, висота в деяких місцях сягає 20-ти, а загалом, довжина всіх укріплень складає близько 4,5 км. Чорногорці хваляться, що після Китайської стіни, це другий за довжиною подібний об'єкт, створений людьми.

На всіх туристичних сайтах зустрічалася згадка про те як тяжко йти наверх під палючим сонцем. Нам же пощастило, була хмарність, інколи накрапав дощ, відсутність спеки полегшувала підйом. Всього потрібно було подолати за маршрутом більше 1350 сходинок та пройти біля 1,2 км.

Да-да, знов вверх, знов дертися на гору....

Після оплати квитка на касі, отримання буклету про фортецю (до речі, саме на даних з того буклету в більшості випадків буде базуватися моя ідентифікація об'єктів), починаємо потихеньку йти вгору.

( Йдемо... )