Закарпаття. Берегове. Місто.
Aug. 31st, 2013 16:09![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПерші згадки Берегового стосуються IX ст.. Тоді воно називалося Лампертгаза, на честь засновника – герцога Ламперта, згодом для покращення демографічної та економічної ситуація після набігів на місто були переселені німці з Саксонії – після того місто отримало назву Лампертсас. Згодом після того як стало центром комітату Берег – назва стала Берегсас. Сучасним Береговим воно почало називатися тільки після того, як владу на цій території отримали чехи, да і лишилося з такою назвою згодом , вже в складі УРСР та України.
На авто запаркувалися на площі Ракоці, звідки і почали огляд міста. Година вже була пізня, трохи спішили, тому частина фотографій буде не найкраща.
Перше, що впало у вічі – це масивна стіна «Графського двору»
літня резиденція графа Бетлені , побудована ним на місці монастиря в 1629 році. Зараз там місцевий краєзнавчий музей та якесь ПТУ. Не дивлячись на сувору зовнішню стіну, з подвір’я він доволі таки дворянський маєток, хоч я і не бачив вживу, тільки на фото в інеті, рахую - якщо буде відчинено, то в середину попасти варто .
По вуличці за ним ще гарна будівля, щось там владне, якщо не помиляюся…
Ну і ще далі сенсу йти не було, нічого цікавого там не проглядало, мож щось і упустив, але часу було мало, тому хотілося побачити собстно центр. Куди і пішли.
На шляху в центр увагу привернула мабуть найрозкрученіша будівля Берегового – ресторан Золота Пава
В минулому комітатське казино 1912 року, зосередження місцевого культурного життя
Поряд з ним встановили пам’ятник Петефі
багатостраждальний в цьому місті - йому відламували руку, обливали фарбою і останній раз, зовсім недавно, він ще й горів…
Ліворуч від ресторану знаходиться масивна споруда - Хрестовоздвиженський костел – одна з найстаріших будівель Берегового
Сфотографувати зблизька таку махіну складно, тому в мене вийшло так… Кам’яний готичний храм на цьому місці був побудований в 1370 р., в 1846 проводилася чи то реконструкція, чи то відновлення Шенборнами.
Перейшовши старий міст через канал Верке попали на площу Героїв, де поруч з радянським пам’ятником загиблим у 2-гій світовій
в принципі з типовим сюжетом та мотивом, стоїть нетиповий пам’ятник афганцям
вперше бачу дерев’яний.
Ну і по місцевій стометрівці і трохи далі присутні як чеські «новобудови» так і імперські будинки
Палац Конта
Житловий будинок
З чудового палацу імперського суду 1908 р. сфотографував в основній масі вже відреставровану частину.
Зараз там знаходиться Закарпатський Угорський інститут ім.. Ракоці. Він же і зайнявся реставрацією цього будинку, який певний час взагалі простояв пусткою.
А от навпроти суду розмістилася реформаторська церква, збудована у 1652 та перебудована після пожежі в 1922 р.
згодом ще буде з іншого ракурса.
За будівлею клубу, який під шаром радянської штукатурки ховає синагогу 20-х років
знаходиться ритуальна єврейська баня 1912 р.
банею правда вже не чути.
А от між банею і клубом – бувшою синагогою причаївся ще і такий цікавий будиночок
Протилежна сторона вулиці
Якщо судити по туристичній карті, то це могла бути в минулому будівля готелю Донат, зараз прокуратура
Звернув увагу на цікавий спосіб ремонту багатьох старих будівель в Берегові – зазвичай гарною і відремонтованою в будівлі є лише частина, як уже в показаного раніше імперського суду, так і в інших
Зачепила ця тенденція і один з так званих, будинків близнюків – палац адвоката Гейзи Кубовіча XIX ст.
Хоча з його братом, будинком архітектора Шамуела Мейгеша, теж XIX ст. ситуація ще гірша – він лишився свого куполу, судячи по фотографіям, доволі давно, і ніхто не спішить його відновлювати, хоч загальний стан будівлі кращий, вона принаймні жива.
Вже повертаючись назад, сфотографував будівлю 1910 р. – отель «Гранд Рояль», зараз гуртожиток того угорського університету
темнота почала сказуватися, ну, хай буде.
Ще,як поверталися назад, забіг в якусь вуличку-площу напроти імперського суду.
Реформаторська церква з неї
Поруч знаходиться її гуртожиток , де колись був готель «Гунгарія» початку XX ст.
А з іншої сторони від того гуртожитку – отакий цікавий будинок
Ще коли заїхали в місто, увагу привернула якась масивна споруда – зробив круг, пройшовся поруч
зараз це медичний коледж, а колись було управління Берегівського комітату, побудови кінця XIX ст..
Міст, по якому на початку проходили над каналом Верке
1856 р. випуску, досі справно функціонує і витримує сучасні навантаження.
Міськраду-ратушу не знайшов, зате попалася райрада
ну тут, нічого цікавого історичного, хіба що незвичне поєднання прапорів.
Якщо комусь цікаво, карта основного центру з підписаними об’єктами
Ну от і на цьому огляд Берегового було завершено. В авто і додому.
Ще на відрізку дороги між Береговим і Мукачевим, ніби і непоганим на той час, умудрився так вдало піймати яму, що колесо спустило, поставив запаску, вона виявилася стрьомною, ледве мала 1 атмосферу тиску –а тут вже пинок мені, я навіть насос умудрився забути, не те що запаску перевірити… Доковиляв 50-60 км/год до Мукачева,з надією на цілодобовий шино монтаж хоча б там, мої надії справдилися і після того вже без пригод добрався додому.
Отак пройшов цікавий, напружений та багатий на враження закарпатський день.
На цьому все.
На авто запаркувалися на площі Ракоці, звідки і почали огляд міста. Година вже була пізня, трохи спішили, тому частина фотографій буде не найкраща.
Перше, що впало у вічі – це масивна стіна «Графського двору»
літня резиденція графа Бетлені , побудована ним на місці монастиря в 1629 році. Зараз там місцевий краєзнавчий музей та якесь ПТУ. Не дивлячись на сувору зовнішню стіну, з подвір’я він доволі таки дворянський маєток, хоч я і не бачив вживу, тільки на фото в інеті, рахую - якщо буде відчинено, то в середину попасти варто .
По вуличці за ним ще гарна будівля, щось там владне, якщо не помиляюся…
Ну і ще далі сенсу йти не було, нічого цікавого там не проглядало, мож щось і упустив, але часу було мало, тому хотілося побачити собстно центр. Куди і пішли.
На шляху в центр увагу привернула мабуть найрозкрученіша будівля Берегового – ресторан Золота Пава
В минулому комітатське казино 1912 року, зосередження місцевого культурного життя
Поряд з ним встановили пам’ятник Петефі
багатостраждальний в цьому місті - йому відламували руку, обливали фарбою і останній раз, зовсім недавно, він ще й горів…
Ліворуч від ресторану знаходиться масивна споруда - Хрестовоздвиженський костел – одна з найстаріших будівель Берегового
Сфотографувати зблизька таку махіну складно, тому в мене вийшло так… Кам’яний готичний храм на цьому місці був побудований в 1370 р., в 1846 проводилася чи то реконструкція, чи то відновлення Шенборнами.
Перейшовши старий міст через канал Верке попали на площу Героїв, де поруч з радянським пам’ятником загиблим у 2-гій світовій
в принципі з типовим сюжетом та мотивом, стоїть нетиповий пам’ятник афганцям
вперше бачу дерев’яний.
Ну і по місцевій стометрівці і трохи далі присутні як чеські «новобудови» так і імперські будинки
Палац Конта
Житловий будинок
З чудового палацу імперського суду 1908 р. сфотографував в основній масі вже відреставровану частину.
Зараз там знаходиться Закарпатський Угорський інститут ім.. Ракоці. Він же і зайнявся реставрацією цього будинку, який певний час взагалі простояв пусткою.
А от навпроти суду розмістилася реформаторська церква, збудована у 1652 та перебудована після пожежі в 1922 р.
згодом ще буде з іншого ракурса.
За будівлею клубу, який під шаром радянської штукатурки ховає синагогу 20-х років
знаходиться ритуальна єврейська баня 1912 р.
банею правда вже не чути.
А от між банею і клубом – бувшою синагогою причаївся ще і такий цікавий будиночок
Протилежна сторона вулиці
Якщо судити по туристичній карті, то це могла бути в минулому будівля готелю Донат, зараз прокуратура
Звернув увагу на цікавий спосіб ремонту багатьох старих будівель в Берегові – зазвичай гарною і відремонтованою в будівлі є лише частина, як уже в показаного раніше імперського суду, так і в інших
Зачепила ця тенденція і один з так званих, будинків близнюків – палац адвоката Гейзи Кубовіча XIX ст.
Хоча з його братом, будинком архітектора Шамуела Мейгеша, теж XIX ст. ситуація ще гірша – він лишився свого куполу, судячи по фотографіям, доволі давно, і ніхто не спішить його відновлювати, хоч загальний стан будівлі кращий, вона принаймні жива.
Вже повертаючись назад, сфотографував будівлю 1910 р. – отель «Гранд Рояль», зараз гуртожиток того угорського університету
темнота почала сказуватися, ну, хай буде.
Ще,як поверталися назад, забіг в якусь вуличку-площу напроти імперського суду.
Реформаторська церква з неї
Поруч знаходиться її гуртожиток , де колись був готель «Гунгарія» початку XX ст.
А з іншої сторони від того гуртожитку – отакий цікавий будинок
Ще коли заїхали в місто, увагу привернула якась масивна споруда – зробив круг, пройшовся поруч
зараз це медичний коледж, а колись було управління Берегівського комітату, побудови кінця XIX ст..
Міст, по якому на початку проходили над каналом Верке
1856 р. випуску, досі справно функціонує і витримує сучасні навантаження.
Міськраду-ратушу не знайшов, зате попалася райрада
ну тут, нічого цікавого історичного, хіба що незвичне поєднання прапорів.
Якщо комусь цікаво, карта основного центру з підписаними об’єктами
Ну от і на цьому огляд Берегового було завершено. В авто і додому.
Ще на відрізку дороги між Береговим і Мукачевим, ніби і непоганим на той час, умудрився так вдало піймати яму, що колесо спустило, поставив запаску, вона виявилася стрьомною, ледве мала 1 атмосферу тиску –а тут вже пинок мені, я навіть насос умудрився забути, не те що запаску перевірити… Доковиляв 50-60 км/год до Мукачева,з надією на цілодобовий шино монтаж хоча б там, мої надії справдилися і після того вже без пригод добрався додому.
Отак пройшов цікавий, напружений та багатий на враження закарпатський день.
На цьому все.