Отже, археологічний музей.
В 2005 році на замковій горі студенти та викладачі Вінницького педагогічного університету проводили розкопки. Їм вдалося знайти залишки трипільського житла, датованого орієнтовно 4000-літтям д.н.е. Оскільки заповідник на той час вже існував, було прийнято рішення не втрачати додаткову туристичну принаду та зберегти розкопані залишки житла відкритими, збудувавши навколо них музейний павільйон.

Павільйон звели в такому умовному трипільському стилі, як він зараз більшості уявляється з декоруванням будівлі відповідними малюнками.

Що там в середині нижче під cut-ом…
А в середині зробили такий собі поміст по периметру.

З якого відкривається вид на розкопані залишки.

Серед розкопаних решток присутня й невелика модель їхнього житла.

Крім того присутні інші типові експонати подібних музеїв – черепки посуду, здається знайденого саме тут.

Спроба реконструкції їхніх ткацьких верстатів.

Взагалі крута ідея з цим павільйоном, дуже сподобалося як вони по максимуму намагаються скористатися з наявних там залишків старовини, щоб ще більше привабити до себе туристів різноплановістю експозиції. Подібне збереження розкопаних решток не просто на відкритому повітрі у нас зустрічав, мабуть, хіба ще в Кам’янці, де розкопану першу бруківку накрили скляною пірамідою.
На вулиці перед будівлею встановили комплекс скульптур які повинні представляти різні стихії, здається вони так і називаються – 4 стихії, тільки не пригадаю хто в центрі…

В принципі можна здогадатися, де хто – вітер, земля, вода і вогонь, я в такому порядку ідентифікував би....

У води хвильки, у вогню – сонце…

А неподалік музейного павільйону знаходяться ворота щастя, десь прочитав, що є на території таке, скоріше це вони.

Судячи по натоптаній стежці між двома частинами, користуються популярністю.
Ну так, скульптури до археологічного музею відношення в принципі не мають… Просто вони поруч нього і в допис про парк скульптур вже не поміщалися, тому додав тут, бо упустити не хотів…
А від території музею ми подалися в Гайдамацький яр, про який, сподіваюся, напишу і…
Далі буде…
В 2005 році на замковій горі студенти та викладачі Вінницького педагогічного університету проводили розкопки. Їм вдалося знайти залишки трипільського житла, датованого орієнтовно 4000-літтям д.н.е. Оскільки заповідник на той час вже існував, було прийнято рішення не втрачати додаткову туристичну принаду та зберегти розкопані залишки житла відкритими, збудувавши навколо них музейний павільйон.

Павільйон звели в такому умовному трипільському стилі, як він зараз більшості уявляється з декоруванням будівлі відповідними малюнками.

Що там в середині нижче під cut-ом…
А в середині зробили такий собі поміст по периметру.

З якого відкривається вид на розкопані залишки.

Серед розкопаних решток присутня й невелика модель їхнього житла.

Крім того присутні інші типові експонати подібних музеїв – черепки посуду, здається знайденого саме тут.

Спроба реконструкції їхніх ткацьких верстатів.

Взагалі крута ідея з цим павільйоном, дуже сподобалося як вони по максимуму намагаються скористатися з наявних там залишків старовини, щоб ще більше привабити до себе туристів різноплановістю експозиції. Подібне збереження розкопаних решток не просто на відкритому повітрі у нас зустрічав, мабуть, хіба ще в Кам’янці, де розкопану першу бруківку накрили скляною пірамідою.
На вулиці перед будівлею встановили комплекс скульптур які повинні представляти різні стихії, здається вони так і називаються – 4 стихії, тільки не пригадаю хто в центрі…

В принципі можна здогадатися, де хто – вітер, земля, вода і вогонь, я в такому порядку ідентифікував би....

У води хвильки, у вогню – сонце…

А неподалік музейного павільйону знаходяться ворота щастя, десь прочитав, що є на території таке, скоріше це вони.

Судячи по натоптаній стежці між двома частинами, користуються популярністю.
Ну так, скульптури до археологічного музею відношення в принципі не мають… Просто вони поруч нього і в допис про парк скульптур вже не поміщалися, тому додав тут, бо упустити не хотів…
А від території музею ми подалися в Гайдамацький яр, про який, сподіваюся, напишу і…
Далі буде…