Десь в другій половині підйому, здається, після позиції Соранко, через одну з бійниць є хитрий лаз, що веде в закинуте невелике село Шпіл'ярі. Коли воно закинулося, чому його покинули люди — інформації нізвідки виколупати не вдалося — в інтернеті інфа відсутня, опитування людей тоді там теж нічого не дало. Ну, принаймні на вигляд, покинули його не “вчора”, а значно раніше.

Єдине місце, де в районі цього села лишилися люди, це невеликий будинок лівіше, практично на тій римсько-австрійській дорозі

Туристи його чомусь не жалують, спускатися туди не хочуть, хоча нічого складного немає. Ну та й воно добре, нам було не ліньки, а виходиш за стіни фортеці і опиняєшся в дзвенячій природній тиші, де з навколишніх звуків пропадає весь людський гамір і лишається тільки природа і шурхання власних ніг об стежку.
( Йде в село... )

Єдине місце, де в районі цього села лишилися люди, це невеликий будинок лівіше, практично на тій римсько-австрійській дорозі

Туристи його чомусь не жалують, спускатися туди не хочуть, хоча нічого складного немає. Ну та й воно добре, нам було не ліньки, а виходиш за стіни фортеці і опиняєшся в дзвенячій природній тиші, де з навколишніх звуків пропадає весь людський гамір і лишається тільки природа і шурхання власних ніг об стежку.
( Йде в село... )