![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Повертаємося до Італії, треба ж спихнути цю гору з плеч все-таки).
Ще одним містом Італії в якому ми побували стала Флоренція. Якщо чесно, то до цього для мене Флоренція була своєрідною темною плямою, оскільки все що я знав і пам’ятав, так це те, що десь в Італії просто існує таке місто. Мистецтвом я ніколи особливо не цікавився, а те що вчили по історії, якщо і вчили, то вже з голови, до того часу як туди поїхали, вивітрилося, тому чогось аж такого я від неї не чекав.
А оце як начитався у Вікіпедії і ще десь, перед тим як писати, то виявилося, що місто в середньовіччя було зовсім не простим, що це одне з місць де розпочався Ренесанс, що це було доволі нетипове місто-держава для того часу, що не дивлячись на місцеві постійні міжусобойчики, а також боротьбу з іншими подібними утвореннями в Італії, розхитуванням між папою та імператором місцеві жителі умудрилися на певний час стати одними з найпроцвітаючих та найбагатших у Європі.
Так що, практично все те, що ми зараз бачимо в старій частині міста, чим захоплюємося і на що приїздять подивитися мільйони туристів постало в саме часи розквіту Флоренції у середньовіччі протягом XII-XVI ст.
Ага, да, наголошу, що був я там даааввно, ДУЖЕ давно, це так маленька ремарочка.
Почалося все не найкращим чином — лила злива, ділові чорношкірі з усіх сил намагалися заробити трохи грошенят, продавши по космічним цінам забудькуватим туристам дощовики чи зонти і я навіть не зробив жодної фотографії на площі Санта-Марія-Новелла (в кінці дня я виправився, але це було потім)
Отак чапаючи по калюжам та думаючи, наскільки за такої погоди вистачить мого взуття, ми почали дивитися місто.
Скажу чесно, спочатку воно взагалі не зачіпало, оскільки хай скільки не говорити про вузенькі романтичні вулички, за такої погоди і за таких рівних фасадів мені ставало все нудніше
Але потихеньку ситуація виправлялася, коли спереду з’явилися палаццо Строцці (1489—1539 р.)
та вдалині замаячив палаццо Спіні Фероні
Він та багато іншого під cut-ом нижче
( Далі... )
Ще одним містом Італії в якому ми побували стала Флоренція. Якщо чесно, то до цього для мене Флоренція була своєрідною темною плямою, оскільки все що я знав і пам’ятав, так це те, що десь в Італії просто існує таке місто. Мистецтвом я ніколи особливо не цікавився, а те що вчили по історії, якщо і вчили, то вже з голови, до того часу як туди поїхали, вивітрилося, тому чогось аж такого я від неї не чекав.
А оце як начитався у Вікіпедії і ще десь, перед тим як писати, то виявилося, що місто в середньовіччя було зовсім не простим, що це одне з місць де розпочався Ренесанс, що це було доволі нетипове місто-держава для того часу, що не дивлячись на місцеві постійні міжусобойчики, а також боротьбу з іншими подібними утвореннями в Італії, розхитуванням між папою та імператором місцеві жителі умудрилися на певний час стати одними з найпроцвітаючих та найбагатших у Європі.
Так що, практично все те, що ми зараз бачимо в старій частині міста, чим захоплюємося і на що приїздять подивитися мільйони туристів постало в саме часи розквіту Флоренції у середньовіччі протягом XII-XVI ст.
Ага, да, наголошу, що був я там даааввно, ДУЖЕ давно, це так маленька ремарочка.
Почалося все не найкращим чином — лила злива, ділові чорношкірі з усіх сил намагалися заробити трохи грошенят, продавши по космічним цінам забудькуватим туристам дощовики чи зонти і я навіть не зробив жодної фотографії на площі Санта-Марія-Новелла (в кінці дня я виправився, але це було потім)
Отак чапаючи по калюжам та думаючи, наскільки за такої погоди вистачить мого взуття, ми почали дивитися місто.
Скажу чесно, спочатку воно взагалі не зачіпало, оскільки хай скільки не говорити про вузенькі романтичні вулички, за такої погоди і за таких рівних фасадів мені ставало все нудніше
Але потихеньку ситуація виправлялася, коли спереду з’явилися палаццо Строцці (1489—1539 р.)
та вдалині замаячив палаццо Спіні Фероні
Він та багато іншого під cut-ом нижче
( Далі... )