![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikНарешті повертаємося в Гданськ. Ні, ну насправді в Гдині все відбувалося набагато швидше і займало набагато менше часу чим вся ця писанина. На все про все, там в мене пішло десь години 4. До залізничної станції і по Гданську я летів, як міг, хотів встигнути в Національний морський музей, проте нетуристичний сезон дістав мене і тут – до закриття лишалося півгодини і сенсу в нього йти вже не було ніякого.
Проте інші ще працювали. Оскільки в Гданську я задумав протестувати таку невідому до цього штуку, як туристичну картку, яка продається за певну суму грошей в туристичних інфоцентрах і дає безкоштовний доступ в купу музеїв, то вирішив використати її по максимуму. Попередньо я писав про відвіданий музей бурштину – так от в нього по ній вхід вже безкоштовний, згадував про археологічний музей, в який не потрапив – теж вона діє і в залишки цього дня я відвідав ще 3 музеї.
От і розповім спочатку про них.
І першим буде, як ви зрозуміли з заголовку, музей в ратуші Головного міста.
Перші частини ратуші були закладені десь в XIV ст. З тих часів вона неодноразово перебудовувалася, добудовувалася, горіла, відбудовувалася, під час всіх цих процесів змінюючи свій вигляд під модні віяння часів найбільш глобальних перебудов.
Перша версія башти постала в 1486—1488 роках, в 1561 році отримала флюгера у вигляді статуї короля Сигизмунда II, на сьогодні її висота 83.45 метра.
В якості місцезнаходження міської влади приміщення цієї ратуші використовувалося до 1921-го року.
Під час 2-гої світової війни, будівля надзвичайно сильно постраждала, як і все інше місто, навіть піднімалася мова про те щоб розібрати взагалі (згодом буде фото з експозиції, де видно, який скелет лишився після військових дій…). Проте був розроблений проект складної реконструкції і будівлю відновили. В 1970-тому році відреставрована ратуша була передана Історичному музею Гданська де розмістився головний відділ музею.
До речі, ось на цій схемі, представленій в музеї, кольорами виділено окремі етапи добудов ратуші.
Кожен колір відповідає за різні часові проміжки які охоплюють період часу від 1379-го по 1954 (принаймні так підписано).
Проте досить мови, йдемо в середину. І перше велике та цікаве, що йде за касою – це Біла зала
Про це приміщення та інші музею-ратуші – далі під cut-ом…
Вона ж - Велика зала Вета (Вети? В оригіналі Wielka Sala Wety) або Велика зала Лави. Назви походять від назв установ, які функціонували в цій залі – спочатку суд, що отримав назву Лава, який розглядав цивільні та кримінальні справи, також тут діяв суд ветовий, з яким я не розібрався, що це і навіщо і чи не аналогічний він Лаві… Ну а Білою залою це приміщення стало після реконструкції в 1841—1842 роках дякуючи новому дизайну.
Тут же знаходилося робоче місце бургграфа – представника польського короля, цей же зал виконував функцію тронної зали, коли в місто прибував король. По периметру розміщенні портрети польських королів, ось, наприклад Стефан Баторій.
Під ним бюст всюдисущого в Гданську Яна Гевелія.
Крім того, що він був астрономом та броварем, він щей побував у міській владі міста
Під час 2-гої світової війни зала була майже повністю зруйнована. На перший погляд цей гобелен виглядає старовинним, проте, якщо придивитися, то можна побачити зверху праворуч рік – і це буде 1975-тий.
А праворуч від нього видно вузький прохід кудись… І це кудись – це кімнатка під дивною назвою Wielki Krzysztof, Великий Христофор.
Ця кімната будувалася надійно та на століття, з товстими стінами та вогнетривкими подвійними дверима, оскільки в ній знаходився архів та скарбниця. Саме в цій кімнатці можна побачити оригінальне оздоблення ратуші з минулого.
ЇЇ не змогли знищити чи пошкодити навіть бої 2-гої світової. Той ж самий шкаф для архівів на фото походить з XVI ст. Саме в ньому зберігалися найважливіші документи аж до XX ст.
Так само оригінальним є розпис стелі та склепінь.
По периметру там розміщені герби Польщі, Пруссії, Литви та Гданська, я сфотографував герб Литви.
Далі, по музейному маршруту йде приміщення, яке колись першим зустрічало відвідувачів ратуші – Нижній передпокій.
Під час другої світової війни декор був сильно поруйнований, від дерев’яних сходів та галереї збудованих в 1646 році практично нічого не залишилося і відновлювалося з нуля по описам і фотографіям. Декілька вцілілих фрагментів використали під час реставрації і вони виділяються більш темним кольором.
А от про дубовий портал поруч написано, що він лишився незмінним з року створення – 1685-го.
Мабуть він був вивезений до часу перенесення бойових дій в район міста, оскільки читав, що частина оригінального інтер’єру була евакуйована.
Так само, німцями в 1942-43- роках було вивезено інтер’єр наступного залу, в який веде цей портал, зал який своїм оздобленням, як на мене, не поступається королівським покоям, зал де вирішувалися найважливіші питання міста і де засідала міська рада – Велика зала ради.
Інші назва, завдячуючи основному кольору – Червона зала.
От я так пафосно розповів про неї, а потім побачив, що якоїсь доброї фотографії її загального плану в мене немає… А є тільки неймовірної стелі.
«Апофеоз Гданська» картина роботи Ісаака ван ден Блока з дерев’яною різьбою Шимона Герле 1608 року
Стандартно, ця картина сповнена суцільного символізму – силует міста на тріумфальній арці, Божа рука, що обнімає башту ратуші, громадяни міста перед домом Артуса в оточені представників різних народів, польський шляхтич, що подає руку громадянину Гданська і.т.д. і.т.п.
О, ще сфотографував камін.
Вичитав, що(ну це я в своїй короткій інтерпретації викладаю) вважалося, оскільки містом керує міська влада, таким чином, що сприяє збагаченню громадян міста, то вона заслуговує гарного приміщення для своєї роботи, результатом чого була підтримка витрати значних коштів на облаштування достойного вигляду залу засідань.
Наступним приміщенням є Мала зала ради. Тут міська рада проводила свої засідання в зимову пору року. Так, забув уточнити, що Велика зала ради використовувалася в теплу пору року. Тут ж знаходилося робоче місце міського голови.
На сьогодні, судячи по панорамам, експозицію трохи переобладнали.
Камін виконував утилітарну функцію обігріву приміщення, оскільки в Великій залі то була більш репрезентативна споруда.
А саламандра на горі мала оберігати приміщення від пожежі.
Далі історичні приміщення закінчуються і розпочинаються більш типові музейні виставки. Пам’ятаєте, я згадував про сильні руйнування Гданська під час війни? Так от, тут можна їх побачити наочно.
Чим темніший колір – тим сильніші руйнування, історичний центр, як видно, зруйнований під корінь.
А ось як та ступінь руйнування міста на карті виглядала в реальності, фото 1946-го року.
Це та сама Длуга, якої нині ходять натовпи туристів та захоплюються старовинною архітектурою. А в кінці бовваніють рештки ратуші.
Або ось, вулиці Маріацька та Хлібницька в 1947 році.
Як би тут гарно виглядали рівні ряди хрущовок, нічого ті поляки не тямлять… Так?
Дивився я на ці фотографії в ратуші і не розумів, чому центр Варшави знаменитий своїм відновленням, говорять про це з кожного патефона, коли йдуть згадки про старе місто, а про Гданськ ніколи не доводилося чути ні слова…
Але повертаємося з темного минулого в яскраве сучасне на момент відвідування…
Підписано це все було, як праці консерваційні в рамках підготовки до виставки Res Publica Gedanensis, перепрошували за незручність.
Наскільки я зрозумів, то формувалася якась нова виставка в будівлі ратуші, проте я застав лишень підготовку до неї і зараз ці картини, як можуть там бути, так і ні, замінені на щось інше.
Наступні приміщення присвятили побуту мешканців міста в міжвоєнний період.
Як там було підписано, заможні гданчани надавали перевагу замовляти репліки меблів попередніх століть….
Ну а прості, ясне діло задовольнялися простою….
Частково відтворені різноманітні побутові та робочі приміщення тих часів людей різного достатку та професій.
Це, мабуть, робочий кабінет, якогось заможного пана…
А тут простий пролетарій.
Еммм, автомат по продажу цукерок?
Пральня чи ванна кімната?
Кухня, з тодішнім кухонним комбайном.
Всі ці експозиції вже зроблені не в старовинній атмосфері, а в сучасному євроремонті
Але все ще в стінах ратуші. Цікаво, що в цих приміщеннях було колись?
З старовинного і оригінально є 3 дзвони з 14-дзвонного карильйону.
Як вони підписали, 1560-того року виготовлення, першого за межами Нідерландів.
Ну і на останок відвідувачам пропонується спуститися
В підземелля ратуші, яких не торкнулася рука реставратора
До речі, в цьому ж підземеллі виставлені різноманітні схеми ратуші, в тому числі та, яку я показав на початку.
Якщо когось цікавить, як виглядають всі ті приміщення, можуть переглянути та прочитати більше на чудовій екскурсії від Історичного музею Гданська в панорамах залів.
На цьому відвідування ратуші закінчується. Наступне місце куди я подався – був Двір Артуса, про який, сподіваюся, напишу і …
Далі буде…
Проте інші ще працювали. Оскільки в Гданську я задумав протестувати таку невідому до цього штуку, як туристичну картку, яка продається за певну суму грошей в туристичних інфоцентрах і дає безкоштовний доступ в купу музеїв, то вирішив використати її по максимуму. Попередньо я писав про відвіданий музей бурштину – так от в нього по ній вхід вже безкоштовний, згадував про археологічний музей, в який не потрапив – теж вона діє і в залишки цього дня я відвідав ще 3 музеї.
От і розповім спочатку про них.
І першим буде, як ви зрозуміли з заголовку, музей в ратуші Головного міста.
Перші частини ратуші були закладені десь в XIV ст. З тих часів вона неодноразово перебудовувалася, добудовувалася, горіла, відбудовувалася, під час всіх цих процесів змінюючи свій вигляд під модні віяння часів найбільш глобальних перебудов.
Перша версія башти постала в 1486—1488 роках, в 1561 році отримала флюгера у вигляді статуї короля Сигизмунда II, на сьогодні її висота 83.45 метра.
В якості місцезнаходження міської влади приміщення цієї ратуші використовувалося до 1921-го року.
Під час 2-гої світової війни, будівля надзвичайно сильно постраждала, як і все інше місто, навіть піднімалася мова про те щоб розібрати взагалі (згодом буде фото з експозиції, де видно, який скелет лишився після військових дій…). Проте був розроблений проект складної реконструкції і будівлю відновили. В 1970-тому році відреставрована ратуша була передана Історичному музею Гданська де розмістився головний відділ музею.
До речі, ось на цій схемі, представленій в музеї, кольорами виділено окремі етапи добудов ратуші.
Кожен колір відповідає за різні часові проміжки які охоплюють період часу від 1379-го по 1954 (принаймні так підписано).
Проте досить мови, йдемо в середину. І перше велике та цікаве, що йде за касою – це Біла зала
Про це приміщення та інші музею-ратуші – далі під cut-ом…
Вона ж - Велика зала Вета (Вети? В оригіналі Wielka Sala Wety) або Велика зала Лави. Назви походять від назв установ, які функціонували в цій залі – спочатку суд, що отримав назву Лава, який розглядав цивільні та кримінальні справи, також тут діяв суд ветовий, з яким я не розібрався, що це і навіщо і чи не аналогічний він Лаві… Ну а Білою залою це приміщення стало після реконструкції в 1841—1842 роках дякуючи новому дизайну.
Тут же знаходилося робоче місце бургграфа – представника польського короля, цей же зал виконував функцію тронної зали, коли в місто прибував король. По периметру розміщенні портрети польських королів, ось, наприклад Стефан Баторій.
Під ним бюст всюдисущого в Гданську Яна Гевелія.
Крім того, що він був астрономом та броварем, він щей побував у міській владі міста
Під час 2-гої світової війни зала була майже повністю зруйнована. На перший погляд цей гобелен виглядає старовинним, проте, якщо придивитися, то можна побачити зверху праворуч рік – і це буде 1975-тий.
А праворуч від нього видно вузький прохід кудись… І це кудись – це кімнатка під дивною назвою Wielki Krzysztof, Великий Христофор.
Ця кімната будувалася надійно та на століття, з товстими стінами та вогнетривкими подвійними дверима, оскільки в ній знаходився архів та скарбниця. Саме в цій кімнатці можна побачити оригінальне оздоблення ратуші з минулого.
ЇЇ не змогли знищити чи пошкодити навіть бої 2-гої світової. Той ж самий шкаф для архівів на фото походить з XVI ст. Саме в ньому зберігалися найважливіші документи аж до XX ст.
Так само оригінальним є розпис стелі та склепінь.
По периметру там розміщені герби Польщі, Пруссії, Литви та Гданська, я сфотографував герб Литви.
Далі, по музейному маршруту йде приміщення, яке колись першим зустрічало відвідувачів ратуші – Нижній передпокій.
Під час другої світової війни декор був сильно поруйнований, від дерев’яних сходів та галереї збудованих в 1646 році практично нічого не залишилося і відновлювалося з нуля по описам і фотографіям. Декілька вцілілих фрагментів використали під час реставрації і вони виділяються більш темним кольором.
А от про дубовий портал поруч написано, що він лишився незмінним з року створення – 1685-го.
Мабуть він був вивезений до часу перенесення бойових дій в район міста, оскільки читав, що частина оригінального інтер’єру була евакуйована.
Так само, німцями в 1942-43- роках було вивезено інтер’єр наступного залу, в який веде цей портал, зал який своїм оздобленням, як на мене, не поступається королівським покоям, зал де вирішувалися найважливіші питання міста і де засідала міська рада – Велика зала ради.
Інші назва, завдячуючи основному кольору – Червона зала.
От я так пафосно розповів про неї, а потім побачив, що якоїсь доброї фотографії її загального плану в мене немає… А є тільки неймовірної стелі.
«Апофеоз Гданська» картина роботи Ісаака ван ден Блока з дерев’яною різьбою Шимона Герле 1608 року
Стандартно, ця картина сповнена суцільного символізму – силует міста на тріумфальній арці, Божа рука, що обнімає башту ратуші, громадяни міста перед домом Артуса в оточені представників різних народів, польський шляхтич, що подає руку громадянину Гданська і.т.д. і.т.п.
О, ще сфотографував камін.
Вичитав, що(ну це я в своїй короткій інтерпретації викладаю) вважалося, оскільки містом керує міська влада, таким чином, що сприяє збагаченню громадян міста, то вона заслуговує гарного приміщення для своєї роботи, результатом чого була підтримка витрати значних коштів на облаштування достойного вигляду залу засідань.
Наступним приміщенням є Мала зала ради. Тут міська рада проводила свої засідання в зимову пору року. Так, забув уточнити, що Велика зала ради використовувалася в теплу пору року. Тут ж знаходилося робоче місце міського голови.
На сьогодні, судячи по панорамам, експозицію трохи переобладнали.
Камін виконував утилітарну функцію обігріву приміщення, оскільки в Великій залі то була більш репрезентативна споруда.
А саламандра на горі мала оберігати приміщення від пожежі.
Далі історичні приміщення закінчуються і розпочинаються більш типові музейні виставки. Пам’ятаєте, я згадував про сильні руйнування Гданська під час війни? Так от, тут можна їх побачити наочно.
Чим темніший колір – тим сильніші руйнування, історичний центр, як видно, зруйнований під корінь.
А ось як та ступінь руйнування міста на карті виглядала в реальності, фото 1946-го року.
Це та сама Длуга, якої нині ходять натовпи туристів та захоплюються старовинною архітектурою. А в кінці бовваніють рештки ратуші.
Або ось, вулиці Маріацька та Хлібницька в 1947 році.
Як би тут гарно виглядали рівні ряди хрущовок, нічого ті поляки не тямлять… Так?
Дивився я на ці фотографії в ратуші і не розумів, чому центр Варшави знаменитий своїм відновленням, говорять про це з кожного патефона, коли йдуть згадки про старе місто, а про Гданськ ніколи не доводилося чути ні слова…
Але повертаємося з темного минулого в яскраве сучасне на момент відвідування…
Підписано це все було, як праці консерваційні в рамках підготовки до виставки Res Publica Gedanensis, перепрошували за незручність.
Наскільки я зрозумів, то формувалася якась нова виставка в будівлі ратуші, проте я застав лишень підготовку до неї і зараз ці картини, як можуть там бути, так і ні, замінені на щось інше.
Наступні приміщення присвятили побуту мешканців міста в міжвоєнний період.
Як там було підписано, заможні гданчани надавали перевагу замовляти репліки меблів попередніх століть….
Ну а прості, ясне діло задовольнялися простою….
Частково відтворені різноманітні побутові та робочі приміщення тих часів людей різного достатку та професій.
Це, мабуть, робочий кабінет, якогось заможного пана…
А тут простий пролетарій.
Еммм, автомат по продажу цукерок?
Пральня чи ванна кімната?
Кухня, з тодішнім кухонним комбайном.
Всі ці експозиції вже зроблені не в старовинній атмосфері, а в сучасному євроремонті
Але все ще в стінах ратуші. Цікаво, що в цих приміщеннях було колись?
З старовинного і оригінально є 3 дзвони з 14-дзвонного карильйону.
Як вони підписали, 1560-того року виготовлення, першого за межами Нідерландів.
Ну і на останок відвідувачам пропонується спуститися
В підземелля ратуші, яких не торкнулася рука реставратора
До речі, в цьому ж підземеллі виставлені різноманітні схеми ратуші, в тому числі та, яку я показав на початку.
Якщо когось цікавить, як виглядають всі ті приміщення, можуть переглянути та прочитати більше на чудовій екскурсії від Історичного музею Гданська в панорамах залів.
На цьому відвідування ратуші закінчується. Наступне місце куди я подався – був Двір Артуса, про який, сподіваюся, напишу і …
Далі буде…
(no subject)
Date: 2021-04-08 20:58 (UTC)Особлтво в пору закритих комирдонів.
Автомт для продажу солодощів - треба ж таке.
(no subject)
Date: 2021-04-09 11:08 (UTC)На рахунок автомата не впевнений на 100%, але Süssigkeiten - це солодощі, чого ж ще писати таке слово на металевій буді, якщо вона їх не продає...