![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikЩе коли ми йшли до мосту то постала невелика дилема. З однієї сторони вже була друга половина дня і хотілося поїсти чогось суттєвого, з другої сторони не хотілося витрачати цінний час на їжу, а з третьої в кожного було щось таке специфічне, що хотілося спробувати в Італії, в мене, зокрема, це була лазан’я. Не знаю чому, але от марив я нею і все. Оскільки їстівних пунктів в вищеназваному переліку виявилося більше, а в Римі було тільки морозиво, то почали активно шукати де ж то приземлитися і реалізувати наші фантазії :)
Вибір припав на якусь кафешку-ресторан уже на протилежному березі. Я не знаю, чи то я був вже такий голодний, чи то воно справді було таким смачнющим. Але мені досі в голові лишилися спогади, що такої смачнющої їжі ні до, ні після я не їв, як та лазан’я :) ЇЇ фоток в мене немає, бо тоді не було, та й досі немає звички фотографувати їжу (в неї інше призначення :)), але та лазан’я, то мабуть буде третє, не все ж четверте, третє — це буде церква Санта-Кроче, до описаного в попередніх постах, що мені спадає на думку при згадці про відвідування Флоренції.
Ок, перейдемо до міста.
Церква Санта-Фелічіта, сучасна споруда — це результат перебудови початку XVIII ст.
Але вона однозначно існувала раніше, оскільки на передньому фоні видно коридор Вазарі, що являється надземним і надводним переходом Медічі з палаццо Веккіо в палаццо Пітті, який знаходиться на цьому березі. В цьому місці напроти церкви мала балкончики, щоб родина Медічі могла відвідувати богослужіння без необхідності змішування з простим народом.
Місцеві вулички
А далі вже мала бути основна ціль, яка витягла нас на цей берег — палаццо Пітті
Ця частина Флоренції вийшла в мене якась найбільша, тому кому цікаво багато тексту і ще більше фотографій — ласкаво прошу під cut...
В свій час ця будівля задумувалася флорентійським банкіром Луккою Пітті щоб догнати і обігнати Медічі. Будівництво розпочалося в 1458 році. Але щось пішло не так, в результаті сім’я Пітті збідніла і в 1549 році цей палац був проданий сім’ї Медічі з того часу після перебудови він і став їхньою резиденцією. Весь час він він залишався власністю господарів Тоскани, хто б то не був, поки в 1919 році не був націоналізований та перетворений в музей.
Ми хотіли його відвідати, але виявилося, що добрадися до нього дуже пізно і для нових відвідувачів він вже був закритий. Сади Боболі, які відносяться безпосередньо до нього теж мають свої години роботи і на відміну від більшості подібних парків Європи закриваються теж значно раніше 9-тої години, так що і туди ми теж не потрапили. :(
На протилежні стороні від палаццо стороні стоять будинки, типові, як для мене, для Італії, по вигляду яких можна подумати, що вони доволі сучасні
Хоча насправді історія деяких з них тянеться з XV-XVI ст.
Затримуватися тут не було більше сенсу — пішли далі, здибали цікавий пам’ятник
Підпис під ним стверджує, що колона була встановлена в 1572 Козимо І в честь переможної битви під Марчіано, знесена Леопольдом ІІ в 1838 році (щоб розширити дорожній проїзд, якщо я правильно зрозумів, а не з ідеологічних причин) і відновлена Департаментом культури та мистецтва Флоренції в 1992 році.
Нарешті побачили в цих середньовічних кам’яних джунглях зелену площу-оазу Санто-Спіріто
З пам’ятником Козимо Рідольфі на передньому плані.
На цій же площі знаходиться базиліка Санто-Спіріто, проекту Брунеллескі 1439-1487 років.
Обійшовши базиліку по черговій вузькій вуличці
Ми побачи вхід на якесь подвір’я і вирішили заглянути, подивитися, як же виглядають вони в Флоренції.
Тим що побачили, ми були враженні, чого там тільки не було
І золоті рибки
В фонтані-гроті
І фігурка Пана
І сторожові собаки на фасаді
І чудовий вид на кампанілу базиліки Санто-Спіріто
Невже там так у кожному подвір’ї таке є, були у нас думки, ото ж круто тут жити.... Лишень вже зараз, коли почав писати цей пост, я зрозумів, що насправді це залишки саду палацу Фрескобальді який фінансував будівництво базиліки та мав колись тут свій палац, будівля якого досі існує, але я її не сфотографував.
Отак зруйнувалося уявлення про казкові інтер’єри кожного флорентійського дворику...
Ще лишалося з наших можливих на той час бажань — це побачити якісь залишки міських мурів. На шляху до них сфотографував ще якусь колоритненьку вуличку
Я не знаю звідки в нас в голові виникла ця ідея фікс, але ми її все ж реалізували :)
Дані стіни були збудовані в 1334 році і відносяться до якогось надцятого кільця оборонних стін навколо Флоренції, яких за її розширення ставало все більше і більше
На цьому відрізку вціліли башта Святої Рози
Та величезні ворота — порто Сан-Фредіано під якими зараз проїжджають сучасні автомобілі та в яких, як не дивно, досі є ворота на завісах
Внизу видно кільця, до яких мали прив’язуватися коні, в принципі зараз їх можна використувувати для прив’язування велосипедів :), а самі ворота 1332-1334 років, о ще вичитав, коли шукав про них інформація — що ця кріпосна стіна відноситься до 6-го кола стін кругом міста...
Ну ось, всі доступні на той момент бажання реалізовані — час повертатися назад. Щоб пройти раніше непройденими шляхами, вирішили через річку перейти тут
Як видно, погода лишася доволі мінливою.
Взагалі, у Флоренції до мостів чисто практичний підхід — на одному магазини будуть, на іншому дозволено автомобілям парковку влаштовувати — вперше таке бачу )
це авто не на світлофорі стоять, вони просто припарковані над річкою...
Найкращий вигляд на церкву Сан-Фредіано 1680-1689, відкривається мабуть, з протилежного від неї боку Арно
На нашій стороні знаходиться майже навпроти церква Всіх Святих
Пам’ятник драматургу Карло Гольдоні на диво скромно примостився на краєчку площі, а не по центру, де зазвичай ставлять пам’ятники.
А ось ми і дійшли до місця, яке я згадував десь на самому початку, що ми сюди повернемося самостійно, фасад палаццо Спіні Фероні на річку
Як на мене це одна із самих типових будівель середньовіччної Флоренції, коли житла одночасно мали слугувати і палацами, і невеличкими фортецями для їхніх власників
В свій час це був найбільший паллацо Флоренції після Веккіо...
Напроти знаходиться подібний йому за стилем палаццо Gianfigliazzi, я не знаю як його написати кирилицею...
І церква Санта Трініта
А на невеликій площі стоїть Колона Юстиції з 1563 року
сама колона давньоримська, походить з терм Каракалли в Римі.
А наша прогулянка практично закінчилася, рухаємося потихеньку в сторону площі, з якої все розпочиналося перед вокзалом. На шляху ще я залип перед таки будинок на роздоріжжі
От чимось мене заворожують такі моменти
І разом помилувалися на церкву Сан-Гаетано з всюдисущим гербом Медічі на фасаді
На площі Санта Марія Новелла всілися дочекатися часу, коли буде електричка, а я все ж сфотографував базиліку Санта-Марія Новелла, реалізувавши те, що не дав далекого ранку того дня зробити дощ...
Її будівля була зведена в XIV-XV ст. , стала першою великою базилікою міста.
Скажу, що її близьку розміщення до сучасного вокзалу виступає своєрідною підготовкою туриста до занурення в Стару Флоренцію, коли пройшовши буквально паур метрів від гуркоту потягів ти переносишся в оточення старовинних будівель...
Ця площа мабуть буде п’ятою чи шостою в мому списку “Що згадається в першу чергу з Флоренції..” )))
Ну, як я написав вище, наша прогулянка тут закінчилася, трохи повтикавши ми поїхали з міста і нас очікувало наступне місто Італії.
Щоправда Флоренцією я вас трохи ще помучаю, на декілька постів фотографій набереться, тому, про це місто, сподіваюся...
Далі буде...
Вибір припав на якусь кафешку-ресторан уже на протилежному березі. Я не знаю, чи то я був вже такий голодний, чи то воно справді було таким смачнющим. Але мені досі в голові лишилися спогади, що такої смачнющої їжі ні до, ні після я не їв, як та лазан’я :) ЇЇ фоток в мене немає, бо тоді не було, та й досі немає звички фотографувати їжу (в неї інше призначення :)), але та лазан’я, то мабуть буде третє, не все ж четверте, третє — це буде церква Санта-Кроче, до описаного в попередніх постах, що мені спадає на думку при згадці про відвідування Флоренції.
Ок, перейдемо до міста.
Церква Санта-Фелічіта, сучасна споруда — це результат перебудови початку XVIII ст.
Але вона однозначно існувала раніше, оскільки на передньому фоні видно коридор Вазарі, що являється надземним і надводним переходом Медічі з палаццо Веккіо в палаццо Пітті, який знаходиться на цьому березі. В цьому місці напроти церкви мала балкончики, щоб родина Медічі могла відвідувати богослужіння без необхідності змішування з простим народом.
Місцеві вулички
А далі вже мала бути основна ціль, яка витягла нас на цей берег — палаццо Пітті
Ця частина Флоренції вийшла в мене якась найбільша, тому кому цікаво багато тексту і ще більше фотографій — ласкаво прошу під cut...
В свій час ця будівля задумувалася флорентійським банкіром Луккою Пітті щоб догнати і обігнати Медічі. Будівництво розпочалося в 1458 році. Але щось пішло не так, в результаті сім’я Пітті збідніла і в 1549 році цей палац був проданий сім’ї Медічі з того часу після перебудови він і став їхньою резиденцією. Весь час він він залишався власністю господарів Тоскани, хто б то не був, поки в 1919 році не був націоналізований та перетворений в музей.
Ми хотіли його відвідати, але виявилося, що добрадися до нього дуже пізно і для нових відвідувачів він вже був закритий. Сади Боболі, які відносяться безпосередньо до нього теж мають свої години роботи і на відміну від більшості подібних парків Європи закриваються теж значно раніше 9-тої години, так що і туди ми теж не потрапили. :(
На протилежні стороні від палаццо стороні стоять будинки, типові, як для мене, для Італії, по вигляду яких можна подумати, що вони доволі сучасні
Хоча насправді історія деяких з них тянеться з XV-XVI ст.
Затримуватися тут не було більше сенсу — пішли далі, здибали цікавий пам’ятник
Підпис під ним стверджує, що колона була встановлена в 1572 Козимо І в честь переможної битви під Марчіано, знесена Леопольдом ІІ в 1838 році (щоб розширити дорожній проїзд, якщо я правильно зрозумів, а не з ідеологічних причин) і відновлена Департаментом культури та мистецтва Флоренції в 1992 році.
Нарешті побачили в цих середньовічних кам’яних джунглях зелену площу-оазу Санто-Спіріто
З пам’ятником Козимо Рідольфі на передньому плані.
На цій же площі знаходиться базиліка Санто-Спіріто, проекту Брунеллескі 1439-1487 років.
Обійшовши базиліку по черговій вузькій вуличці
Ми побачи вхід на якесь подвір’я і вирішили заглянути, подивитися, як же виглядають вони в Флоренції.
Тим що побачили, ми були враженні, чого там тільки не було
І золоті рибки
В фонтані-гроті
І фігурка Пана
І сторожові собаки на фасаді
І чудовий вид на кампанілу базиліки Санто-Спіріто
Невже там так у кожному подвір’ї таке є, були у нас думки, ото ж круто тут жити.... Лишень вже зараз, коли почав писати цей пост, я зрозумів, що насправді це залишки саду палацу Фрескобальді який фінансував будівництво базиліки та мав колись тут свій палац, будівля якого досі існує, але я її не сфотографував.
Отак зруйнувалося уявлення про казкові інтер’єри кожного флорентійського дворику...
Ще лишалося з наших можливих на той час бажань — це побачити якісь залишки міських мурів. На шляху до них сфотографував ще якусь колоритненьку вуличку
Я не знаю звідки в нас в голові виникла ця ідея фікс, але ми її все ж реалізували :)
Дані стіни були збудовані в 1334 році і відносяться до якогось надцятого кільця оборонних стін навколо Флоренції, яких за її розширення ставало все більше і більше
На цьому відрізку вціліли башта Святої Рози
Та величезні ворота — порто Сан-Фредіано під якими зараз проїжджають сучасні автомобілі та в яких, як не дивно, досі є ворота на завісах
Внизу видно кільця, до яких мали прив’язуватися коні, в принципі зараз їх можна використувувати для прив’язування велосипедів :), а самі ворота 1332-1334 років, о ще вичитав, коли шукав про них інформація — що ця кріпосна стіна відноситься до 6-го кола стін кругом міста...
Ну ось, всі доступні на той момент бажання реалізовані — час повертатися назад. Щоб пройти раніше непройденими шляхами, вирішили через річку перейти тут
Як видно, погода лишася доволі мінливою.
Взагалі, у Флоренції до мостів чисто практичний підхід — на одному магазини будуть, на іншому дозволено автомобілям парковку влаштовувати — вперше таке бачу )
це авто не на світлофорі стоять, вони просто припарковані над річкою...
Найкращий вигляд на церкву Сан-Фредіано 1680-1689, відкривається мабуть, з протилежного від неї боку Арно
На нашій стороні знаходиться майже навпроти церква Всіх Святих
Пам’ятник драматургу Карло Гольдоні на диво скромно примостився на краєчку площі, а не по центру, де зазвичай ставлять пам’ятники.
А ось ми і дійшли до місця, яке я згадував десь на самому початку, що ми сюди повернемося самостійно, фасад палаццо Спіні Фероні на річку
Як на мене це одна із самих типових будівель середньовіччної Флоренції, коли житла одночасно мали слугувати і палацами, і невеличкими фортецями для їхніх власників
В свій час це був найбільший паллацо Флоренції після Веккіо...
Напроти знаходиться подібний йому за стилем палаццо Gianfigliazzi, я не знаю як його написати кирилицею...
І церква Санта Трініта
А на невеликій площі стоїть Колона Юстиції з 1563 року
сама колона давньоримська, походить з терм Каракалли в Римі.
А наша прогулянка практично закінчилася, рухаємося потихеньку в сторону площі, з якої все розпочиналося перед вокзалом. На шляху ще я залип перед таки будинок на роздоріжжі
От чимось мене заворожують такі моменти
І разом помилувалися на церкву Сан-Гаетано з всюдисущим гербом Медічі на фасаді
На площі Санта Марія Новелла всілися дочекатися часу, коли буде електричка, а я все ж сфотографував базиліку Санта-Марія Новелла, реалізувавши те, що не дав далекого ранку того дня зробити дощ...
Її будівля була зведена в XIV-XV ст. , стала першою великою базилікою міста.
Скажу, що її близьку розміщення до сучасного вокзалу виступає своєрідною підготовкою туриста до занурення в Стару Флоренцію, коли пройшовши буквально паур метрів від гуркоту потягів ти переносишся в оточення старовинних будівель...
Ця площа мабуть буде п’ятою чи шостою в мому списку “Що згадається в першу чергу з Флоренції..” )))
Ну, як я написав вище, наша прогулянка тут закінчилася, трохи повтикавши ми поїхали з міста і нас очікувало наступне місто Італії.
Щоправда Флоренцією я вас трохи ще помучаю, на декілька постів фотографій набереться, тому, про це місто, сподіваюся...
Далі буде...