В той час як більшість нормальних людей вирішила провести залишки другого дня в Парижі та подивитися Ейфелеву вежу, парки в місті, можливо ще трохи інших вулиць міста, ми вирішили податися в Версаль та оглянути той самий знаменитий палац.
Знов уж таки до цього моменту я якось ніколи і не цікавився, де він знаходився, і зв'язка Париж-Версальський палац розглядалася в межах одного міста та звичного переміщення на громадському транспорті на віддаль декількох зупинок. Ну от так, да, я ніколи не вникав в такі деталі, та й навіщо?
Загалом виявилося, що до нього з центру потрібно добиратися десь біля 40 хвилин на RER-і й місце, яке дало йому назву — Версаль, то цілком собі повноцінне містечко з біля 80000 населення, навіть цілий центр комуни.
Колись це було маленьке поселення, кругом якого росли ліси багаті дичиною. Це і зіграло вирішальну роль в його майбутньому. Спочатку тут виник королівський мисливський будиночок-мініпалац, а згодом Людовік XIV вирішив перенести сюди свою резиденцію, оскільки паризька перестала здаватися йому безпечною.
Відповідно це послужило поштовхом для розвитку самого поселення. Тривалий час резиденція керівників Франції знаходилася тут і, мабуть , в деякій мірі можна сказати, що тут знаходилася столиця.
Поділюся одразу кількома порадами, не знаю чи можуть вони бути ефективними для вас, оскільки часу пройшло більш ніж достатньо, проте вискажусь.
Перше — квитки в палац продавалися не тільки в касі поруч з палацом, де була нічогенька така черга, а й в будівлі поруч з станцією, де черг практично не було і ми їх взяли одразу... (здається їх можна купувати і онлайн, проте це на випадок, якщо ви так не зробили)
Друге — не варто йти одразу по приїзду потягом до палацу, оскільки практично весь його пасажирський склад йде туди. Хіба ви це зробити дуже швидко і будете першими, але таких хитрих там багато :) Краще трохи прогулятися по містечку, не поспішаючи, подивитися його архітектуру, пам'ятники тощо... А згодом, коли черга з вашої електрички трохи розсмокчеться, то підходити, менше доведеться стояти в чергах.
Основне, в такому випадку, встигнути зробити це до приїзду наступної )
А ми часу багато не мали, тому одразу пішли до палацу і зі всього містечка в мене є фото ратуші, відкритої в 1900 році.

А ось, вдалині видніється і він, ліворуч шматок малих королівських конюшень.

Перед палацом, на площі Армії, пам'ятник Людовіку XIV, завдяки якому ми маємо можливість споглядати всі ці красоти.

встановлений в 1836 році
Ближче і в середині під cut-ом, перфекціоністам і ненависникам фотографій поганої якості вхід туди протипоказаний
( Далі... )
Знов уж таки до цього моменту я якось ніколи і не цікавився, де він знаходився, і зв'язка Париж-Версальський палац розглядалася в межах одного міста та звичного переміщення на громадському транспорті на віддаль декількох зупинок. Ну от так, да, я ніколи не вникав в такі деталі, та й навіщо?
Загалом виявилося, що до нього з центру потрібно добиратися десь біля 40 хвилин на RER-і й місце, яке дало йому назву — Версаль, то цілком собі повноцінне містечко з біля 80000 населення, навіть цілий центр комуни.
Колись це було маленьке поселення, кругом якого росли ліси багаті дичиною. Це і зіграло вирішальну роль в його майбутньому. Спочатку тут виник королівський мисливський будиночок-мініпалац, а згодом Людовік XIV вирішив перенести сюди свою резиденцію, оскільки паризька перестала здаватися йому безпечною.
Відповідно це послужило поштовхом для розвитку самого поселення. Тривалий час резиденція керівників Франції знаходилася тут і, мабуть , в деякій мірі можна сказати, що тут знаходилася столиця.
Поділюся одразу кількома порадами, не знаю чи можуть вони бути ефективними для вас, оскільки часу пройшло більш ніж достатньо, проте вискажусь.
Перше — квитки в палац продавалися не тільки в касі поруч з палацом, де була нічогенька така черга, а й в будівлі поруч з станцією, де черг практично не було і ми їх взяли одразу... (здається їх можна купувати і онлайн, проте це на випадок, якщо ви так не зробили)
Друге — не варто йти одразу по приїзду потягом до палацу, оскільки практично весь його пасажирський склад йде туди. Хіба ви це зробити дуже швидко і будете першими, але таких хитрих там багато :) Краще трохи прогулятися по містечку, не поспішаючи, подивитися його архітектуру, пам'ятники тощо... А згодом, коли черга з вашої електрички трохи розсмокчеться, то підходити, менше доведеться стояти в чергах.
Основне, в такому випадку, встигнути зробити це до приїзду наступної )
А ми часу багато не мали, тому одразу пішли до палацу і зі всього містечка в мене є фото ратуші, відкритої в 1900 році.

А ось, вдалині видніється і він, ліворуч шматок малих королівських конюшень.

Перед палацом, на площі Армії, пам'ятник Людовіку XIV, завдяки якому ми маємо можливість споглядати всі ці красоти.

встановлений в 1836 році
Ближче і в середині під cut-ом, перфекціоністам і ненависникам фотографій поганої якості вхід туди протипоказаний
( Далі... )