![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikДвір Артуса знаходиться поруч з ратушею, за фонтаном Нептуна.
Одразу напишу, що на мою думку, це без сумніву найяскравіше та найцікавіше з того всього що є в Гданську. І не варто дивитися на доволі стриманий фасад – справжня його цінність у внутрішньому убранстві, яке вдало поєднало стриманість та багатство.
Він є однією з філій Історичного музею Гданська. Вхід відбувається не через центральні двері, а через сусідній будиночок, який носить назву Старого будинку Лави. Крім, власне його приміщення, до складу музейного входить також і будинок праворуч, що носить назву Нового будинку Лави.
Згідно традицій споруд, коріння яких тягнеться в середньовіччя, Двір Артуса будувався, горів, перебудовувався декілька разів і більш-менш сучасного вигляду набув після чергової перебудови в 1617 році.
Назва походить від легенд про короля Артура і пов’язаних з його іменем асоціації з рицарством, вірністю, відвагою і.т.д. На території Польщі подібні заклади створювалися та будувалися багатою буржуазією, як місце для закритих зустрічей, відпочинку та розваг для своїх. Бідніші верстви населення туди просто не допускалися, а з торговців було дозволено доступ тільки продавцям книжок та картин.
Внутрішнє приміщення, яке на фотографії виглядає не так вражаюче, як в реальності далі під cut-ом…
Спочатку Двір Артуса став місцем зустрічей різноманітних братств. Кожному з них було виділено по певному простору по периметру будівлі і кожне з них намагалося переплюнути одне одного, що дало нам сьогоднішній вигляд його інтер’єрів.
З нього в мене на диво мало фотографій, більше я ходив з відкритим ротом та роздивлявся. От не знаю навіть. Ну якесь воно таке витончено-гармонічне все, нема тої дурнуватої розкоші, що все «по багатому», але й відсутня будь-яка скромність. Ну так і відчувається багатство людей, які то все замовляли, оцінювали та оплачували та водночас мали гарний смак. Не знаю, це я описую свою точку зору. Хтось може сказати, що навпаки бідненько, або ж навпаки – перебір…
Двір Артуса теж постраждав від війни. Тут наприклад, фрески відновили не в повноцінній кольоровій гамі.
Це Св. Христофор, він був встановлений в центрі братства Св. Христофора, що об’єднувала купців за походженням з Любека. Статуя вціліла оригінальна, 1542-гого року, її встигли евакуювати з міста.
Різьба по дереву, помірна позолота, приємна гама кольорів…
Під картинами, як я зрозумів, цитати з Біблії.
Чиясь ничка за дерев’яними панелями.
Цікаво, до чого мав закликати її користувачів цей сюжет?
Під стелею підвішена купа надзвичайно детальних моделей кораблів – не попав в морський музей, то хоч тут ще трохи відірвався.
Конкретно це – модель двопалубного вітрильника "St.Jacob" 1695-го року. Бачив нові статті по моделям, то там описують, що зараз додали механізм, який опускає кораблі на рівень людського зросту для кращого огляду. Проте не зрозумів в яких випадках то відбувається.
Представлена старовинна зброя, судячи по об’єму тексту на табличках поруч, явно непроста.
Тут я розгубився, як звати особу зображену цією скульптурою.
Поляки на сайті музею, написали, що це św. Reinhold, а мандрівки по ланцюжкам в вікіпедії вивели на імена Рінальд, Рено та знову ж таки Рейнольд. А ще був бенедиктинський монах під таким іменем. Цей святий був покровителем братства, що знаходилося в цьому кутку.
Судячи по картині праворуч внизу з зображенням замку в Мальброку це було місце де збиралися члени братства Мальброкського. Хоча, признаюся чесно, погляд тут притягує 3-вимірна картина з оленем, що намагається втекти з неї.
Ліворуч видно ще одну знаменитість Двору Артуса – Велику піч.
Одна з найбільших печей в Європі, колись справді зігрівала це велетенське приміщення. Збудована в 1545-1546 роках спільними зусиллями братств та меценатства сім’ї Лойців має висоту аж 10.62 метра.
Піч прикрашена кахлем з зображеннями найвеличніших політичних лідерів того часу, як протестантських так і католицьких.
А праворуч, ще на попередній фотографії, можна помітити найстарішу статую Двору Артуса – Св. Георгія.
Вона була створена в 1481-1487 роках.
Взагалі в Дворі Артуса помітна якась прихильність до оленів. Мало того, що ближче до входу з кожної сторони присутні оленячі голови, є об’ємне зображення оленя декількома фото вище, та ще й є людська фігура з оленячою головою…
Знає хтось, хто це?
Також, не виходячи на вулицю, можна пройти ще в сусідній будинок – Новий будинок Лави де також обладнана невелика експозиція – спочатку в історичному інтер’єрі, а далі ще у вигляді кількох музейних залів.
Чомусь тоді я не зробив фотографій загального плану в цій залі, уявлення не маю чому. Згодом мені пощастило побувати Гданську ще раз, я не зміг не показати Двір Артуса і тоді вже зробив фотографії цього приміщення. Проте це колись, не знаю чи ще напишу. А зараз покажу те що сфотографував в цих приміщеннях і це зовсім трішки.
Плитка, яка ввійшла в моду в середовищі гданською буржуазії в XVII-XVIII ст.
Хоча конкретно ця з XVIII-XIX ст.
Найстаріша модель корабля з колекції Двору Артуса – фелюка, створена в 2-гій половині XVI ст.
Її сучасна копія висить в залі, а за склом представлений оригінал, в тому вигляді, в якому вцілів після бойових дій та руйнування будинку в 2-гій світовій війні.
І закінчу представленими там же двома чавунними плитами від Великої Печі, виявленими в 1985 році.
Що я скажу. Будете в Гданську(ха-ха-ха, в поточному нашому стані, да) – обов’язково відвідайте двір Артуса, навіть якщо ви і не особливі прихильники подібного. Він не займе багато часу, квиток туди не надто дорогий в порівнянні з європейськими музеями і він вартий витраченого часу. Must see, коротко кажучи.
А я після нього пішов в останній музей, відвіданий того дня, про який, сподіваюся, ще напишу і…
Далі буде…
Одразу напишу, що на мою думку, це без сумніву найяскравіше та найцікавіше з того всього що є в Гданську. І не варто дивитися на доволі стриманий фасад – справжня його цінність у внутрішньому убранстві, яке вдало поєднало стриманість та багатство.
Він є однією з філій Історичного музею Гданська. Вхід відбувається не через центральні двері, а через сусідній будиночок, який носить назву Старого будинку Лави. Крім, власне його приміщення, до складу музейного входить також і будинок праворуч, що носить назву Нового будинку Лави.
Згідно традицій споруд, коріння яких тягнеться в середньовіччя, Двір Артуса будувався, горів, перебудовувався декілька разів і більш-менш сучасного вигляду набув після чергової перебудови в 1617 році.
Назва походить від легенд про короля Артура і пов’язаних з його іменем асоціації з рицарством, вірністю, відвагою і.т.д. На території Польщі подібні заклади створювалися та будувалися багатою буржуазією, як місце для закритих зустрічей, відпочинку та розваг для своїх. Бідніші верстви населення туди просто не допускалися, а з торговців було дозволено доступ тільки продавцям книжок та картин.
Внутрішнє приміщення, яке на фотографії виглядає не так вражаюче, як в реальності далі під cut-ом…
Спочатку Двір Артуса став місцем зустрічей різноманітних братств. Кожному з них було виділено по певному простору по периметру будівлі і кожне з них намагалося переплюнути одне одного, що дало нам сьогоднішній вигляд його інтер’єрів.
З нього в мене на диво мало фотографій, більше я ходив з відкритим ротом та роздивлявся. От не знаю навіть. Ну якесь воно таке витончено-гармонічне все, нема тої дурнуватої розкоші, що все «по багатому», але й відсутня будь-яка скромність. Ну так і відчувається багатство людей, які то все замовляли, оцінювали та оплачували та водночас мали гарний смак. Не знаю, це я описую свою точку зору. Хтось може сказати, що навпаки бідненько, або ж навпаки – перебір…
Двір Артуса теж постраждав від війни. Тут наприклад, фрески відновили не в повноцінній кольоровій гамі.
Це Св. Христофор, він був встановлений в центрі братства Св. Христофора, що об’єднувала купців за походженням з Любека. Статуя вціліла оригінальна, 1542-гого року, її встигли евакуювати з міста.
Різьба по дереву, помірна позолота, приємна гама кольорів…
Під картинами, як я зрозумів, цитати з Біблії.
Чиясь ничка за дерев’яними панелями.
Цікаво, до чого мав закликати її користувачів цей сюжет?
Під стелею підвішена купа надзвичайно детальних моделей кораблів – не попав в морський музей, то хоч тут ще трохи відірвався.
Конкретно це – модель двопалубного вітрильника "St.Jacob" 1695-го року. Бачив нові статті по моделям, то там описують, що зараз додали механізм, який опускає кораблі на рівень людського зросту для кращого огляду. Проте не зрозумів в яких випадках то відбувається.
Представлена старовинна зброя, судячи по об’єму тексту на табличках поруч, явно непроста.
Тут я розгубився, як звати особу зображену цією скульптурою.
Поляки на сайті музею, написали, що це św. Reinhold, а мандрівки по ланцюжкам в вікіпедії вивели на імена Рінальд, Рено та знову ж таки Рейнольд. А ще був бенедиктинський монах під таким іменем. Цей святий був покровителем братства, що знаходилося в цьому кутку.
Судячи по картині праворуч внизу з зображенням замку в Мальброку це було місце де збиралися члени братства Мальброкського. Хоча, признаюся чесно, погляд тут притягує 3-вимірна картина з оленем, що намагається втекти з неї.
Ліворуч видно ще одну знаменитість Двору Артуса – Велику піч.
Одна з найбільших печей в Європі, колись справді зігрівала це велетенське приміщення. Збудована в 1545-1546 роках спільними зусиллями братств та меценатства сім’ї Лойців має висоту аж 10.62 метра.
Піч прикрашена кахлем з зображеннями найвеличніших політичних лідерів того часу, як протестантських так і католицьких.
А праворуч, ще на попередній фотографії, можна помітити найстарішу статую Двору Артуса – Св. Георгія.
Вона була створена в 1481-1487 роках.
Взагалі в Дворі Артуса помітна якась прихильність до оленів. Мало того, що ближче до входу з кожної сторони присутні оленячі голови, є об’ємне зображення оленя декількома фото вище, та ще й є людська фігура з оленячою головою…
Знає хтось, хто це?
Також, не виходячи на вулицю, можна пройти ще в сусідній будинок – Новий будинок Лави де також обладнана невелика експозиція – спочатку в історичному інтер’єрі, а далі ще у вигляді кількох музейних залів.
Чомусь тоді я не зробив фотографій загального плану в цій залі, уявлення не маю чому. Згодом мені пощастило побувати Гданську ще раз, я не зміг не показати Двір Артуса і тоді вже зробив фотографії цього приміщення. Проте це колись, не знаю чи ще напишу. А зараз покажу те що сфотографував в цих приміщеннях і це зовсім трішки.
Плитка, яка ввійшла в моду в середовищі гданською буржуазії в XVII-XVIII ст.
Хоча конкретно ця з XVIII-XIX ст.
Найстаріша модель корабля з колекції Двору Артуса – фелюка, створена в 2-гій половині XVI ст.
Її сучасна копія висить в залі, а за склом представлений оригінал, в тому вигляді, в якому вцілів після бойових дій та руйнування будинку в 2-гій світовій війні.
І закінчу представленими там же двома чавунними плитами від Великої Печі, виявленими в 1985 році.
Що я скажу. Будете в Гданську(ха-ха-ха, в поточному нашому стані, да) – обов’язково відвідайте двір Артуса, навіть якщо ви і не особливі прихильники подібного. Він не займе багато часу, квиток туди не надто дорогий в порівнянні з європейськими музеями і він вартий витраченого часу. Must see, коротко кажучи.
А я після нього пішов в останній музей, відвіданий того дня, про який, сподіваюся, ще напишу і…
Далі буде…
(no subject)
Date: 2021-04-13 17:25 (UTC)(no subject)
Date: 2021-04-13 18:30 (UTC)