terwik | Товтри. Демковецька скала. (Reply)

Цьогорічний ковід зіпсував плани багатьом. Так само і я, засів безвилазно дома і нікуди не потикався цілу весну. Проте прийшло літо, гарна погода і сидіти вдома ставало все складніше. В поїздках кудись, я собі вирішив, що потрібно по максимуму намагатися уникати скупчення людей, спочатку це навіть більше було, згодом менше, хоча по динаміці поширення того ж ковіду потрібно було робити навпаки, але тим не менше, я почав шукати місця – де поменше людей, відносно недалеко і є щось цікаве.
В цих пошуках мені на очі трапилася серія дописів Дмитра Полюховича – «Віртуальні витрішки» і я зупинився на Товтрах, які він досить докладно описав та показав в цих дописах: раз і два

Я побував на всіх трьох, десь пройшовся далі, десь іншим маршрутом + полазив по товтрі Демковецькій скалі на додаток. Ну і відбулося в мене це в протилежному порядку в порівнянні з тим, як описував автор. В принципі, в нього все класно показано та цікаво описано, але сподіваюся, моє ви теж переглянете.

Отже, перше місце куди я вирішив податися – це Демковецька скала.

Мій шлях розпочався, як у багатьох інших, від дивної зупинки в долині двох гір між селами Демківці та Залісся

Демковецька скала та види з неї далі під cut-ом.

В принципі, скалоподібний вигляд вона має зі сторони підйому

Тут дійсно скальність присутня на всі 100%

і смітник, який місцеві влаштували десь на середин підйому

Прям класичний сюжет – одиноке дерево на схилі крутого урвища

Ця товтра рахується другою по висоті і якщо вірити інтернетам у своїй найвищій точці має висоту 386 метрів.
Панорами з орієнтовно такої висоти відкриваються непогані

Демківці, рапсові поля…

Зупинка, класичне дерево на схилі та протилежна безіменна Товтра в Івахновецькому лісі.

Я в той ліс заберуся в, сподіваюся, наступному пості, це саме та безіменні гора, яка описана в одних із витрішок Дмитра Полюховича

Ну і, шматок Залісся

Що я казав, про скельність – досить глянути в іншу сторони, вже будучи на ній, і стрімка скеля потроху перетворюється на звичайний пагорб, прогулявся в ту сторону.

От що мене дивує в Товтрах, навіщо було паскудити чи не кожну кар’єром. Ну блін, яку гору не візьми, обов’язково буде попсута подібним чином, невже не можна було вже обрати якусь одну і колупати тільки її?

Чиясь нора, власник помічений не був.

Пройдений шлях

Оті білі каменюки на схилах, нагадують овечок на випасі

Якийсь дивний сосновий гай посеред поля, що посеред листяних лісів

Ще щось кар’єроподібне знайшлося

З залишками пам’ятника, думаю, радянським воїнам

Тут я вже дійшов до якогось гаю, подумав, що досить з цієї товтри, пора повертатися. Назад йшов не краєм схилу, а дорогою, яка пролягала далі від нього, і от що цікаве – з іншої сторони цієї товтри ніяких пагорбів, схилів і.т.д. – суцільна рівнина