![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikВ Севастополь прибув пізно вночі. Одразу завалився спати.
Наступні дні були присвячені відвідуванню різних цікавостей, як в самому місті , так і в районі Ялти ну і само-собою купанням в морі. Про поїздки і цікавості трохи пізніше, а зараз за сам Севастополь. Коли фоткав – не знав, що колись про це писатиму, тому фотографій безпосередньо самого міста малувато.
Люди на цій території жили з давніх-давен – спочатку Херсонес, заснована греками колонія в Херсонесі, згодом, після його зруйнування на території сучасного міста існували різні утворення різних держав – генуезька фортеця Чембало, фортеці князівства Феодоро - Каламита. Після захоплення цих земель турками – існувало село Ахтіяра та містечко Інкерман. Поселення саме з назвою Севастополь було засноване - 3 (14 червня) 1783 року. Назва міста була створена з двох грецьких слів – Себастос – славетний, величний, священний та поліс – значення якого і так ясно. Потім по якійсь причині перейменовувався знов в назву села, Ахтіяру, але це було недовго та скоріш всього по якихось політичних мотивах, і всьому світу він відомий саме як Севастополь.
Популярності цьому місцю для заселення різними народами мабуть надають його бухти,
які глибоко вдаються в берегову лінію, є достатньо глибоководними для різноманітних кораблів та судів, що робить його вдалим портом, яким він і виступає в різні часи – або торговим, або ж військовим. В деякі історичні проміжки практично все населення міста складали військовослужбовці та їх сім’ї, просто цивільних майже не було.
Внаслідок такого глибоко-історичного минулого Севастополь є справжнім раєм для туристів, а особливо для тих, кому подобаються руїни старих міст, фортець, секретні військові об’єкти часів СРСР, військові пам’ятники звершенням минулого, природні цікавинки. Серед таких можна назвати Херсонес, Акваріум, дельфінарій, панораму оборони Севастополя, Сапун-гору з діорамою, Балаклаву з секретною базою підводних човнів та генуезькою фортецею Чамбала – це тільки те, що одразу прийшло в голову. Особисто я встиг побувати (не за один приїзд в Крим звичайно) у всіх перелічених пунктах крім дельфінарію – він чомусь не зацікавив, конкретно цього разу – в Балаклаві, Херсонесі та Сапун-горі.
В акваріумі та панорамі бував раніше. Акваріум вразив величезною кількістю різної в водо- та біля-водо-живучої живності. Досі пам’ятаю здоровенних черепах в невеликих акваріумах, центральний басейн, де плавало щось велике та акулоподібне, піраній, різноманітних риб, а також крокодила. Крокодил чомусь відбився в пам’яті найкраще. Мабуть тому, що бачив його в різних розмірах – перший раз в 90-х , коли він сидів малий в невеликому акваріумі, завмерлий, як чучело, що всі сперечалися чи він таки живий, і другий, вже десь в середині 2000-них, коли він підріс в здоровенного монстра і займав величенький вольєр.
В панорамі оборони також варто побувати, оскільки в ній складається враження втрати просторового орієнтування – коли не розумієш де закінчується об’ємна реальна композиція та розпочинається плоска картинка намальована на стіні, настільки майстерно все зроблено. Завдяки цьому відчуваєш себе ніби учасником тих подій і від цього стає трохи лячно. Лишень екскурсовод та інші відвідувачі псують цю картину. Там би самому побродити, щоб ніхто не заважав та не відволікав….
Цікавим є те, що крім традиційних видів громадського транспорту там з таким же призначенням використовуються плаваючі засоби – існує паром
, а також ходять невеликі катери, які за символічну маршрутко подібну плату доставляють людей в різні кінці міста. Мені довелося колись давно поплавати на вказаному вище паромі, а цього разу на катері. Враження – як від юзання в маршрутки :). До речі, про маршрутки, називаються вони в Севастополі топіками- від самої першої моделі масової маршрутки – Kia Topic, по звичці сказавши , як в Хмелі «яким пижиком проїхати туда-то» напоровся на здивований та нерозуміючий погляд місцевих (в Хмелі першими маршрутками були пежо)… потім розібрався з цим, таких непорозумінь не виникало. А оплата в них при виході, до чого також потрібно було звикати, в кінці кінців, не сама погана система.
Незабутні враження лишили специфічні севастопольські бабці, які вважають, що вони круче всі аднааазначна. З побаченого – одна йде по середині проїзної частини та останніми словами лає всі авто, мол заважаєте мені йти тут…інша ж в несильно заповненому бусі починає на всю глотку волати, мол її люди заступили, дихати нема чим, хєрово, хоча насправді купа місця. Поволала, поволала, а потім так, з єхидцею, доволі спокійним голосом, сусідці – мол що за люди пішли, ніфіга не реагують, мабуть із-за таких фальшивих воплів колись і на справжній не зреагують. Знатні там тролі-бабці.
Там де встиг побувати – місто справило акуратного, відремонтованого та прибраного, в принципі логічно для курортного міста та військової бази, дивно було б якби навпаки…
Ніби часу було багато проведено там проте оглянути безпосередньо саме місто, погуляти по ньому не вийшло – побував тільки на набережній з парком та Графській пристані.
Графська пристань колись виконувала функції головних воріт з моря, була спочатку дерев’яна, згодом зробили кам’яною, в 1846 році.
Якщо пам'ять не підводить, то є прикмета що якщо спустишся та піднімешся по червоній середині, то повернешся сюди ще раз, три рази вона збувалася ).
Вона ж вночі, з іншої сторони
Помітив на ній доволі цікаву табличку, встановлену, мабуть, після розвалу СРСР
З пристані відкривається вигляд на стоянку кораблів, як Чорноморського флоту Росії
Так і на кораблі ВМС України
– крайній зліва – флагман «Гетьман Сагайдачний».
Парк зелений, з доріжками , лавками, фонтаном – все як має бути у доброго господаря – є де пройтися в жаркий день та сісти відпочити. Зовсім звичайний та банальний в день фонтан
Перетворюється ввечері на феєрію кольорів і слугує прикрасою парку:
Під час прогулянки зустрівся сонячний годинник
Оригінальна ідея, щоправда час він показує трохи невірно, але прикольно.
Зі всіх пам’ятників, якими багате місто можу показати тільки один – Нахімову
чому його сфотографував, а всі інші ні– хз, мабуть не зацікавило просто, бачив вже, і, як писалося раніше, не думав що коли-небудь щось про це писатиму.
О, а ще в Севастополі тоді продавався справжній КВАС, з бочок, та як в союзі, зробленому на хлібному заводі, як казали і походу без всяких барвників, ароматизаторів і.т.д. ідентичних натуральному (ну прям як Хмельницьке пиво). Воно втамовувало спрагу, було вкуснючим і після нього не лишалося неприємного присмаку, як після більшості хімії з пластикових пляшок. Сподобалося настільки, що навіть забрав з собою додому пару півторашок.
З пляжів довелося побувати тільки на Учкуєвці, і тамтешні умови цілком задовільнили – здоровенна берегова лінія, купа кафе шок і саме головне – піщаний пляж.
Ну, от в принципі і все , що лишилося в пам’яті по самому місту
Далі буде...
Наступні дні були присвячені відвідуванню різних цікавостей, як в самому місті , так і в районі Ялти ну і само-собою купанням в морі. Про поїздки і цікавості трохи пізніше, а зараз за сам Севастополь. Коли фоткав – не знав, що колись про це писатиму, тому фотографій безпосередньо самого міста малувато.
Люди на цій території жили з давніх-давен – спочатку Херсонес, заснована греками колонія в Херсонесі, згодом, після його зруйнування на території сучасного міста існували різні утворення різних держав – генуезька фортеця Чембало, фортеці князівства Феодоро - Каламита. Після захоплення цих земель турками – існувало село Ахтіяра та містечко Інкерман. Поселення саме з назвою Севастополь було засноване - 3 (14 червня) 1783 року. Назва міста була створена з двох грецьких слів – Себастос – славетний, величний, священний та поліс – значення якого і так ясно. Потім по якійсь причині перейменовувався знов в назву села, Ахтіяру, але це було недовго та скоріш всього по якихось політичних мотивах, і всьому світу він відомий саме як Севастополь.
Популярності цьому місцю для заселення різними народами мабуть надають його бухти,
які глибоко вдаються в берегову лінію, є достатньо глибоководними для різноманітних кораблів та судів, що робить його вдалим портом, яким він і виступає в різні часи – або торговим, або ж військовим. В деякі історичні проміжки практично все населення міста складали військовослужбовці та їх сім’ї, просто цивільних майже не було.
Внаслідок такого глибоко-історичного минулого Севастополь є справжнім раєм для туристів, а особливо для тих, кому подобаються руїни старих міст, фортець, секретні військові об’єкти часів СРСР, військові пам’ятники звершенням минулого, природні цікавинки. Серед таких можна назвати Херсонес, Акваріум, дельфінарій, панораму оборони Севастополя, Сапун-гору з діорамою, Балаклаву з секретною базою підводних човнів та генуезькою фортецею Чамбала – це тільки те, що одразу прийшло в голову. Особисто я встиг побувати (не за один приїзд в Крим звичайно) у всіх перелічених пунктах крім дельфінарію – він чомусь не зацікавив, конкретно цього разу – в Балаклаві, Херсонесі та Сапун-горі.
В акваріумі та панорамі бував раніше. Акваріум вразив величезною кількістю різної в водо- та біля-водо-живучої живності. Досі пам’ятаю здоровенних черепах в невеликих акваріумах, центральний басейн, де плавало щось велике та акулоподібне, піраній, різноманітних риб, а також крокодила. Крокодил чомусь відбився в пам’яті найкраще. Мабуть тому, що бачив його в різних розмірах – перший раз в 90-х , коли він сидів малий в невеликому акваріумі, завмерлий, як чучело, що всі сперечалися чи він таки живий, і другий, вже десь в середині 2000-них, коли він підріс в здоровенного монстра і займав величенький вольєр.
В панорамі оборони також варто побувати, оскільки в ній складається враження втрати просторового орієнтування – коли не розумієш де закінчується об’ємна реальна композиція та розпочинається плоска картинка намальована на стіні, настільки майстерно все зроблено. Завдяки цьому відчуваєш себе ніби учасником тих подій і від цього стає трохи лячно. Лишень екскурсовод та інші відвідувачі псують цю картину. Там би самому побродити, щоб ніхто не заважав та не відволікав….
Цікавим є те, що крім традиційних видів громадського транспорту там з таким же призначенням використовуються плаваючі засоби – існує паром
, а також ходять невеликі катери, які за символічну маршрутко подібну плату доставляють людей в різні кінці міста. Мені довелося колись давно поплавати на вказаному вище паромі, а цього разу на катері. Враження – як від юзання в маршрутки :). До речі, про маршрутки, називаються вони в Севастополі топіками- від самої першої моделі масової маршрутки – Kia Topic, по звичці сказавши , як в Хмелі «яким пижиком проїхати туда-то» напоровся на здивований та нерозуміючий погляд місцевих (в Хмелі першими маршрутками були пежо)… потім розібрався з цим, таких непорозумінь не виникало. А оплата в них при виході, до чого також потрібно було звикати, в кінці кінців, не сама погана система.
Незабутні враження лишили специфічні севастопольські бабці, які вважають, що вони круче всі аднааазначна. З побаченого – одна йде по середині проїзної частини та останніми словами лає всі авто, мол заважаєте мені йти тут…інша ж в несильно заповненому бусі починає на всю глотку волати, мол її люди заступили, дихати нема чим, хєрово, хоча насправді купа місця. Поволала, поволала, а потім так, з єхидцею, доволі спокійним голосом, сусідці – мол що за люди пішли, ніфіга не реагують, мабуть із-за таких фальшивих воплів колись і на справжній не зреагують. Знатні там тролі-бабці.
Там де встиг побувати – місто справило акуратного, відремонтованого та прибраного, в принципі логічно для курортного міста та військової бази, дивно було б якби навпаки…
Ніби часу було багато проведено там проте оглянути безпосередньо саме місто, погуляти по ньому не вийшло – побував тільки на набережній з парком та Графській пристані.
Графська пристань колись виконувала функції головних воріт з моря, була спочатку дерев’яна, згодом зробили кам’яною, в 1846 році.
Якщо пам'ять не підводить, то є прикмета що якщо спустишся та піднімешся по червоній середині, то повернешся сюди ще раз, три рази вона збувалася ).
Вона ж вночі, з іншої сторони
Помітив на ній доволі цікаву табличку, встановлену, мабуть, після розвалу СРСР
З пристані відкривається вигляд на стоянку кораблів, як Чорноморського флоту Росії
Так і на кораблі ВМС України
– крайній зліва – флагман «Гетьман Сагайдачний».
Парк зелений, з доріжками , лавками, фонтаном – все як має бути у доброго господаря – є де пройтися в жаркий день та сісти відпочити. Зовсім звичайний та банальний в день фонтан
Перетворюється ввечері на феєрію кольорів і слугує прикрасою парку:
Під час прогулянки зустрівся сонячний годинник
Оригінальна ідея, щоправда час він показує трохи невірно, але прикольно.
Зі всіх пам’ятників, якими багате місто можу показати тільки один – Нахімову
чому його сфотографував, а всі інші ні– хз, мабуть не зацікавило просто, бачив вже, і, як писалося раніше, не думав що коли-небудь щось про це писатиму.
О, а ще в Севастополі тоді продавався справжній КВАС, з бочок, та як в союзі, зробленому на хлібному заводі, як казали і походу без всяких барвників, ароматизаторів і.т.д. ідентичних натуральному (ну прям як Хмельницьке пиво). Воно втамовувало спрагу, було вкуснючим і після нього не лишалося неприємного присмаку, як після більшості хімії з пластикових пляшок. Сподобалося настільки, що навіть забрав з собою додому пару півторашок.
З пляжів довелося побувати тільки на Учкуєвці, і тамтешні умови цілком задовільнили – здоровенна берегова лінія, купа кафе шок і саме головне – піщаний пляж.
Ну, от в принципі і все , що лишилося в пам’яті по самому місту
Далі буде...