![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikНасправді Дьйор стався випадково і зовсім негадано. В ньому мала відбутися ночівля і нічого більшого, але наша невгамовна і ненормальна натура не дала просто так цьому пройти. Спершу плани були зовсім прості – подивитися на ратушу, яка виявилася від помешкання зовсім недалеко і після того в ліжко спати, проте все пішло зовсім інакше…
Ось та сама ратуша, яка як магніт витягла нас з можливості поринути одразу в солодкий і очікуваний сон…
Збудована в 1896-1898 роках, що не робить її менш прекрасною і чарівною в порівнянні з набагато старішими колегами..
А далі пішло поїхало, а давай ще трішки пройдемо в ту сторону, якщо тут ратуша така суперова, то ж в будь-якому випадку має бути ще щось….
Що побачили ще у нічному Дьорі нижче під cut-ом…
Але ні цей напрямок виявився хибним і пройшовши кілька гарних будівель
почало з’являтися відчуття, що ми йдемо явно не туди, де може бути щось цікаве.
Повернули назад і побачили місцеву стометрівку. Зрозуміло, що не втрималися і пішли пройтися по ній…
І тут проявився разючий контраст з Віднем. При чому по наших відчуттях він був в перевагу якраз цього невеликого міста. Якщо Відень ще в «дитячий» час нагадував нам місто, яке живе по комендантській годині, де після 10-тої вечора всі вулиці спорожніли, а освітлення було доволі таки тьмяне (у мне так відклалося в пам’яті, що я зроблю), то тут були люди, які навіть в таку годину (а годинник на ратуші, якщо хто звернув увагу) гуляли, сміялися, відпочивали, загалом жили і насолоджувалися цим процесом :).
Я навіть толком не зміг без людей ту стометрівку сфотографувати, лишень окремі будинки які так чи інакше притягували увагу, як от цей, з якорем.
Або інший, подобаються мені такі фасади, які знаходяться на розі вулиць…
А ще в Дьорі є набір цікавих і нетипових пам’ятників, один з них я не сфотографував – людину в човні на одному з перехресть, а от інший, на іншому перехресті – Святому Георгію – так.
Встановлений він в 1998 році авторства Тібора Рігера. Як я зараз вже вичитав і сам зрозумів – нетипове зображення Св. Георгія, оскільки зазвичай він на коні, вражає списом дракона, а тут він задумливий, та й дракончик маленький. Знову ж, як в тому описі написали – він засмучений, оскільки знає, що це ще не той дракон з яким він повинен буде боротися.
Інший абсолютно типовий, угорському драматургу Карою Кішфалуді
Якщо пощастить, можна застати його з пляшкою пива чи вина в руці, нам не пощастило (
А попали ми до нього, бо наш шлях з місцевої стометрів завернула в бік яскраво освітлена будівля церкви Кармелітів, 1716-25 років побудови
І вже на шляху до базиліки трапився ще один з дивних пам’ятників цього міста
Тут цікава вже історія мого пошуку інфи про нього. Якщо ви десь зустрінете його назву як пам’ятник Св. Егідію – не вірте цьому. Я спочатку повірив, але по цій назві про нього не знайшов, взагалі нічого. А виявилося, що цей пам’ятник носить назву Німрод. Відкритий він в 1983 році, авторства Йожефа Шомодьї. Показує трагічність ситуації під час потопу 1954 року, коли навіть той, чиє призначення вбивати тварин – їх рятує. Фотографія в мене вже історична, зараз цей пам’ятник відреставрували і отій палці в лівій руці повернуто початковий вигляд арбалету, як задумувалося колись автором.
А ось і собор Вознесіння Пресвятої Діви Марії
Складно сказати в якому році він був побудований, оскільки протягом багатьох століть перебудовувався, руйнувався турками та татарами, відбудовувався, добудовувався…
А навколишня територія всіяна різноманітними пам’ятниками та барельєфами…
Св. Ласло, одному з найзнаменитіших угорських королів.
Загиблим під час першої світової воякам 19-го піхотного полку, які були родом з Дьйору
Якщо чесно мені складно сказати, навіщо я їх всіх тоді відфотографував, проте раз є, то вже показую
Крім барельєфу Св. Ласло встановили і пам’ятник
Табличка, яка підписує, каже, що це розкопана ранньо-арпадіанська церква без будь-яких деталей.
А прямо над нею височить пам’ятник Архангелу Михаїлу, створений, як вказано на постаменті в 1764 році
Та відновлену в 1955.
Пішли далі, схожий на замок, корпус духовного коледжу
Та вийшли на кінець на площу, на яку одразу хотіли, проте будівлі церков відволікли – площу Сечені
Одне з найцікавіших місць Дьйора, купа гарних будівель по периметру, статуя Богоматері на колоні і там я вперше побачив таку штуку як сухий фонтан. Хай і не діючий в цей час, проте все одно цікаво.
Серед будівель увагу привернув будинок з всевидющим оком
Носить назву «будинок абата», збудований в середині XVIII ст.. місцевим архієпископом.
Проте домінантою площі є комплекс Бенедикської гімназії
З костелом Св. Ігнатія Лойоли 1634-1641 років по центру
Скульптура Богоматері, про яку я вже згадував
Колонна була встановлена в кінці 1686 року в честь повернення Буди.
А нам вже був час повертатися в готель, щоб хоч трохи поспати перед оглядом Буди і Пешта :).
Я ще сфотографував на тій площі ліхтар з дивним, мабуть, метеорологічним девайсом
Та й на цьому все, повернулися вже по пройденій стометрівці і завалилися спати перед поїздкою до Будапешта, про який я, сподіваюся, теж напишу і …
Далі буде…
Ось та сама ратуша, яка як магніт витягла нас з можливості поринути одразу в солодкий і очікуваний сон…
Збудована в 1896-1898 роках, що не робить її менш прекрасною і чарівною в порівнянні з набагато старішими колегами..
А далі пішло поїхало, а давай ще трішки пройдемо в ту сторону, якщо тут ратуша така суперова, то ж в будь-якому випадку має бути ще щось….
Що побачили ще у нічному Дьорі нижче під cut-ом…
Але ні цей напрямок виявився хибним і пройшовши кілька гарних будівель
почало з’являтися відчуття, що ми йдемо явно не туди, де може бути щось цікаве.
Повернули назад і побачили місцеву стометрівку. Зрозуміло, що не втрималися і пішли пройтися по ній…
І тут проявився разючий контраст з Віднем. При чому по наших відчуттях він був в перевагу якраз цього невеликого міста. Якщо Відень ще в «дитячий» час нагадував нам місто, яке живе по комендантській годині, де після 10-тої вечора всі вулиці спорожніли, а освітлення було доволі таки тьмяне (у мне так відклалося в пам’яті, що я зроблю), то тут були люди, які навіть в таку годину (а годинник на ратуші, якщо хто звернув увагу) гуляли, сміялися, відпочивали, загалом жили і насолоджувалися цим процесом :).
Я навіть толком не зміг без людей ту стометрівку сфотографувати, лишень окремі будинки які так чи інакше притягували увагу, як от цей, з якорем.
Або інший, подобаються мені такі фасади, які знаходяться на розі вулиць…
А ще в Дьорі є набір цікавих і нетипових пам’ятників, один з них я не сфотографував – людину в човні на одному з перехресть, а от інший, на іншому перехресті – Святому Георгію – так.
Встановлений він в 1998 році авторства Тібора Рігера. Як я зараз вже вичитав і сам зрозумів – нетипове зображення Св. Георгія, оскільки зазвичай він на коні, вражає списом дракона, а тут він задумливий, та й дракончик маленький. Знову ж, як в тому описі написали – він засмучений, оскільки знає, що це ще не той дракон з яким він повинен буде боротися.
Інший абсолютно типовий, угорському драматургу Карою Кішфалуді
Якщо пощастить, можна застати його з пляшкою пива чи вина в руці, нам не пощастило (
А попали ми до нього, бо наш шлях з місцевої стометрів завернула в бік яскраво освітлена будівля церкви Кармелітів, 1716-25 років побудови
І вже на шляху до базиліки трапився ще один з дивних пам’ятників цього міста
Тут цікава вже історія мого пошуку інфи про нього. Якщо ви десь зустрінете його назву як пам’ятник Св. Егідію – не вірте цьому. Я спочатку повірив, але по цій назві про нього не знайшов, взагалі нічого. А виявилося, що цей пам’ятник носить назву Німрод. Відкритий він в 1983 році, авторства Йожефа Шомодьї. Показує трагічність ситуації під час потопу 1954 року, коли навіть той, чиє призначення вбивати тварин – їх рятує. Фотографія в мене вже історична, зараз цей пам’ятник відреставрували і отій палці в лівій руці повернуто початковий вигляд арбалету, як задумувалося колись автором.
А ось і собор Вознесіння Пресвятої Діви Марії
Складно сказати в якому році він був побудований, оскільки протягом багатьох століть перебудовувався, руйнувався турками та татарами, відбудовувався, добудовувався…
А навколишня територія всіяна різноманітними пам’ятниками та барельєфами…
Св. Ласло, одному з найзнаменитіших угорських королів.
Загиблим під час першої світової воякам 19-го піхотного полку, які були родом з Дьйору
Якщо чесно мені складно сказати, навіщо я їх всіх тоді відфотографував, проте раз є, то вже показую
Крім барельєфу Св. Ласло встановили і пам’ятник
Табличка, яка підписує, каже, що це розкопана ранньо-арпадіанська церква без будь-яких деталей.
А прямо над нею височить пам’ятник Архангелу Михаїлу, створений, як вказано на постаменті в 1764 році
Та відновлену в 1955.
Пішли далі, схожий на замок, корпус духовного коледжу
Та вийшли на кінець на площу, на яку одразу хотіли, проте будівлі церков відволікли – площу Сечені
Одне з найцікавіших місць Дьйора, купа гарних будівель по периметру, статуя Богоматері на колоні і там я вперше побачив таку штуку як сухий фонтан. Хай і не діючий в цей час, проте все одно цікаво.
Серед будівель увагу привернув будинок з всевидющим оком
Носить назву «будинок абата», збудований в середині XVIII ст.. місцевим архієпископом.
Проте домінантою площі є комплекс Бенедикської гімназії
З костелом Св. Ігнатія Лойоли 1634-1641 років по центру
Скульптура Богоматері, про яку я вже згадував
Колонна була встановлена в кінці 1686 року в честь повернення Буди.
А нам вже був час повертатися в готель, щоб хоч трохи поспати перед оглядом Буди і Пешта :).
Я ще сфотографував на тій площі ліхтар з дивним, мабуть, метеорологічним девайсом
Та й на цьому все, повернулися вже по пройденій стометрівці і завалилися спати перед поїздкою до Будапешта, про який я, сподіваюся, теж напишу і …
Далі буде…