Білорусь, Брест.
Apr. 8th, 2012 04:44![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikЯк і обіцяв, спробую нагадатися щось про Білорусь.
Поїздка туди готувалася якось поспіхом, непланомірно-продумана, від цього вся така десь приблизно і вийшла. Приурочена вона, скажемо так, була до 22 червня, 75 років пройшло від того часу як німці напали на СРСР, героїчна оборона Бреста, всі діла. Думалося , що там щось полюбе мало відбутися і було бажання на то подивитися.
Виїхав десь біля 10-тої, що насправді пізно, погодка тоді ще така була, дощ валив як дурний…хоча і я на авто теж валив як дурний, бо розумів що пізно і хотілося туди приїхати по раніше, щоб побачити побільше.
На шляху вбила кількість сіл між початком Рівненської області і самим Рівним – дорога то суцільне село якесь, не можливо розігнатися, в Волинській обл.. чим ближче до кордону тим краща почала ставати дорога, а після Луцька в кожному, навіть самому забитому селі, було освітлення транси вздовж всього села…
Перетин кордону без проблем, якщо є бажання побувати там на авто, то достатньо мати документи на авто в порядку, національний паспорт та зелену карту на авто – то щось на зразок української страховки на авто при аваріях, а якщо без авто, то достатньо паспорта.
В Білорусії на автошляхах не бачив латок ВЗАГАЛІ, асфальт там якийсь крупнозернистий, але він рівний, без вибоїн і без сотень латок, їхати було надзвичайно приємно. Місцевих даішніків теж небачив, хоча вони мабуть були повністю зайняті іншими задачами, про це трохи згодом.
В Брест в’їхав десь біля 6-тої ранку. По сторонах, до самого міста, особливо не придивлявся, трохи поблудив – наслідок поспішного виїзду і не повного роздрукування гугльовських карт.
Як виявилося історична реконструкція в фортеці почалася в 4 ранку, відповідно до того як добралися до того місця, де вона проходила, майже вже все пропустили.
Застали трохи.
Власне реконструкція показувала як відбувався штурм німцями «Східного форту» «Кобринського укріплення», хоча насправді демонструвалося все на основі Західного форту.
Підйшли-найшли трохи пізновато, тому кадрів початку нема – ось німці ломляться в чергову атаку:
А далі черговий епік фейл – внаслідок спішки акуми виявилися на нулю і їх всіх 4-х вистачило лишень на один кадр, да, буває таке :(.
Далі було багато пострілів, криків, вибухів, що аж у вухах закладало, диму. Врешті реш німці зломили опір і взяли таки фортецю. Це все неподобство фотати з далека побілкою було чистої води збочення, тому ці кадри відсутні….
Далі трохи фот з побілки
Фріци
Прикордонники
Червоноармійці
Війська НКВД
А тут колективне фото СРСР, всі з задоволенням довистрілюють усі набої в повітря, голосно, дівчина аж вуха закрила )))
Фото самого форту
Після цього було прийнято пару вольових рішень – відкласти огляд цього всього багатства на потім, натомість закупитися зайчиками, а то без можливості купити навіть елементарне, типу карти та батарейок почувалося якось малокомфортно та трохи перекусити, бо час ранній, їсти захотілося.
Логічно прикинувши, що обмінник полюби повинен бути на залізничному вокзалі і розпитавши місцевих як туди добратися – добралися. Поки від стоянки дійшли до вокзалу – трохи роздивилися, ну щож на перший погляд не скажеш що там прям аж Мордор з злим генієм Лукашенко у руля))). Їздить купа нових іномарок, присутні навіть гральні заклади, які вже і у нас позакривали. Більш менш стандартні для нашої архітектури фасади (фотік рішив ожити)…
Біля обмінника присутні бариги і в відкриту пропонують обміняти гроші за трохи кращим курсом чим офіційний. Але я на провокації не повівся і стійко обміняв гроші на касі. І одразу відчув себе трохи не так, бек ін зе 90-ті – віддав 200 гр., а на руки отримав суму більше 120000, йомайо, стало цікаво, підійшов до банкомата, подивився скіко в мене на карточці на рахунку, йоооо, я ж мільйонер виявляється, ну хоч один день побув мажором ))).
Після цього перерва на споживання продуктів і вперед до огляду фортеці. Але спочатку в кіоск газетний – купити батарейок і карту, щоб не відчувати себе йожиком в тумані. І тут зно розрив шаблона, підходиш, цікавишся ціною і потім переварюєш скільки ж це, чи це нереально багато, чи це нереально мало, потім коли приблизно вже акліматизувався стало простіше – забираєш два нулі, ділиш на 6 і маєш в гривнях, а потім і тисячах став орієнтуватися на кінець дня. Загалом, потім зрозумів, що батарейки обійшлися в більше ніж в 11 гривень за штуку, но ціну свою оправдали, і ще пропрацювали навіть тут. Назад до фортеці , оглянути Кобринське укріплення пішки – щоб приблизно уявити як тут все виглядає, закордоном то ))).
По дорозі попався парк. Що я скажу, парк здивував знову ж таки. В ньому було неприродно, прям до непристойності чисто. Ну хоча б якийсь папірець валявся.
– вистрежені газони, відсутність всяких собачих казашок, відсутність білих плям від жуйок на тротуарах, нема і всьо, хоч бери сам і виправляй )))
Це я так зрозумів їхній центральний парк, правда своїм розміром він мене не врази, але захотілося що і б в нашому центральному парку теж були не джунглі кругом, а і такі газончики….
Прикрашений дерев’яними скульптурами присвяченими різним казкам
В кінці алеї знаходиться відкритий концертний майданчик
Камінь встановлений до 100 річчя заснування парку в 2006
Але не дивлячись на маленькі розміри присутнє справжнє озеро з справжнім островом, кохання я так зрозумів.
На острів веде такий місточок, вже з замками вічного кохання на перилах
А на самому острові сидить , хм, русалка, просто закохана-замріяна дівчина-сопілкарка... Рішайте самі
Після парку не було нічого цікавого. Розпитуючи перехожих як дійти до укріплення потихеньку пересувалися туди. Повинен відмітити, що мовного бар’єру не існувало, всі відповідали російською, та й взагалі я існування та присутність білоруської мову відчув, скажімо так, тільки по вивісках на офіційних установах, ну іще один дядько з сильним акцентом про дорогу розповідав…
А от при бажанні зайти на територію укріплення був наступний епік фейл – не сильно ввічливі люди в цивільному сказали що проходу нема і з цієї сторони не буде, на логічне питання в честь чого – відмовчалися, на ще більш настойчеві питання що, коли , як і для чого – сказали що мооожливо будуть запускати з центрального входу. Круто. Їхати хз скільки, хз куди, щоб нарватися на таку лажу. Щоб приблизно мати уявлення про фортецю – ось схема з віки
Намагалися пройти з входу, який розташований зверху по центру, до речі, якщо хтось дивився фільм про оборону, то саме в цьому вході і була та жостка м’ясорубка людей і саме про цей вхід попереджав майор, що через нього не вийде евакувати народ….
Відправили до іншого отого, що справа-зверху, одиничкою позначений. На карті ніби мало, а в реальності над було обійти, практично по периметру, нехілий квартал.
По дорозі було вияснено, що сам Бацька рішив почтіть своєю присутністю фортецю… і отакі драконівські міри безпеки(там де перекрили – проходить автодорога по території фортеці).
На іншому вході – логічно вже чекала цепочка знову ж таки людей в цивільному, банальні мєнти, схоже взагалі не приймали участі. Тільки купа даішників на кожному перехресті – ось де вони всі, родімі ))).
Питаєм , коли мол, можна буде подивитися – пройти, всі діла – нууу десь з 1-шої години будем пропускати, аяййй, на годиннику тільки 11-та. І ще погода така, на сонці вже жарко, а в тіні – ще холодно. Потроху почала давати себе знати вже і ніч безсонна за кермом…Півгодинки вздрімнув на рюкзаку, круточці в затінку…
Накінець почали пускати – йоооо, це верх параної – спочатку шмагають на першій лінії – рюкзаки , кармани і.т.д. потім йдеш – ще одна лінія –встановлені в чистому полі рамки металодетекторів, якщо пропищать то ще ручним, знов з карманів. Йооо, це ж як потрібно боятися власного народу, щоб за годин7-8 до приїзду влаштовувати такий цирк?
Я помню Ющ в Пиляві ходив , так там прості люди, село, якісь бабки до нього проривалися, з видимого було тільки 3-4 охоронця, реальне спілкування з народом, а тууут….мда. І ще логічне питання, що заважало пронести якусь бяку на територію комплексу за пару днів?
Нарешті, нарешті всі перешкоди подолані, ми взяли штурмом цю фортецю і заходимо в цитадель – центральний комплекс будівель .
В будівлі каземату бастіону вбетоновано арку-вхід у вигляді зірки
На стіні
Характерною особливістю є те, що якщо усім іншим героя давали саме міста, то у Бресті звання героя носить саме фортеця, тобто Брестська фортеця-герой, а не місто-герой, як Київ, наприклад. Слід відмітити що навіть після того, як закінчилася організована оборона фортеці, все одно існували окремі вогнища спротиву, які недавали німцям спокійно дихати до серпня-вересня.
Нутрощі бастіону
Зовнішня стіна
Алея до цитаделі
Погляд назад
Само собою була присутня невелика виставка військової техніки, яку я полюби не зміг оминути
На території присутні будівлі, як відремонтовані, так і залишені-законсервовані в тому стані, в якому лишилися після війни.
Залишки Білого палацу, у ньому в 1918 році був підписаний Брест-Литовський мирний договір
В багатьох місцях зустрічаються знаки у вигляді листків календаря, які відображають ті чи інші події, які відбували в ті дні.
Мабуть ще якийсь бастіон, не пам’ятаю вже.
В музеї частина експозиції розташована на такому фоні
Кажуть, що це реально опалена цегла з тих часів, не знаю чи правда, на фоткі погано видно, але там написана легендарне «Я умираю, но не сдаюсь. Прощай, Родина. 20/VII-41» - В Бресті копія, оригінал, кусок стіни, вивезений в музей в Москві.
Багнет обеліск з пам’ятником.
Тут похоронено 962 чоловіка, імена відомі тільки 270-ти
Вічний вогонь
Алея міст Героїв
Зворотня сторона монументу
Холмські ворота
Оті всі вищербини на них не від старості, природи і.т.д. , а від куль, вибухів, лишилося ще з часів війни, ніхто кап. ремонт не робив
Тереспольські ворота
А тут знаходився штаб оборони, який видав Наказ №1
А зараз на руїнах мальви квітнуть….
Скульптурна композиція «Жажда
в час оборони від укріплень вода протікала в 10-ках метрів – річки Муховець і Західний Буг
але дістати води з них було нереально складною задачею – практично весь простір прострілювався…
Кіт, на території )))
В принципі на цьому огляд фортеці було закінчено. А, ще згадав, побачив був пам’ятник прикордонникам, які мав відкрити Лукашенко, проводили якісь підготовчі роботи, панно зняли, але не фотографував, якось воно не правильно, не відкрите фотографувати в такому місці, не знаю…
Побродивши трохи територією, рішили закруглятися. Місця для сидіння перед сценою починали огороджувати забором по значному периметру, а дивитися здалеку не було бажання, до того ж давала знати себе втома.
Тому потихеньку побрели назад до авто…
Да, цікава деталь, зайшов був в туалет, так там проявилася вся неповага до місцевих грошей))) Хтось використав 10-ки і 20-ки, у якості туалетного паперу, нууу, це десь наших 2-3 копійки, у нас таке поки не пройде, принаймні поки гривня не обезціниться )))
По дорозі назад було помічено шиииикарний стадіон, повноцінно обладнаний для різних видів спорта, у нас, в Хмельницькому, такого нема (((
Мяч перед стадіоном
На шляху усі клумби були з квітами, ще раз відмічу чистоту.
Згодом, мабуть, центральна площа, з Леніним, само собою.
Мабуть набридло, але ще раз відмічу – на плитці не видно звичних мені білих плям від жуйок, полюбе тут проходять якісь масові події, акції, але як не дивно чистенько і не загажено, або люди за цим слідкують, або ж хтось постійно ходить і віддирає все лайно з тротуарів газонів і.т.д.
І кругом, де довелося проходити-проїзжджати встановлені круті діодні світлофори
Ну, в принципі по фотках все. Да і взагалі все, під час війни місто було сильно зруйноване, тому в центральній частині архітектурних красот особливо багато не спостерігається, а що і було, то вже не тянуло фоткати.
Що ще…Люди, ну люди як люди, як і в нас в принципі, привітні, дорогу підскажуть, дадуть відповіді на туристські запитання. О, ще цікаве, з громадського транспорту були помічені автобуси та тролейбуси виключно вітчизняного виробництва – низкопольні і нормальні мази. Ось це нормально, підтримка національного виробника, нема б/у мерсів або манів, як у нас, все своє. А то був колись у Львові, що там виробляють автобуси і тролейбуси і побачив , що по вулицях Богдани їздять, ну що це таке… Або у нас, в Хмельницькому – купують Тролзу або б/у автобуси, замість своїх, як так економіку піднімеш. Трактора теж пару раз бачив, знову ж таки виключно вітчизняні, це дуже сподобалося… Охорона правопорядку у них якась перелякана була, як на мене, мабуть це після вибухів у метро. Про рамки металошукачів вже казав на фортеці. Потім в центрі було ще якесь спортивне свято, то теж всіх перевіряли ручними металодетекторами, не знаю. У нас максимум що дивляться – чи скляних пляшок нема…
В кінців-кінців сил не лишилося – більше доби на ногах, рішили салюту, концерту не чекати…
Збігав ще на автовокзал, купив собі всі значки які були, на пам’ять, потім в супермаркеті оте пиво, пару булок з йогуртом перекусити і на кордон.
Думав спочатку, що поспати десь на території Білорусії, але вже дуже хотілося додому. Ну все одно трохи не в своїй тарілці почуваєшся на території іншої держави. Білоруський кордон, наш – і до першої заправки… Не робіть так як я, їздити кудись далеко без сну і без перерви більше одної доби з одним водієм, себто вами – це некомфортно та небезпечно.
В кінці-кінців бажана заправка і кількагодинний сооон .
Далі вже без пригод, якщо не рахувати блуд у Рівному із-за кривеньких вказівників, добрався додому.
Да, на Білоруській митниці живе чорний кіт, який любить перебігати дорогу. Слідкуйте за цим якщо забобонні, можливо якби не він, то епік фейлів було б менше )))
Все.
P.S. Якщо когось цікавить історія героїчної оборони Бреста, може крі перегляду фільму, ще почитати книги Сергія Смірнова, завдяки діяльності якого фортеця і стала відомою і який встановив долі багатьох її захисників.
Поїздка туди готувалася якось поспіхом, непланомірно-продумана, від цього вся така десь приблизно і вийшла. Приурочена вона, скажемо так, була до 22 червня, 75 років пройшло від того часу як німці напали на СРСР, героїчна оборона Бреста, всі діла. Думалося , що там щось полюбе мало відбутися і було бажання на то подивитися.
Виїхав десь біля 10-тої, що насправді пізно, погодка тоді ще така була, дощ валив як дурний…хоча і я на авто теж валив як дурний, бо розумів що пізно і хотілося туди приїхати по раніше, щоб побачити побільше.
На шляху вбила кількість сіл між початком Рівненської області і самим Рівним – дорога то суцільне село якесь, не можливо розігнатися, в Волинській обл.. чим ближче до кордону тим краща почала ставати дорога, а після Луцька в кожному, навіть самому забитому селі, було освітлення транси вздовж всього села…
Перетин кордону без проблем, якщо є бажання побувати там на авто, то достатньо мати документи на авто в порядку, національний паспорт та зелену карту на авто – то щось на зразок української страховки на авто при аваріях, а якщо без авто, то достатньо паспорта.
В Білорусії на автошляхах не бачив латок ВЗАГАЛІ, асфальт там якийсь крупнозернистий, але він рівний, без вибоїн і без сотень латок, їхати було надзвичайно приємно. Місцевих даішніків теж небачив, хоча вони мабуть були повністю зайняті іншими задачами, про це трохи згодом.
В Брест в’їхав десь біля 6-тої ранку. По сторонах, до самого міста, особливо не придивлявся, трохи поблудив – наслідок поспішного виїзду і не повного роздрукування гугльовських карт.
Як виявилося історична реконструкція в фортеці почалася в 4 ранку, відповідно до того як добралися до того місця, де вона проходила, майже вже все пропустили.
Застали трохи.
Власне реконструкція показувала як відбувався штурм німцями «Східного форту» «Кобринського укріплення», хоча насправді демонструвалося все на основі Західного форту.
Підйшли-найшли трохи пізновато, тому кадрів початку нема – ось німці ломляться в чергову атаку:
А далі черговий епік фейл – внаслідок спішки акуми виявилися на нулю і їх всіх 4-х вистачило лишень на один кадр, да, буває таке :(.
Далі було багато пострілів, криків, вибухів, що аж у вухах закладало, диму. Врешті реш німці зломили опір і взяли таки фортецю. Це все неподобство фотати з далека побілкою було чистої води збочення, тому ці кадри відсутні….
Далі трохи фот з побілки
Фріци
Прикордонники
Червоноармійці
Війська НКВД
А тут колективне фото СРСР, всі з задоволенням довистрілюють усі набої в повітря, голосно, дівчина аж вуха закрила )))
Фото самого форту
Після цього було прийнято пару вольових рішень – відкласти огляд цього всього багатства на потім, натомість закупитися зайчиками, а то без можливості купити навіть елементарне, типу карти та батарейок почувалося якось малокомфортно та трохи перекусити, бо час ранній, їсти захотілося.
Логічно прикинувши, що обмінник полюби повинен бути на залізничному вокзалі і розпитавши місцевих як туди добратися – добралися. Поки від стоянки дійшли до вокзалу – трохи роздивилися, ну щож на перший погляд не скажеш що там прям аж Мордор з злим генієм Лукашенко у руля))). Їздить купа нових іномарок, присутні навіть гральні заклади, які вже і у нас позакривали. Більш менш стандартні для нашої архітектури фасади (фотік рішив ожити)…
Біля обмінника присутні бариги і в відкриту пропонують обміняти гроші за трохи кращим курсом чим офіційний. Але я на провокації не повівся і стійко обміняв гроші на касі. І одразу відчув себе трохи не так, бек ін зе 90-ті – віддав 200 гр., а на руки отримав суму більше 120000, йомайо, стало цікаво, підійшов до банкомата, подивився скіко в мене на карточці на рахунку, йоооо, я ж мільйонер виявляється, ну хоч один день побув мажором ))).
Після цього перерва на споживання продуктів і вперед до огляду фортеці. Але спочатку в кіоск газетний – купити батарейок і карту, щоб не відчувати себе йожиком в тумані. І тут зно розрив шаблона, підходиш, цікавишся ціною і потім переварюєш скільки ж це, чи це нереально багато, чи це нереально мало, потім коли приблизно вже акліматизувався стало простіше – забираєш два нулі, ділиш на 6 і маєш в гривнях, а потім і тисячах став орієнтуватися на кінець дня. Загалом, потім зрозумів, що батарейки обійшлися в більше ніж в 11 гривень за штуку, но ціну свою оправдали, і ще пропрацювали навіть тут. Назад до фортеці , оглянути Кобринське укріплення пішки – щоб приблизно уявити як тут все виглядає, закордоном то ))).
По дорозі попався парк. Що я скажу, парк здивував знову ж таки. В ньому було неприродно, прям до непристойності чисто. Ну хоча б якийсь папірець валявся.
– вистрежені газони, відсутність всяких собачих казашок, відсутність білих плям від жуйок на тротуарах, нема і всьо, хоч бери сам і виправляй )))
Це я так зрозумів їхній центральний парк, правда своїм розміром він мене не врази, але захотілося що і б в нашому центральному парку теж були не джунглі кругом, а і такі газончики….
Прикрашений дерев’яними скульптурами присвяченими різним казкам
В кінці алеї знаходиться відкритий концертний майданчик
Камінь встановлений до 100 річчя заснування парку в 2006
Але не дивлячись на маленькі розміри присутнє справжнє озеро з справжнім островом, кохання я так зрозумів.
На острів веде такий місточок, вже з замками вічного кохання на перилах
А на самому острові сидить , хм, русалка, просто закохана-замріяна дівчина-сопілкарка... Рішайте самі
Після парку не було нічого цікавого. Розпитуючи перехожих як дійти до укріплення потихеньку пересувалися туди. Повинен відмітити, що мовного бар’єру не існувало, всі відповідали російською, та й взагалі я існування та присутність білоруської мову відчув, скажімо так, тільки по вивісках на офіційних установах, ну іще один дядько з сильним акцентом про дорогу розповідав…
А от при бажанні зайти на територію укріплення був наступний епік фейл – не сильно ввічливі люди в цивільному сказали що проходу нема і з цієї сторони не буде, на логічне питання в честь чого – відмовчалися, на ще більш настойчеві питання що, коли , як і для чого – сказали що мооожливо будуть запускати з центрального входу. Круто. Їхати хз скільки, хз куди, щоб нарватися на таку лажу. Щоб приблизно мати уявлення про фортецю – ось схема з віки
Намагалися пройти з входу, який розташований зверху по центру, до речі, якщо хтось дивився фільм про оборону, то саме в цьому вході і була та жостка м’ясорубка людей і саме про цей вхід попереджав майор, що через нього не вийде евакувати народ….
Відправили до іншого отого, що справа-зверху, одиничкою позначений. На карті ніби мало, а в реальності над було обійти, практично по периметру, нехілий квартал.
По дорозі було вияснено, що сам Бацька рішив почтіть своєю присутністю фортецю… і отакі драконівські міри безпеки(там де перекрили – проходить автодорога по території фортеці).
На іншому вході – логічно вже чекала цепочка знову ж таки людей в цивільному, банальні мєнти, схоже взагалі не приймали участі. Тільки купа даішників на кожному перехресті – ось де вони всі, родімі ))).
Питаєм , коли мол, можна буде подивитися – пройти, всі діла – нууу десь з 1-шої години будем пропускати, аяййй, на годиннику тільки 11-та. І ще погода така, на сонці вже жарко, а в тіні – ще холодно. Потроху почала давати себе знати вже і ніч безсонна за кермом…Півгодинки вздрімнув на рюкзаку, круточці в затінку…
Накінець почали пускати – йоооо, це верх параної – спочатку шмагають на першій лінії – рюкзаки , кармани і.т.д. потім йдеш – ще одна лінія –встановлені в чистому полі рамки металодетекторів, якщо пропищать то ще ручним, знов з карманів. Йооо, це ж як потрібно боятися власного народу, щоб за годин7-8 до приїзду влаштовувати такий цирк?
Я помню Ющ в Пиляві ходив , так там прості люди, село, якісь бабки до нього проривалися, з видимого було тільки 3-4 охоронця, реальне спілкування з народом, а тууут….мда. І ще логічне питання, що заважало пронести якусь бяку на територію комплексу за пару днів?
Нарешті, нарешті всі перешкоди подолані, ми взяли штурмом цю фортецю і заходимо в цитадель – центральний комплекс будівель .
В будівлі каземату бастіону вбетоновано арку-вхід у вигляді зірки
На стіні
Характерною особливістю є те, що якщо усім іншим героя давали саме міста, то у Бресті звання героя носить саме фортеця, тобто Брестська фортеця-герой, а не місто-герой, як Київ, наприклад. Слід відмітити що навіть після того, як закінчилася організована оборона фортеці, все одно існували окремі вогнища спротиву, які недавали німцям спокійно дихати до серпня-вересня.
Нутрощі бастіону
Зовнішня стіна
Алея до цитаделі
Погляд назад
Само собою була присутня невелика виставка військової техніки, яку я полюби не зміг оминути
На території присутні будівлі, як відремонтовані, так і залишені-законсервовані в тому стані, в якому лишилися після війни.
Залишки Білого палацу, у ньому в 1918 році був підписаний Брест-Литовський мирний договір
В багатьох місцях зустрічаються знаки у вигляді листків календаря, які відображають ті чи інші події, які відбували в ті дні.
Мабуть ще якийсь бастіон, не пам’ятаю вже.
В музеї частина експозиції розташована на такому фоні
Кажуть, що це реально опалена цегла з тих часів, не знаю чи правда, на фоткі погано видно, але там написана легендарне «Я умираю, но не сдаюсь. Прощай, Родина. 20/VII-41» - В Бресті копія, оригінал, кусок стіни, вивезений в музей в Москві.
Багнет обеліск з пам’ятником.
Тут похоронено 962 чоловіка, імена відомі тільки 270-ти
Вічний вогонь
Алея міст Героїв
Зворотня сторона монументу
Холмські ворота
Оті всі вищербини на них не від старості, природи і.т.д. , а від куль, вибухів, лишилося ще з часів війни, ніхто кап. ремонт не робив
Тереспольські ворота
А тут знаходився штаб оборони, який видав Наказ №1
А зараз на руїнах мальви квітнуть….
Скульптурна композиція «Жажда
в час оборони від укріплень вода протікала в 10-ках метрів – річки Муховець і Західний Буг
але дістати води з них було нереально складною задачею – практично весь простір прострілювався…
Кіт, на території )))
В принципі на цьому огляд фортеці було закінчено. А, ще згадав, побачив був пам’ятник прикордонникам, які мав відкрити Лукашенко, проводили якісь підготовчі роботи, панно зняли, але не фотографував, якось воно не правильно, не відкрите фотографувати в такому місці, не знаю…
Побродивши трохи територією, рішили закруглятися. Місця для сидіння перед сценою починали огороджувати забором по значному периметру, а дивитися здалеку не було бажання, до того ж давала знати себе втома.
Тому потихеньку побрели назад до авто…
Да, цікава деталь, зайшов був в туалет, так там проявилася вся неповага до місцевих грошей))) Хтось використав 10-ки і 20-ки, у якості туалетного паперу, нууу, це десь наших 2-3 копійки, у нас таке поки не пройде, принаймні поки гривня не обезціниться )))
По дорозі назад було помічено шиииикарний стадіон, повноцінно обладнаний для різних видів спорта, у нас, в Хмельницькому, такого нема (((
Мяч перед стадіоном
На шляху усі клумби були з квітами, ще раз відмічу чистоту.
Згодом, мабуть, центральна площа, з Леніним, само собою.
Мабуть набридло, але ще раз відмічу – на плитці не видно звичних мені білих плям від жуйок, полюбе тут проходять якісь масові події, акції, але як не дивно чистенько і не загажено, або люди за цим слідкують, або ж хтось постійно ходить і віддирає все лайно з тротуарів газонів і.т.д.
І кругом, де довелося проходити-проїзжджати встановлені круті діодні світлофори
Ну, в принципі по фотках все. Да і взагалі все, під час війни місто було сильно зруйноване, тому в центральній частині архітектурних красот особливо багато не спостерігається, а що і було, то вже не тянуло фоткати.
Що ще…Люди, ну люди як люди, як і в нас в принципі, привітні, дорогу підскажуть, дадуть відповіді на туристські запитання. О, ще цікаве, з громадського транспорту були помічені автобуси та тролейбуси виключно вітчизняного виробництва – низкопольні і нормальні мази. Ось це нормально, підтримка національного виробника, нема б/у мерсів або манів, як у нас, все своє. А то був колись у Львові, що там виробляють автобуси і тролейбуси і побачив , що по вулицях Богдани їздять, ну що це таке… Або у нас, в Хмельницькому – купують Тролзу або б/у автобуси, замість своїх, як так економіку піднімеш. Трактора теж пару раз бачив, знову ж таки виключно вітчизняні, це дуже сподобалося… Охорона правопорядку у них якась перелякана була, як на мене, мабуть це після вибухів у метро. Про рамки металошукачів вже казав на фортеці. Потім в центрі було ще якесь спортивне свято, то теж всіх перевіряли ручними металодетекторами, не знаю. У нас максимум що дивляться – чи скляних пляшок нема…
В кінців-кінців сил не лишилося – більше доби на ногах, рішили салюту, концерту не чекати…
Збігав ще на автовокзал, купив собі всі значки які були, на пам’ять, потім в супермаркеті оте пиво, пару булок з йогуртом перекусити і на кордон.
Думав спочатку, що поспати десь на території Білорусії, але вже дуже хотілося додому. Ну все одно трохи не в своїй тарілці почуваєшся на території іншої держави. Білоруський кордон, наш – і до першої заправки… Не робіть так як я, їздити кудись далеко без сну і без перерви більше одної доби з одним водієм, себто вами – це некомфортно та небезпечно.
В кінці-кінців бажана заправка і кількагодинний сооон .
Далі вже без пригод, якщо не рахувати блуд у Рівному із-за кривеньких вказівників, добрався додому.
Да, на Білоруській митниці живе чорний кіт, який любить перебігати дорогу. Слідкуйте за цим якщо забобонні, можливо якби не він, то епік фейлів було б менше )))
Все.
P.S. Якщо когось цікавить історія героїчної оборони Бреста, може крі перегляду фільму, ще почитати книги Сергія Смірнова, завдяки діяльності якого фортеця і стала відомою і який встановив долі багатьох її захисників.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2012-04-08 11:50 (UTC)(no subject)
Date: 2012-04-08 11:54 (UTC)(no subject)
Date: 2012-04-08 12:00 (UTC)