terwik | Повідомлення №1. Спогади про минуле. Карпати, день перший. (Reply)

Ітак, захтілося мені згадати минувшину. Взагалі, планую розміщувати тут все що хоч трохи може бути цікавим стороннім з моїх шатань і мандрувань, ну принаймні те, що залишило для мене найяскравіші спогади.
Літо 2008. Відпуска. Діло було вечором, робити було нічого . Був в наявності автомобіль ЗАЗ 968 мохнатого року випуску і нестримне бажання десь побувати. Поступово викристалізувалася ідея, що необхідно побувати на Говерлі, при чом добратися туди своїм ходом на даному автомобілі. Є Думка – переходим до її втілення. Збираються речі, купа лишнього само собою набралася –повний рюкзак – з корисного – палатка, спальнік, надувний матрас, насос до нього, запасні шкарпетки, запасне взуття. Ну і ще якісь дрібниці, зараз вже і не згадаєш.
Визначається маршрут слідування – оскільки завжди цікаво спробувати щось нове – було обрано шлях Хмельницький-Ярмолинці-Городок-Гусятин-Чортків-Товсте-Городенка-Коломия-Ворохта. (Забув вказати – відправною точкою будь-якого маршруту служить Хмельницький). Набирається з собою купа карт (вони таки згодилися), чим точніших , тим краще.
І ось, настав день Х, пора в дорогу. Речі зібрані, справи закінчено, гроші з карточки зняті. 6 ранку, стоянка, завантаження, скидання шмоток в авто. Фотографування спідомметра для фіксації кілометражу:

Спроба завести, перша невдала, душа в п’ятки, кінець авантюрі, але ні, на другу мотор задоволено забурчав, я разом з авто рушили в дорогу.
Шлях до Ярмолинець, на кругу, перевірка рівня масла, тиску в шинах, все в нормі – далі на Гусятин. Чим подобається подорож на такому авто – це її неспішність, можна не гарячкуючи, помилуватися на пейзажі на шляху. Десь під Гусятином:

Десь на шляху, в районі Чорткова:

Українські пейзажі:

Авто рухалося в нормі, час від часу перегрівалося, час від часу охолоджувалося шляхом доливання масла, яке також їло… Загалом все йшло в нормі. Але після Товстого мене обігнало авто з нашими доблєсними автоінспекторами, які дивилися дуже нехарашо на моя автівку з Хмельницькими номерами в Тернопільській області. Ну обігнали , поїхали далі, та й добре. Але перед поворотом на Городенку з траси, мені почали миргати автомобілі, мол там вже стоять, чекають. Спілкуватися не було ніякого бажання. Карта в руки, найдено об’їзд по ґрунтовках і селах – вперед на нього. Перешкода успішно подолано, рухаємося далі. Перед в’їздом в Івано-франківську область зупиняюся зачарований нашими «джунглями» і пейзажем по берегах каньйону Дністра. Фоткаю:

Перед Городенкою цікавий рельєф, вверх-вниз-вверх-вниз, купа горбків, вже відголоски Карпат?
Коломия, без зупинок, жму на газ, надіюся, ще сьогодні побувати на вершині, оскільки синоптики щось не гарне прогнозували, і на горизонті вже збирається Щось темне.
Перша гора. На шляху в Карпатах, я думав що вже от на цей горбок мій жужик не вибереться точно, але ні , жужжа мотором він стійко долав всі перешкоди.

І ось вже КПП

перед ґрунтовкою до бази Заросляк - останнього місця, куди можна доїхати на легковому авто. Невелика затримка і з напутствієм, що на жужику не виїду проїжджаю його. Таки воно виявилося вірне мотор перегрівся і авто ніфіга не тянуло, + гравій, в якому колеса прокручувалися і просто глохло. Спустився вниз, поставив палатку, накрив целофаном, пішов пофоткав трохи місцеві пейзажі.