Маліївці. Палац та парк.
May. 12th, 2021 15:42![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПро Маліївці не за моїм вигаданим розкладом, проте з Пальмарнею все тяжко ),а тут якраз заодно анонсую, що 15-16 травня в маєтку будуть мистецькі дні. Працюватимуть художники, флористи, гратиме симфонічний оркестр, а в палац будуть організовані екскурсії. Якщо комусь цікаво та маєте можливість – можете на цих вихідних відвідати (при цьому не забуваємо про сусідній Підлісний Мукарів з неймовірним костелом). Інфу про цю подію взяв ТУТ.
Маліївці, як і більшість наших населених пунктів мають доволі давню історію, роком першої згадки є 1493 рік, прямо як у Хмельницького колись. Сьогоднішній туристичній привабливості вони повинні завдячувати діяльності графа Яна Онуфрія Орловського, який став власником цього поселення в 1785 році, вирішив зробити його своєю резиденцією і в 1788 році збудував палац з парком.
Для будівництва палацу він залучив італійців Доменіко Мерліні та його учня Якова Кубицького.
Тривалий час палацом володіли Орловські, проте на початку XX ст. він був проданий Ксаверію Францишеку, який після 1914 року зайнявся перевезенням всього цінного з палацу у Францію. Вже в 1917 році палац націоналізували. Від традиційної, на той час, долі джерела будматеріалів або яскравого вогнища палац врятував місцевий лікар Е. Селецький, дружина якого була родичкою Куйбишева. Палац перетворили на лікарню. Після війни тут розмістився протитуберкульозний санаторій.
Чергова загроза руйнування над палацом зависла під час зими 2020-2021 років, коли санаторій вже був ніби і ліквідований, але ще не був, проте з фінансуванням опалення виникли проблеми. Тоді, завдяки започаткованому Анастасією Донець туристичному волонтерству, в місцевих хащах колишнього парка було нарубано дров та наведено деякий порядок, палац не замерз. Завдяки цьому ж піднявся шум, обласна влада, на балансі якої перебуває будівля, зарухалася і в квітні замість ліквідованого санаторію створила історико-культурний музей. Чи супроводжуватиметься це фінансуванням та розвитком побачимо згодом, проте культурне життя там намагаються поки підтримувати, з чого я і розпочав цей допис.
Ще фотографій палацу і трохи парку далі під cut-ом…
Палацовий парк має два озера.
На одному з них навіть є острів.
проте я його не сфотографував.
А ось таким чином вода з водопаду потрапляє в ті озера
Мабуть саме таким «водопроводом» колись вода підводилася і до скелі водоспадної.
На вигляд старе, ще як ніби з кращих часів парку, дерево. Можливо якогось навіть цікавого виду.
Ще десь фонтан є з головою лева є, але я умудрився двічі там побувати і двічі його не те що не сфотографувати, а й навіть помітити.
До палацу ми потрапили знизу від водопаду. Ймовірно, там колись були культурні сходи, не могли ж пани по схилах дертися, проте підніматися прийшлося по доволі крутій стежці.
Але воно того вартувало, не багато де в нас зараз можна знайти таких масштабів старовинний палац. Зі сторони парку він має три поверхи, колони підтримують балкон другого поверху тут і першого з протилежної сторони.
А на центральному фасаді
Навіть є атланти.
Схил та дерева не дають змоги, принаймні мені, сфотографувати його парковий фасад фронтально, тільки таким чином можна спробувати передати масштаби палацу.
Балкончик.
От я бачив палаци чорногорських правителів, болгарських, румунських навіть, мені здається, що вони поскромніші та поменші були чим цей графський.
Фасад з цієї сторони в мене теж не вийшло ок сфотографувати.
Тільки якось так.
Або трішки з зумом.
Он він ховається, за деревами, кущами та парковими доріжками.
З цієї сторони парк на момент відвідування був більш доглянути, були доріжки, підстрижені кущі, якісь клумби.
Тут можна уявити, як колись прогулювалося вельмишановне панство.
Доріжки ведуть до цікавої брами, за якою знаходиться сад з водонапірною баштою.
Водонапірну сподіваюся показати окремо
Ворота з протилежної сторони
Пруф на фасаді палацу щодо року побудови.
Там, здається, колись ще герби були, чи ініціали, але їх позбивали.
Парк і палац.
Колись, думаю, це була парадна дорога до палацу.
От сюдою, до нього, правильно підходити )
На цьому про палац закінчу, про інше маліївецьке згодом сподіваюся ще допишу і…
Далі буде…
Маліївці, як і більшість наших населених пунктів мають доволі давню історію, роком першої згадки є 1493 рік, прямо як у Хмельницького колись. Сьогоднішній туристичній привабливості вони повинні завдячувати діяльності графа Яна Онуфрія Орловського, який став власником цього поселення в 1785 році, вирішив зробити його своєю резиденцією і в 1788 році збудував палац з парком.
Для будівництва палацу він залучив італійців Доменіко Мерліні та його учня Якова Кубицького.
Тривалий час палацом володіли Орловські, проте на початку XX ст. він був проданий Ксаверію Францишеку, який після 1914 року зайнявся перевезенням всього цінного з палацу у Францію. Вже в 1917 році палац націоналізували. Від традиційної, на той час, долі джерела будматеріалів або яскравого вогнища палац врятував місцевий лікар Е. Селецький, дружина якого була родичкою Куйбишева. Палац перетворили на лікарню. Після війни тут розмістився протитуберкульозний санаторій.
Чергова загроза руйнування над палацом зависла під час зими 2020-2021 років, коли санаторій вже був ніби і ліквідований, але ще не був, проте з фінансуванням опалення виникли проблеми. Тоді, завдяки започаткованому Анастасією Донець туристичному волонтерству, в місцевих хащах колишнього парка було нарубано дров та наведено деякий порядок, палац не замерз. Завдяки цьому ж піднявся шум, обласна влада, на балансі якої перебуває будівля, зарухалася і в квітні замість ліквідованого санаторію створила історико-культурний музей. Чи супроводжуватиметься це фінансуванням та розвитком побачимо згодом, проте культурне життя там намагаються поки підтримувати, з чого я і розпочав цей допис.
Ще фотографій палацу і трохи парку далі під cut-ом…
Палацовий парк має два озера.
На одному з них навіть є острів.
проте я його не сфотографував.
А ось таким чином вода з водопаду потрапляє в ті озера
Мабуть саме таким «водопроводом» колись вода підводилася і до скелі водоспадної.
На вигляд старе, ще як ніби з кращих часів парку, дерево. Можливо якогось навіть цікавого виду.
Ще десь фонтан є з головою лева є, але я умудрився двічі там побувати і двічі його не те що не сфотографувати, а й навіть помітити.
До палацу ми потрапили знизу від водопаду. Ймовірно, там колись були культурні сходи, не могли ж пани по схилах дертися, проте підніматися прийшлося по доволі крутій стежці.
Але воно того вартувало, не багато де в нас зараз можна знайти таких масштабів старовинний палац. Зі сторони парку він має три поверхи, колони підтримують балкон другого поверху тут і першого з протилежної сторони.
А на центральному фасаді
Навіть є атланти.
Схил та дерева не дають змоги, принаймні мені, сфотографувати його парковий фасад фронтально, тільки таким чином можна спробувати передати масштаби палацу.
Балкончик.
От я бачив палаци чорногорських правителів, болгарських, румунських навіть, мені здається, що вони поскромніші та поменші були чим цей графський.
Фасад з цієї сторони в мене теж не вийшло ок сфотографувати.
Тільки якось так.
Або трішки з зумом.
Он він ховається, за деревами, кущами та парковими доріжками.
З цієї сторони парк на момент відвідування був більш доглянути, були доріжки, підстрижені кущі, якісь клумби.
Тут можна уявити, як колись прогулювалося вельмишановне панство.
Доріжки ведуть до цікавої брами, за якою знаходиться сад з водонапірною баштою.
Водонапірну сподіваюся показати окремо
Ворота з протилежної сторони
Пруф на фасаді палацу щодо року побудови.
Там, здається, колись ще герби були, чи ініціали, але їх позбивали.
Парк і палац.
Колись, думаю, це була парадна дорога до палацу.
От сюдою, до нього, правильно підходити )
На цьому про палац закінчу, про інше маліївецьке згодом сподіваюся ще допишу і…
Далі буде…